Псалми 137

1 Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

By the rivers of Babylon, there we sat down. Yes, we wept, when we remembered Zion.

2 На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

On the willows in that land, we hung up our harps.

3 бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

For there, those who led us captive asked us for songs. Those who tormented us demanded songs of joy: “Sing us one of the songs of Zion!”

4 Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

How can we sing the LORD’s song in a foreign land?

5 Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

If I forget you, Jerusalem, let my right hand forget its skill.

6 Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

Let my tongue stick to the roof of my mouth if I don’t remember you, if I don’t prefer Jerusalem above my chief joy.

7 Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

Remember, LORD, against the children of Edom in the day of Jerusalem, who said, “Raze it! Raze it even to its foundation!”

8 Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

Daughter of Babylon, doomed to destruction, he will be happy who repays you, as you have done to us.

9 Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!

Happy shall he be, who takes and dashes your little ones against the rock.