Псалми 137

1 Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

Junto a los ríos de Babilonia nos sentábamos y llorábamos Cuando recordábamos a Sion. Sobre los sauces, en medio de ella,

2 На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

Colgábamos nuestras arpas.

3 бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

Porque allí nuestros cautivadores nos pedían cantos, Y nuestros atormentadores, alegría: ¡Cántennos alguno de los cantos de Sion!

4 Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

¿Cómo podemos cantar el canto de Yavé en tierra extranjera?

5 Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

Si me olvido de Ti, oh Jerusalén, Que mi mano derecha pierda su destreza.

6 Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

Que mi lengua se pegue a mi paladar Si no te recuerdo, Si no exalto a Jerusalén por encima de mi mayor gozo.

7 Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

Recuerda, oh Yavé, contra los hijos de Edom El día de Jerusalén, quienes dijeron: Arrásenla. Arrásenla, arrásenla hasta sus mismos cimientos

8 Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

Oh hija de Babilonia, la devastadora. ¡Dichoso el que te pague Por el mal que nos hiciste!

9 Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!

¡Dichoso el que agarre a tus pequeños Y los estrelle contra la peña!