Псалми 106
1 Алілуя! Славте Господа, бо Він добрий, бо навіки Його милосердя!
Hallelujah. O give thanks unto the LORD; for He is good; for His mercy endureth for ever.
2 Хто може виразити словами могутність Господа й сповістити всю хвалу Його?
Who can express the mighty acts of the LORD, or make all His praise to be heard?
3 Блаженні ті, хто стереже правосуддя, хто справедливо діє повсякчасно!
Happy are they that keep justice, that do righteousness at all times.
4 Згадай мене, Господи, заради прихильності до Свого народу, з’яви Себе мені в порятунку Твоєму,
Remember me, O LORD, when Thou favourest Thy people; O think of me at Thy salvation;
5 щоб [міг я] побачити добробут обраних Тобою, радіти радістю за народ Твій, похвалитися разом зі спадком Твоїм.
That I may behold the prosperity of Thy chosen, that I may rejoice in the gladness of Thy nation, that I may glory with Thine inheritance.
6 Згрішили ми, як і предки наші, вчинили беззаконно, діяли нечестиво.
We have sinned with our fathers, we have done iniquitously, we have dealt wickedly.
7 Батьки наші в Єгипті не збагнули Його чудес, не пам’ятали величі милості Твоєї, але збунтувалися біля моря, моря Червоного.
Our fathers in Egypt gave no heed unto Thy wonders; they remembered not the multitude of Thy mercies; but were rebellious at the sea, even at the Red Sea.
8 Та Він все ж врятував їх заради Свого імені, щоб виявити Свою могутність.
Nevertheless He saved them for His name's sake, that He might make His mighty power to be known.
9 Пригрозив Він морю Червоному, і висохло воно, і провів Він їх через безодні морські, як по пустелі.
And He rebuked the Red Sea, and it was dried up; and He led them through the depths, as through a wilderness.
10 І врятував їх від руки ненависника, визволив від руки ворога.
And He saved them from the hand of him that hated them, and redeemed them from the hand of the enemy.
11 Покрили води супротивників їхніх – жоден з них не лишився [живим].
And the waters covered their adversaries; there was not one of them left.
12 Тоді повірили вони словам Його й заспівали Йому хвалу.
Then believed they His words; they sang His praise.
13 Та швидко забули Його діяння, не чекали на пораду від Нього.
They soon forgot His works; they waited not for His counsel;
14 Запалали пристрастю в пустелі й випробовували Бога в дикій землі.
But lusted exceedingly in the wilderness, and tried God in the desert.
15 Тоді Він задовольнив прохання їхнє, але послав виснаження їхнім душам.
And He gave them their request; but sent leanness into their soul.
16 Та вони позаздрили Мойсею у стані й Аарону, святому Господа.
They were jealous also of Moses in the camp, and of Aaron the holy one of the LORD.
17 Відкрилася земля, і поглинула Датана, і накрила все зборище Авірама.
The earth opened and swallowed up Dathan, and covered the company of Abiram.
18 Запалав вогонь серед їхнього зборища, полум’я пожерло нечестивих.
And a fire was kindled in their company; the flame burned up the wicked.
19 Вони зробили теля на Хориві й вклонилися істукану, вилитому з металу,
They made a calf in Horeb, and worshipped a molten image.
20 проміняли Славу свою на зображення бика, що їсть траву.
Thus they exchanged their glory for the likeness of an ox that eateth grass.
21 Забули Бога, Рятівника свого, Що звершив великі діяння в Єгипті,
They forgot God their saviour, who had done great things in Egypt;
22 чудеса в землі Хамовій, дії страшні на морі Червоному.
Wondrous works in the land of Ham, terrible things by the Red Sea.
23 Він наказав би знищити їх, якби Мойсей, обранець Його, не став перед Ним у проломі, щоб відвернути гнів Його, аби Він не погубив [їх].
Therefore He said that He would destroy them, had not Moses His chosen stood before Him in the breach, to turn back His wrath, lest He should destroy them.
