Псалми 104

1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.

2 Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;

3 закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.

4 Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.

5 Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!

6 Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,

7 [та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.

8 Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.

9 Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.

10 Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,

11 напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.

12 При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.

13 Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.

14 Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,

15 і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.

16 Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.

17 Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.

18 Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.

19 Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.

20 Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.

21 Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.

22 Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.

23 Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.

24 Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.

25 Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.

26 Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.

27 Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.

28 Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.

29 Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].

30 Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.

31 Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!

32 Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.

33 Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.

34 Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.

35 Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!