Псалми 35
1 Псалом Давидів. Господи, втруться в суперечку з тими, хто зі мною сперечається, почни воювати з тими, хто воює проти мене!
Ipsi David. [Judica, Domine, nocentes me; expugna impugnantes me.
2 Візьми щит і обладунки й повстань мені на допомогу!
Apprehende arma et scutum, et exsurge in adjutorium mihi.
3 Махни списом і загороди дорогу тим, хто переслідує мене. Скажи душі моїй: «Я – порятунок твій!»
Effunde frameam, et conclude adversus eos qui persequuntur me; dic animæ meæ: Salus tua ego sum.
4 Нехай посоромлені й принижені будуть ті, хто прагне згубити мою душу. Нехай розвернуться назад і вкриються ганьбою, хто зло проти мене задумує.
Confundantur et revereantur quærentes animam meam; avertantur retrorsum et confundantur cogitantes mihi mala.
5 Нехай будуть вони як полова перед вітром, коли ангел Господній гнатиме їх.
Fiant tamquam pulvis ante faciem venti, et angelus Domini coarctans eos.
6 Нехай шлях їхній буде темний і слизький, коли ангел Господній переслідуватиме їх.
Fiat via illorum tenebræ et lubricum, et angelus Domini persequens eos.
7 За те, що приховали для мене тенета без причини й безпідставно викопали яму для душі моєї.
Quoniam gratis absconderunt mihi interitum laquei sui; supervacue exprobraverunt animam meam.
8 Нехай погибель прийде на нього несподівано, й у тенетах, що він для мене таємно розставив, заплутається сам і впаде в них собі на погибель.
Veniat illi laqueus quem ignorat, et captio quam abscondit apprehendat eum, et in laqueum cadat in ipsum.
9 А моя душа веселитись буде в Господі, піднесеться від радості через Твоє спасіння.
Anima autem mea exsultabit in Domino, et delectabitur super salutari suo.
10 Усі кістки мої нехай скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш приниженого від того, хто сильніший від нього, приниженого й бідного – від того, хто грабує його».
Omnia ossa mea dicent: Domine, quis similis tibi? eripiens inopem de manu fortiorum ejus; egenum et pauperem a diripientibus eum.
11 Повстали проти мене жорстокі свідки, розпитують мене про те, чого я не знаю.
Surgentes testes iniqui, quæ ignorabam interrogabant me.
12 Віддячують мені злом за добро, [тяжкою] втратою моїй душі.
Retribuebant mihi mala pro bonis, sterilitatem animæ meæ.
13 Та коли вони хворіли, я вдягався в лахміття, постом виснажував мою душу, та молитва моя поверталася в нутро моє [без відповіді].
Ego autem, cum mihi molesti essent, induebar cilicio; humiliabam in jejunio animam meam, et oratio mea in sinu meo convertetur.
14 Я ходив, наче за другом чи братом моїм [сумуючи], наче матір оплакуючи, схилившись понуро.
Quasi proximum et quasi fratrem nostrum sic complacebam; quasi lugens et contristatus sic humiliabar.
15 А коли я спіткнувся, вони зраділи, і збиралися проти мене негідники, котрих я не знав, терзали мене безупинно.
Et adversum me lætati sunt, et convenerunt; congregata sunt super me flagella, et ignoravi.
16 Безбожними глузуваннями насміхалися, скреготіли на мене своїми зубами.
Dissipati sunt, nec compuncti; tentaverunt me, subsannaverunt me subsannatione; frenduerunt super me dentibus suis.
17 Володарю, доки Ти дивитимешся на це? Відведи мою душу від їхніх згубних вчинків, від цих левів самотню мою!
Domine, quando respicies? Restitue animam meam a malignitate eorum; a leonibus unicam meam.
18 Я прославлю Тебе в зібранні великому, посеред велелюддя хвалитиму Тебе.
Confitebor tibi in ecclesia magna; in populo gravi laudabo te.
19 Нехай же не зловтішаються наді мною вороги мої неправедно, що даремно ненавидять мене. Нехай не підморгують очима [зловтішно] ті, хто ненавидить мене даремно.
Non supergaudeant mihi qui adversantur mihi inique, qui oderunt me gratis, et annuunt oculis.
20 Бо не про мир вони говорять, але на мирних мешканців землі задумують підступне.
Quoniam mihi quidem pacifice loquebantur; et in iracundia terræ loquentes, dolos cogitabant.
21 Роззявляють на мене свої пащі, кажучи: «Ага! Ага! Побачили цю [біду] наші очі!»
Et dilataverunt super me os suum; dixerunt: Euge, euge! viderunt oculi nostri.
22 [Але ж і] Ти, Господи, побачив це, не мовчи! Владико, не віддаляйся від мене!
Vidisti, Domine: ne sileas; Domine, ne discedas a me.
23 Пробудися і встань на мій суд, [втруться] в мою суперечку, Боже мій, Володарю мій!
Exsurge et intende judicio meo, Deus meus; et Dominus meus, in causam meam.
24 Суди мене за правдою Твоєю, Господи, Боже мій; і нехай не зловтішаються вони наді мною.
Judica me secundum justitiam tuam, Domine Deus meus, et non supergaudeant mihi.
25 Нехай не говорять вони в серцях своїх: «Ага, сталося, як ми хотіли!» Нехай не промовляють: «Ми проковтнули його!»
Non dicant in cordibus suis: Euge, euge, animæ nostræ; nec dicant: Devoravimus eum.
26 Нехай посоромляться й ганьбою вкриються всі, хто радіє моєму лихові. Нехай одягнуться у сором і безчестя ті, хто величається наді мною.
Erubescant et revereantur simul qui gratulantur malis meis; induantur confusione et reverentia qui magna loquuntur super me.
27 Нехай же веселяться й радіють ті, кому до вподоби моя правда; нехай завжди промовляють вони: «Хай звеличиться Господь, Що бажає миру слузі Своєму!»
Exsultent et lætentur qui volunt justitiam meam; et dicant semper: Magnificetur Dominus, qui volunt pacem servi ejus.
28 Тоді язик мій проголошуватиме Твою правду, цілий день хвалитиме Тебе!
Et lingua mea meditabitur justitiam tuam; tota die laudem tuam.]
