Псалми 22
1 Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 «Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 Бо Господеві належить царство, Він править народами.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
