Псалми 102
1 Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
Prière d’un malheureux qui se sent défaillir et répand sa plainte devant l’Eternel. Eternel, écoute de grâce ma prière; que ma supplication vienne jusqu’à toi.
2 Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
Ne me dérobe pas ta face au jour de ma détresse, incline vers moi ton oreille; lorsque je t’invoque, exauce-moi sans retard.
3 Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
Car mes jours se consument dans la fumée, et mes os sont brûlants comme un brasier.
4 Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
Mon cœur est flétri, desséché comme l’herbe, car j’ai oublié de manger mon pain.
5 Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
A force de pousser des gémissements, mes os sont collés à ma chair.
6 Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
Je ressemble au pélican du désert, je suis devenu pareil au hibou des ruines.
7 Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
Je souffre d’insomnie, et suis comme un passereau solitaire sur le toit.
8 Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
Tous les jours mes ennemis m’insultent; ceux qui sont en rage contre moi font de mon nom une malédiction.
9 Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
Car j’ai mangé des cendres comme du pain; à mon breuvage j’ai mêlé mes larmes,
10 через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
à cause de ta colère et de ton irritation, puisque tu m’as soulevé et lancé au loin.
11 Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
Mes jours sont comme une ombre qui s’allonge, et moi, comme l’herbe, je me dessèche.
12 А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
Mais toi, Eternel, tu trônes à jamais, et ton nom dure de génération en génération.
13 Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
Tu te lèveras, tu prendras Sion en pitié, car il est temps de lui faire grâce: l’heure est venue!
14 Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
Car tes serviteurs affectionnent ses pierres, et ils chérissent jusqu’à sa poussière.
15 Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
Alors les peuples révéreront le nom de l’Eternel, tous les rois de la terre ta gloire.
16 Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
Car l’Eternel rebâtit Sion, il s’y manifeste dans sa majesté.
17 Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
Il se tourne vers la prière du pauvre dénudé, il ne dédaigne pas ses invocations.
18 Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
Que cela soit consigné par écrit pour les générations futures, afin que le peuple à naître loue l’Eternel!
19 Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
Parce qu’il abaisse ses regards de sa hauteur sainte, parce que l’Eternel, du haut du ciel, a les yeux ouverts sur la terre,
20 щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
pour entendre les soupirs des captifs, pour briser les liens de ceux qui sont voués à la mort.
21 щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
De la sorte on publiera, dans Sion, le nom de l’Eternel, et ses louanges dans Jérusalem,
22 коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
lorsque les nations à l’envi s’y rassembleront, et les empires pour adorer l’Eternel.
23 Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
Il a épuisé, dans la marche, ma vigueur, il a abrégé mes jours.
24 Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
"Mon Dieu, disais-je, ne m’enlève pas au milieu de mes jours, toi, dont les années embrassent toutes les générations.
25 На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
Jadis tu as fondé la terre, et les cieux sont l’œuvre de tes mains.
26 Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
Ils périront, eux, mais toi, tu subsisteras; ils s’useront tous comme un vêtement. Tu les changeras comme un habit, et ils passeront,
27 Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
mais toi, tu restes toujours le même, et tes années ne prendront pas fin.
28 Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
Les fils de tes serviteurs demeureront, et leur postérité sera affermie devant toi."
