Псалми 137

1 Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

על נהרות בבל שם ישבנו גם בכינו בזכרנו את ציון׃

2 На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

על ערבים בתוכה תלינו כנרותינו׃

3 бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

כי שם שאלונו שובינו דברי שיר ותוללינו שמחה שירו לנו משיר ציון׃

4 Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

איך נשיר את שיר יהוה על אדמת נכר׃

5 Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

אם אשכחך ירושלם תשכח ימיני׃

6 Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

תדבק לשוני לחכי אם לא אזכרכי אם לא אעלה את ירושלם על ראש שמחתי׃

7 Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

זכר יהוה לבני אדום את יום ירושלם האמרים ערו ערו עד היסוד בה׃

8 Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

בת בבל השדודה אשרי שישלם לך את גמולך שגמלת לנו׃

9 Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!

אשרי שיאחז ונפץ את עלליך אל הסלע׃