Псалми 142

1 Роздуми Давидові, коли він був у печері. Молитва. Голосно до Господа волаю, голосно Господа благаю.

A maschil of David, when he was in the cave; a prayer. With my voice I cry out for help to Yahweh; with my voice I plead for Yahweh's favor.

2 Виливаю перед Ним скаргу мою, розповів Йому про скорботу свою.

I pour out my lament before him; I tell him my troubles.

3 Коли знемагав у мені дух, Ти знав стежину мою. На дорозі, якою я йшов, вони сховали для мене пастку.

When my spirit is weak within me, you know my path. In the way that I walk they have hidden a trap for me.

4 Поглянь, [Господи], праворуч і побач: ніхто не впізнає мене, загинув притулок мій, нікому немає діла до душі моєї.

I look to my right and and see that there is no one who cares about me. There is no escape for me; no one cares about my life.

5 До Тебе волаю я, Господи, кажучи: «Ти – пристановище моє, доля моя на землі живих».

I called out to you, Yahweh; I said, “You are my refuge, my portion in the land of the living.

6 Прислухайся до волання мого, бо знемігся я дуже; визволи мене від моїх переслідувачів, адже вони сильніші за мене.

Listen to my call, for I have been brought very low; rescue me from my persecutors, for they are stronger than I.

7 Виведи з в’язниці душу мою, щоб прославити мені ім’я Твоє. Зберуться праведні довкола мене, коли Ти мені віддячиш.

Bring my soul out of prison so that I may give thanks to your name. The righteous will gather around me because you have been good to me.”