Псалми 22

1 Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?

Til Sangmesteren. Efter »Morgenrødens Hind«. En Salme af David.

2 Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.

Min Gud, min Gud, hvorfor har du forladt mig? Mit Skrig til Trods er Frelsen mig fjern.

3 Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].

Min Gud, jeg raaber om Dagen, du svarer ikke, om Natten, men finder ej Hvile.

4 На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.

Og dog er du den hellige, som troner paa Israels Lovsange.

5 До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.

Paa dig forlod vore Fædre sig, forlod sig, og du friede dem;

6 Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.

de raabte til dig og frelstes, forlod sig paa dig og blev ikke til Skamme.

7 Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.

Men jeg er en Orm og ikke en Mand, til Spot for Mennesker, Folk til Spe;

8 «Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».

alle, der ser mig, haaner mig, vrænger Mund og ryster paa Hovedet:

9 Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.

»Han har væltet sin Sag paa HERREN; han fri ham og frelse ham, han har jo Velbehag i ham.«

10 На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.

Ja, du drog mig af Moders Liv, lod mig hvile trygt ved min Moders Bryst;

11 Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.

paa dig blev jeg kastet fra Moders Skød, fra Moders Liv var du min Gud.

12 Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.

Vær mig ikke fjern, thi Trængslen er nær, og ingen er der, som hjælper!

13 Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.

Stærke Tyre staar omkring mig, Basans vældige omringer mig,

14 Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.

spiler Gabet op imod mig som rovgridske, brølende Løver.

15 Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.

Jeg er som Vand, der er udgydt, alle mine Knogler skilles, mit Hjerte er blevet som Voks, det smelter i Livet paa mig;

16 Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.

min Gane er tør som et Potteskaar, til Gummerne klæber min Tunge, du lægger mig ned i Dødens Støv.

17 Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.

Thi Hunde staar omkring mig, onde i Flok omringer mig, de har gennemboret mine Hænder og Fødder,

18 Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.

jeg kan tælle alle mine Ben; med Skadefryd ser de paa mig.

19 А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.

Mine Klæder deler de mellem sig, om Kjortelen kaster de Lod.

20 Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.

Men du, o HERRE, vær ikke fjern, min Redning, il mig til Hjælp!

21 Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.

Udfri min Sjæl fra Sværdet, min eneste af Hundes Vold!

22 Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.

Frels mig fra Løvens Gab, fra Vildoksens Horn! Du har bønhørt mig.

23 Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!

Dit Navn vil jeg kundgøre for mine Brødre, prise dig midt i Forsamlingen:

24 Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.

»I, som frygter HERREN, pris ham, ær ham; al Jakobs Æt, bæv for ham, al Israels Æt!

25 Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.

Thi han foragtede ikke, forsmaaede ikke den armes Raab, skjulte ikke sit Aasyn for ham, men hørte, da han raabte til ham!«

26 Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!

Jeg vil synge din Pris i en stor Forsamling, indfri mine Løfter iblandt de fromme;

27 Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.

de ydmyge skal spise og mættes; hvo HERREN søger, skal prise ham; deres Hjerte leve for evigt!

28 Бо Господеві належить царство, Він править народами.

Den vide Jord skal mærke sig det og omvende sig til HERREN, og alle Folkenes Slægter skal tilbede for hans Aasyn;

29 Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.

thi HERRENS er Riget, han er Folkenes Hersker.

30 Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.

De skal tilbede ham alene, alle Jordens mægtige; de skal bøje sig for hans Aasyn, alle, der nedsteg i Støvet og ikke holdt deres Sjæl i Live.

31 Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.

Ham skal Efterkommerne tjene; om HERREN skal tales til Slægten, der kommer; de skal forkynde et Folk, der fødes, hans Retfærd. Thi han greb ind.