Псалми 2

1 Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

Miért csődültek a népek, és gondolnak hiábavalót a nemzetek,

2 Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

összeállanak a föld királyai, és együtt tanakodnak a fejedelmek az Örökkévaló és az ő fölkentje ellen?

3 «Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

Szakítsuk szét kötelékeiket, s vessük le magunkról bilincseiket!

4 Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

Az égben trónoló nevet, az Úr gúnyolódik rajtuk,

5 Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

akkor beszél hozzájuk haragjában és hevében megrettenti őket:

6 «Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

Hisz én iktattam be királyomat Cziónon, az én szent hegyemen. –

7 Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

Hadd adok hírt törvényről! Az Örökkévaló szólt hozzám: fiam vagy, én ma szülőd lettem.

8 Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

Kérj tőlem, s majd adok nemzeteket birtokodul s tulajdonodul a földnek végeit;

9 Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

majd megtöröd őket vaspálczával, mint a fazekasedényt szétzúzod őket!

10 Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

Most tehát királyok, térjetek észre, okuljatok, földnek birái;

11 Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

szolgáljátok az Örökkévalót félelemben és ujjongjatok remegés közt.

12 Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!

Hódoljatok a fiúnak, nehogy haragudjék s elvesznétek az úton; mert kevés híján felgyúl a haragja. Boldogok mind, kik benne keresnek menedéket!