Псалми 106
1 Алілуя! Славте Господа, бо Він добрий, бо навіки Його милосердя!
Praise ye the LORD. O give thanks unto the LORD; for [he is] good: for his mercy [endureth] for ever.
2 Хто може виразити словами могутність Господа й сповістити всю хвалу Його?
Who can utter the mighty acts of the LORD? [who] can shew forth all his praise?
3 Блаженні ті, хто стереже правосуддя, хто справедливо діє повсякчасно!
Blessed [are] they that keep judgment, [and] he that doeth righteousness at all times.
4 Згадай мене, Господи, заради прихильності до Свого народу, з’яви Себе мені в порятунку Твоєму,
Remember me, O LORD, with the favour [that thou bearest unto] thy people: O visit me with thy salvation;
5 щоб [міг я] побачити добробут обраних Тобою, радіти радістю за народ Твій, похвалитися разом зі спадком Твоїм.
That I may see the good of thy chosen, that I may rejoice in the gladness of thy nation, that I may glory with thine inheritance.
6 Згрішили ми, як і предки наші, вчинили беззаконно, діяли нечестиво.
We have sinned with our fathers, we have committed iniquity, we have done wickedly.
7 Батьки наші в Єгипті не збагнули Його чудес, не пам’ятали величі милості Твоєї, але збунтувалися біля моря, моря Червоного.
Our fathers understood not thy wonders in Egypt; they remembered not the multitude of thy mercies; but provoked [him] at the sea, [even] at the Red sea.
8 Та Він все ж врятував їх заради Свого імені, щоб виявити Свою могутність.
Nevertheless he saved them for his name’s sake, that he might make his mighty power to be known.
9 Пригрозив Він морю Червоному, і висохло воно, і провів Він їх через безодні морські, як по пустелі.
He rebuked the Red sea also, and it was dried up: so he led them through the depths, as through the wilderness.
10 І врятував їх від руки ненависника, визволив від руки ворога.
And he saved them from the hand of him that hated [them], and redeemed them from the hand of the enemy.
11 Покрили води супротивників їхніх – жоден з них не лишився [живим].
And the waters covered their enemies: there was not one of them left.
12 Тоді повірили вони словам Його й заспівали Йому хвалу.
Then believed they his words; they sang his praise.
13 Та швидко забули Його діяння, не чекали на пораду від Нього.
They soon forgat his works; they waited not for his counsel:
14 Запалали пристрастю в пустелі й випробовували Бога в дикій землі.
But lusted exceedingly in the wilderness, and tempted God in the desert.
15 Тоді Він задовольнив прохання їхнє, але послав виснаження їхнім душам.
And he gave them their request; but sent leanness into their soul.
16 Та вони позаздрили Мойсею у стані й Аарону, святому Господа.
They envied Moses also in the camp, [and] Aaron the saint of the LORD.
17 Відкрилася земля, і поглинула Датана, і накрила все зборище Авірама.
The earth opened and swallowed up Dathan, and covered the company of Abiram.
18 Запалав вогонь серед їхнього зборища, полум’я пожерло нечестивих.
And a fire was kindled in their company; the flame burned up the wicked.
19 Вони зробили теля на Хориві й вклонилися істукану, вилитому з металу,
They made a calf in Horeb, and worshipped the molten image.
20 проміняли Славу свою на зображення бика, що їсть траву.
Thus they changed their glory into the similitude of an ox that eateth grass.
21 Забули Бога, Рятівника свого, Що звершив великі діяння в Єгипті,
They forgat God their saviour, which had done great things in Egypt;
22 чудеса в землі Хамовій, дії страшні на морі Червоному.
Wondrous works in the land of Ham, [and] terrible things by the Red sea.
23 Він наказав би знищити їх, якби Мойсей, обранець Його, не став перед Ним у проломі, щоб відвернути гнів Його, аби Він не погубив [їх].
Therefore he said that he would destroy them, had not Moses his chosen stood before him in the breach, to turn away his wrath, lest he should destroy [them].