24 І знехтували вони Землею Бажаною, не повірили Його слову,
Moreover, they scorned the desirable land, they believed not His word;
25 і ремствували в шатрах своїх, і не слухали голосу Господа.
And they murmured in their tents, they hearkened not unto the voice of the LORD.
26 Тоді Він простягнув руку Свою на них, щоб повалити їх в пустелі,
Therefore He swore concerning them, that He would overthrow them in the wilderness;
27 і розкидати нащадків їхніх поміж народами, і розсіяти їх по [чужих] землях.
And that He would cast out their seed among the nations, and scatter them in the lands.
28 Вони пристали до Ваал-Пеора і їли жертви мертвим [богам].
They joined themselves also unto Baal of Peor, and ate the sacrifices of the dead.
29 І гнівили [Бога] вчинками своїми, тоді спалахнула серед них моровиця.
Thus they provoked Him with their doings, and the plague broke in upon them.
30 Постав Пінхас і вчинив суд, і моровиця припинилася.
Then stood up Phinehas, and wrought judgment, and so the plague was stayed.
31 Це зараховано було йому в праведність з роду в рід, навіки.
And that was counted unto him for righteousness, unto all generations for ever.
32 І розлютили Його при водах Мериви, і Мойсей зазнав через них лиха,
They angered Him also at the waters of Meribah, and it went ill with Moses because of them;
33 бо засмутили вони його дух, і він говорив нерозсудливо своїми вустами.
For they embittered his spirit, and he spoke rashly with his lips.
34 Вони не знищили народів, про які сказав їм Господь,
They did not destroy the peoples, as the LORD commanded them;
35 але змішалися з народами й навчилися [діяти] за їхніми вчинками;
But mingled themselves with the nations, and learned their works;
36 служили ідолам їхнім, які стали для них пасткою.
And they served their idols, which became a snare unto them;
37 Приносили синів своїх і доньок у жертву бісам
Yea, they sacrificed their sons and their daughters unto demons,
38 і проливали невинну кров, кров своїх синів і доньок, яких вони приносили в жертву ідолам ханаанським, і осквернилася земля кров’ю.
And shed innocent blood, even the blood of their sons and of their daughters, whom they sacrificed unto the idols of Canaan; and the land was polluted with blood.
39 Вони стали нечистими через свої діяння, розпусно поводилися у своїх вчинках.
Thus were they defiled with their works, and went astray in their doings.
40 Тоді спалахнула лють Господа на народ Його, гидким став Йому спадок Його.
Therefore was the wrath of the LORD kindled against His people, and He abhorred His inheritance.
41 І віддав Він їх у руки народів, і ненависники їхні панували над ними.
And He gave them into the hand of the nations; and they that hated them ruled over them.
42 Вороги гнобили їх, і вони підкорилися під їхню руку.
Their enemies also oppressed them, and they were subdued under their hand.
43 Він багато разів визволяв їх, але вони бунтували у своїх задумах і занурилися у гріхи свої.
Many times did He deliver them; but they were rebellious in their counsel, and sank low through their iniquity.
44 Але Він зглянувся на скорботу їхню, коли почув їхнє волання,
Nevertheless He looked upon their distress, when He heard their cry;
45 і згадав про Завіт Свій з ними, і змилувався через велике Своє милосердя.
And He remembered for them His covenant, and repented according to the multitude of His mercies.
46 І викликав співчуття до них у тих, хто тримав їх у полоні.
He made them also to be pitied of all those that carried them captive.
47 Врятуй нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб прославити Твоє святе ім’я, піднесено співати Тобі хвалу.
Save us, O LORD our God, and gather us from among the nations, that we may give thanks unto Thy holy name, that we may triumph in Thy praise.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, споконвіку й повіки! І нехай скаже увесь народ: «Амінь!» Алілуя!
Blessed be the LORD, the God of Israel, from everlasting even to everlasting, and let all the people say: 'Amen.' Hallelujah.
