< Псалми 106 >
1 Алілуя! Славте Господа, бо Він добрий, бо навіки Його милосердя!
Hallelujah! Give thanks to the LORD, for He is good; His loving devotion endures forever.
2 Хто може виразити словами могутність Господа й сповістити всю хвалу Його?
Who can describe the mighty acts of the LORD or fully proclaim His praise?
3 Блаженні ті, хто стереже правосуддя, хто справедливо діє повсякчасно!
Blessed are those who uphold justice, who practice righteousness at all times.
4 Згадай мене, Господи, заради прихильності до Свого народу, з’яви Себе мені в порятунку Твоєму,
Remember me, O LORD, in Your favor to Your people; visit me with Your salvation,
5 щоб [міг я] побачити добробут обраних Тобою, радіти радістю за народ Твій, похвалитися разом зі спадком Твоїм.
that I may see the prosperity of Your chosen ones, and rejoice in the gladness of Your nation, and give glory with Your inheritance.
6 Згрішили ми, як і предки наші, вчинили беззаконно, діяли нечестиво.
We have sinned like our fathers; we have done wrong and acted wickedly.
7 Батьки наші в Єгипті не збагнули Його чудес, не пам’ятали величі милості Твоєї, але збунтувалися біля моря, моря Червоного.
Our fathers in Egypt did not grasp Your wonders or remember Your abundant kindness; but they rebelled by the sea, there at the Red Sea.
8 Та Він все ж врятував їх заради Свого імені, щоб виявити Свою могутність.
Yet He saved them for the sake of His name, to make His power known.
9 Пригрозив Він морю Червоному, і висохло воно, і провів Він їх через безодні морські, як по пустелі.
He rebuked the Red Sea, and it dried up; He led them through the depths as through a desert.
10 І врятував їх від руки ненависника, визволив від руки ворога.
He saved them from the hand that hated them; He redeemed them from the hand of the enemy.
11 Покрили води супротивників їхніх – жоден з них не лишився [живим].
The waters covered their foes; not one of them remained.
12 Тоді повірили вони словам Його й заспівали Йому хвалу.
Then they believed His promises and sang His praise.
13 Та швидко забули Його діяння, не чекали на пораду від Нього.
Yet they soon forgot His works and failed to wait for His counsel.
14 Запалали пристрастю в пустелі й випробовували Бога в дикій землі.
They craved intensely in the wilderness and tested God in the desert.
15 Тоді Він задовольнив прохання їхнє, але послав виснаження їхнім душам.
So He granted their request, but sent a wasting disease upon them.
16 Та вони позаздрили Мойсею у стані й Аарону, святому Господа.
In the camp they envied Moses, as well as Aaron, the holy one of the LORD.
17 Відкрилася земля, і поглинула Датана, і накрила все зборище Авірама.
The earth opened up and swallowed Dathan; it covered the assembly of Abiram.
18 Запалав вогонь серед їхнього зборища, полум’я пожерло нечестивих.
Then fire blazed through their company; flames consumed the wicked.
19 Вони зробили теля на Хориві й вклонилися істукану, вилитому з металу,
At Horeb they made a calf and worshiped a molten image.
20 проміняли Славу свою на зображення бика, що їсть траву.
They exchanged their Glory for the image of a grass-eating ox.
21 Забули Бога, Рятівника свого, Що звершив великі діяння в Єгипті,
They forgot God their Savior, who did great things in Egypt,
22 чудеса в землі Хамовій, дії страшні на морі Червоному.
wondrous works in the land of Ham, and awesome deeds by the Red Sea.
23 Він наказав би знищити їх, якби Мойсей, обранець Його, не став перед Ним у проломі, щоб відвернути гнів Його, аби Він не погубив [їх].
So He said He would destroy them— had not Moses His chosen one stood before Him in the breach to divert His wrath from destroying them.
24 І знехтували вони Землею Бажаною, не повірили Його слову,
They despised the pleasant land; they did not believe His promise.
25 і ремствували в шатрах своїх, і не слухали голосу Господа.
They grumbled in their tents and did not listen to the voice of the LORD.
26 Тоді Він простягнув руку Свою на них, щоб повалити їх в пустелі,
So He raised His hand and swore to cast them down in the wilderness,
27 і розкидати нащадків їхніх поміж народами, і розсіяти їх по [чужих] землях.
to disperse their offspring among the nations and scatter them throughout the lands.
28 Вони пристали до Ваал-Пеора і їли жертви мертвим [богам].
They yoked themselves to Baal of Peor and ate sacrifices offered to lifeless gods.
29 І гнівили [Бога] вчинками своїми, тоді спалахнула серед них моровиця.
So they provoked the LORD to anger with their deeds, and a plague broke out among them.
30 Постав Пінхас і вчинив суд, і моровиця припинилася.
But Phinehas stood and intervened, and the plague was restrained.
31 Це зараховано було йому в праведність з роду в рід, навіки.
It was credited to him as righteousness for endless generations to come.
32 І розлютили Його при водах Мериви, і Мойсей зазнав через них лиха,
At the waters of Meribah they angered the LORD, and trouble came to Moses because of them.
33 бо засмутили вони його дух, і він говорив нерозсудливо своїми вустами.
For they rebelled against His Spirit, and Moses spoke rashly with his lips.
34 Вони не знищили народів, про які сказав їм Господь,
They did not destroy the peoples as the LORD had commanded them,
35 але змішалися з народами й навчилися [діяти] за їхніми вчинками;
but they mingled with the nations and adopted their customs.
36 служили ідолам їхнім, які стали для них пасткою.
They worshiped their idols, which became a snare to them.
37 Приносили синів своїх і доньок у жертву бісам
They sacrificed their sons and their daughters to demons.
38 і проливали невинну кров, кров своїх синів і доньок, яких вони приносили в жертву ідолам ханаанським, і осквернилася земля кров’ю.
They shed innocent blood— the blood of their sons and daughters, whom they sacrificed to the idols of Canaan, and the land was polluted with blood.
39 Вони стали нечистими через свої діяння, розпусно поводилися у своїх вчинках.
They defiled themselves by their actions and prostituted themselves by their deeds.
40 Тоді спалахнула лють Господа на народ Його, гидким став Йому спадок Його.
So the anger of the LORD burned against His people, and He abhorred His own inheritance.
41 І віддав Він їх у руки народів, і ненависники їхні панували над ними.
He delivered them into the hand of the nations, and those who hated them ruled over them.
42 Вороги гнобили їх, і вони підкорилися під їхню руку.
Their enemies oppressed them, and subdued them under their hand.
43 Він багато разів визволяв їх, але вони бунтували у своїх задумах і занурилися у гріхи свої.
Many times He rescued them, but they were bent on rebellion and sank down in their iniquity.
44 Але Він зглянувся на скорботу їхню, коли почув їхнє волання,
Nevertheless He heard their cry; He took note of their distress.
45 і згадав про Завіт Свій з ними, і змилувався через велике Своє милосердя.
And He remembered His covenant with them, and relented by the abundance of His loving devotion.
46 І викликав співчуття до них у тих, хто тримав їх у полоні.
He made them objects of compassion to all who held them captive.
47 Врятуй нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб прославити Твоє святе ім’я, піднесено співати Тобі хвалу.
Save us, O LORD our God, and gather us from the nations, that we may give thanks to Your holy name, that we may glory in Your praise.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, споконвіку й повіки! І нехай скаже увесь народ: «Амінь!» Алілуя!
Blessed be the LORD, the God of Israel, from everlasting to everlasting. Let all the people say, “Amen!” Hallelujah!