24 І знехтували вони Землею Бажаною, не повірили Його слову,
Yea, they despised the pleasant land, they believed not his word:
25 і ремствували в шатрах своїх, і не слухали голосу Господа.
But murmured in their tents, [and] hearkened not unto the voice of the LORD.
26 Тоді Він простягнув руку Свою на них, щоб повалити їх в пустелі,
Therefore he lifted up his hand against them, to overthrow them in the wilderness:
27 і розкидати нащадків їхніх поміж народами, і розсіяти їх по [чужих] землях.
To overthrow their seed also among the nations, and to scatter them in the lands.
28 Вони пристали до Ваал-Пеора і їли жертви мертвим [богам].
They joined themselves also unto Baal-peor, and ate the sacrifices of the dead.
29 І гнівили [Бога] вчинками своїми, тоді спалахнула серед них моровиця.
Thus they provoked [him] to anger with their inventions: and the plague brake in upon them.
30 Постав Пінхас і вчинив суд, і моровиця припинилася.
Then stood up Phinehas, and executed judgment: and [so] the plague was stayed.
31 Це зараховано було йому в праведність з роду в рід, навіки.
And that was counted unto him for righteousness unto all generations for evermore.
32 І розлютили Його при водах Мериви, і Мойсей зазнав через них лиха,
They angered [him] also at the waters of strife, so that it went ill with Moses for their sakes:
33 бо засмутили вони його дух, і він говорив нерозсудливо своїми вустами.
Because they provoked his spirit, so that he spake unadvisedly with his lips.
34 Вони не знищили народів, про які сказав їм Господь,
They did not destroy the nations, concerning whom the LORD commanded them:
35 але змішалися з народами й навчилися [діяти] за їхніми вчинками;
But were mingled among the heathen, and learned their works.
36 служили ідолам їхнім, які стали для них пасткою.
And they served their idols: which were a snare unto them.
37 Приносили синів своїх і доньок у жертву бісам
Yea, they sacrificed their sons and their daughters unto devils,
38 і проливали невинну кров, кров своїх синів і доньок, яких вони приносили в жертву ідолам ханаанським, і осквернилася земля кров’ю.
And shed innocent blood, [even] the blood of their sons and of their daughters, whom they sacrificed unto the idols of Canaan: and the land was polluted with blood.
39 Вони стали нечистими через свої діяння, розпусно поводилися у своїх вчинках.
Thus were they defiled with their own works, and went a whoring with their own inventions.
40 Тоді спалахнула лють Господа на народ Його, гидким став Йому спадок Його.
Therefore was the wrath of the LORD kindled against his people, insomuch that he abhorred his own inheritance.
41 І віддав Він їх у руки народів, і ненависники їхні панували над ними.
And he gave them into the hand of the heathen; and they that hated them ruled over them.
42 Вороги гнобили їх, і вони підкорилися під їхню руку.
Their enemies also oppressed them, and they were brought into subjection under their hand.
43 Він багато разів визволяв їх, але вони бунтували у своїх задумах і занурилися у гріхи свої.
Many times did he deliver them; but they provoked [him] with their counsel, and were brought low for their iniquity.
44 Але Він зглянувся на скорботу їхню, коли почув їхнє волання,
Nevertheless he regarded their affliction, when he heard their cry:
45 і згадав про Завіт Свій з ними, і змилувався через велике Своє милосердя.
And he remembered for them his covenant, and repented according to the multitude of his mercies.
46 І викликав співчуття до них у тих, хто тримав їх у полоні.
He made them also to be pitied of all those that carried them captives.
47 Врятуй нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб прославити Твоє святе ім’я, піднесено співати Тобі хвалу.
Save us, O LORD our God, and gather us from among the heathen, to give thanks unto thy holy name, [and] to triumph in thy praise.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, споконвіку й повіки! І нехай скаже увесь народ: «Амінь!» Алілуя!
Blessed [be] the LORD God of Israel from everlasting to everlasting: and let all the people say, Amen. Praise ye the LORD.
