< До филип'ян 2 >
1 Отже, коли є якесь підбадьорення в Христі, коли є якась утіха в любові, коли є якась спільність Духа, коли є якісь щирі почуття та милосердя,
2 то доповніть мою радість: майте однакове мислення, однакову любов, будьте однодушні та однодумні.
3 [Не робіть] нічого з самолюбних амбіцій чи з марнославства, а в смиренності вважайте одне одного за вищого від себе,
4 дбаючи не лише про самих себе, а й про інших.
5 Нехай у вас буде те ж мислення, що й у Христа Ісуса.
6 Він, будучи в образі Божому, не вважав, що рівність із Богом треба захопити,
7 але принизив Самого Себе, прийнявши образ раба, став подібним до людини і на вигляд як людина з’явився.
8 Він упокорив Себе, ставши слухняним до самої смерті, причому смерті на хресті!
9 Тому й Бог підніс Його понад усе і дав Йому ім’я, вище від усякого іншого імені,
10 щоб перед іменем Ісуса вклонилося кожне коліно на небі, на землі та під землею
11 і щоб кожен язик визнав, що Ісус Христос – це Господь на славу Бога Отця.
12 Тому, любі мої, оскільки ви завжди були слухняними, і не лише в моїй присутності, але й тепер, коли я відсутній, звершуйте ваше спасіння зі страхом та тремтінням,
13 адже Бог є Тим, Хто викликає у вас і бажання, і дію згідно зі [Своєю] доброю волею.
14 Робіть усе без нарікань та суперечок,
15 щоб ви стали бездоганними та невинними «Божими непорочними дітьми серед зіпсованого та розбещеного покоління», в якому ви сяєте як світильники у світі,
16 тримаючись Слова життя, щоб я міг похвалитися в День Христа, що недаремно біг і недаремно трудився.
17 І навіть якщо [моя кров] буде пролита на додаток до вашої жертви й вірного богослужіння, я радію та веселюся разом із вами усіма.
18 Так само й ви радійте та веселіться разом зі мною!
19 Надіюсь у Господі Ісусі, що незабаром пошлю до вас Тимофія, щоб і я міг підбадьоритися вістями про вас.
20 Бо я не маю нікого іншого, такого ж відданого душею, хто б так щиро подбав про вас.
21 Адже всі шукають свого, а не того, що належить Ісусу Христу.
22 Ви знаєте його характер і те, що він служив разом зі мною для Доброї Звістки, немов батько із сином.
23 Тож сподіваюся послати його відразу, як тільки дізнаюся, що буде зі мною,
24 і я впевнений у Господі, що скоро і сам прийду.
25 Також я вважав за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата й товариша в праці та боротьбі, вашого посланця та служителя в моїх потребах.
26 Він дуже сумував за всіма вами та був стривожений, що ви почули про його хворобу.
27 Він і справді захворів і мало не помер, але Бог змилувався над ним, і не лише над ним, а й наді мною, щоб мені не довелося мати скорботу за скорботою.
28 Тож я послав його якомога швидше, щоб, побачивши його знову, ви зраділи, а я не був таким засмученим.
29 Отже, прийміть його з усією радістю в Господі та майте повагу до таких людей,
30 адже він мало не помер заради праці для Христа, ризикуючи життям, аби доповнити нестаток вашого служіння мені.
