Псалми 147
1 Алілуя! Як добре співати Богові нашому, яка ж приємна належна Йому хвала!
Hallelúja! Mert jó zengeni Istenünknek, mert kellemes, illendő a dicséret.
2 Господь відбудовує Єрусалим, збирає вигнанців Ізраїля;
Fölépíti Jeruzsálemet az Örökkévaló, Izraél eltaszítottjait egybegyűjti.
3 зцілює розбитих серцем і перев’язує їхні рани;
Ő, ki meggyógyítja a megtört szivüeket és bekötözi fájdalmaikat;
4 обчислює кількість зірок і кожну називає поіменно.
számát olvassa meg a csillagoknak, mindnyájukat néven szólítja.
5 Великий Володар наш і вельми сильний, розум Його безмірний.
Nagy az urunk és sok erejű, értelmének nincsen száma.
6 Господь підтримує пригноблених, а нечестивих принижує аж до землі.
Föntartja az alázatosakat az Örökkévaló, földig alázza le a gonoszokat.
7 Віддайте Господеві подяку, співайте Богові нашому на арфі.
Énekeljetek az Örökkévalónak hálaszóval, zengjetek Istenünknek hárfával!
8 Він небеса вкриває хмарами, готуючи дощ для землі, Хто на горах вирощує траву,
A ki felhőkkel borítja az eget, ki esőt készít a földnek, ki füvet sarjaszt a hegyeken;
9 дає худобі їжу й пташенятам ворона, коли вони кричать.
megadja kenyerét a baromnak, a hollófiaknak, a melyek felkiáltanak.
10 Не міць коня Йому до вподоби, не силу стегон людських Він уподобав;
Nem a lónak erejében telik kivánsága, nem a férfi czombjaiban telik kedve.
11 Господь уподобав тих, хто боїться Його, хто на милість Його сподівається.
Kedveli az Örökkévaló azokat, kik őt félik, azokat, kik várakoznak kegyelmére.
12 Хвали, Єрусалиме, Господа; прославляй Бога твого, Сіоне!
Dicsőitsd, Jeruzsálem, az Örökkévalót, dicsérd Istenedet, oh Czión!
13 Бо Він зміцнив засуви воріт твоїх, благословив синів твоїх посеред тебе.
Mert megerősítette kapuid reteszeit, megáldotta gyermekeidet tebenned.
14 Він встановлює мир на твоїх кордонах, насичує тебе відбірною пшеницею.
Ő, ki békét teszen határodul, búzának javával jóllakat téged;
15 Він посилає наказ Свій землі, швидко біжить Його Слово.
ki szavát a földre küldi, hamarosan szalad az igéje;
16 Він дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, наче попіл,
ki havat ad, akár a gyapju, deret szór, akár a hamu,
17 кидає кригу Свою, ніби дрібні камінці; хто може встояти перед Його морозом?
dobja jegét, akár kenyérdarabok, fagya előtt ki állhat meg?
18 Він пошле слово Своє, і [все] розтане, подує вітром Своїм – потечуть води.
Küldi igéjét s elolvasztja azokat, fuvatja szelét: folynak a vizek,
19 Він звіщає слово Своє Якову, постанови й закони правосуддя – Ізраїлеві.
Tudtára adja igéjét Jákóbnak, törvényeit és rendeleteit Izraélnek.
20 Він не зробив такого жодному іншому народові, і правосуддя законів вони не знають. Алілуя!
Nem tett úgy egy nem yetnek sem, és rendeleteit – nem ismerik azokat. Hallelúja!
