Від Матвія 27
1 Рано-вранці всі первосвященники та старійшини народу зібралися, щоб винести Ісусові смертельний вирок.
А на сутринта всичките главни свещеници и народни старейшини се съвещаваха против Исуса, да Го умъртвят.
2 Вони зв’язали Ісуса та повели й передали Його Пилатові, наміснику.
И когато Го вързаха, заведоха Го и Го предадоха на управителя Пилата.
3 Коли Юда-зрадник побачив, що Ісуса засуджено, він розкаявся й повернув тридцять срібників первосвященникам та старійшинам.
Тогава Юда, който Го беше предал, като видя, че Исус бе осъден, разкая се и върна тридесетте сребърника на главните свещеници и старейшините и каза:
4 Він сказав: ―Я згрішив, видавши Невинного Чоловіка. А вони відповіли: ―Що нам до того? Твоє діло.
Съгреших, че предадох невинна кръв. А те рекоха: Нам що ни е? Ти гледай.
5 Тоді, кинувши срібло в Храмі, він вийшов та пішов і повісився.
И като хвърли сребърниците в храма, излезе и отиде и се обеси.
6 Первосвященники взяли срібло та сказали: «Не годиться ставити ці гроші в Храмову скарбницю, бо вони є платою за кров».
А главните свещеници взеха сребърниците и рекоха: Не е позволено да ги туряме в храмовата каса, понеже са цена на кръв.
7 Порадившись, вони купили поле гончаря для похорону чужинців.
И като се съветваха, купиха с тях грънчаревата нива, за погребване на чужденци.
8 Тому те поле називається «Полем крові» до сьогоднішнього дня.
Затова оная нива се нарече кръвна нива, както се нарича и до днес.
9 Тоді виповнилось сказане через пророка Єремію: «І взяли тридцять срібників – ціну Оціненого синами Ізраїля,
Тогава се изпълни реченото чрез пророк Еремия, който каза: “И взеха тридесетте сребърника, цената на оценения, Когото оцениха някои от изралтяните,
10 і віддали за поле гончаря, як наказав мені Господь».
и дадоха ги за грънчаревата нива, според както ми заповяда Господ”.
11 Ісус представ перед намісником, і той запитав Його: ―Ти Цар юдеїв? Ісус відповів: ―Ти кажеш це!
А Исус застана пред управителя; и управителят Го попита, като каза: Ти Юдейският цар ли си? А Исус му рече: Ти казваш.
12 Коли первосвященники та старійшини звинувачували Його, Він нічого не відповідав.
И когато Го обвиняваха главните свещеници и старейшините, нищо не отговаряше.
13 Тоді Пилат запитав Його: ―Не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?
Тогава Пилат Му казва: Не чуваш ли за колко неща свидетелствуват против Тебе?
14 Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що намісник дуже здивувався.
Но Той не му отговори нито на едно нещо; тъй щото управителят се чудеше много.
15 На кожне свято намісник мав звичай відпускати народові одного з в’язнів, якого вони бажали.
А на всеки празник управителят имаше обичай да пуща на народа един от затворниците, когото биха поискали.
16 Був тоді один відомий в’язень, на ім’я Ісус Варавва.
А тогава имаха един прочут затворник, на има Варава.
17 Коли вони зібралися, Пилат запитав: ―Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам: Ісуса Варавву чи Ісуса, Який називається Христом?
И тъй, като бяха събрани, Пилат им каза: Кого искате да ви пусна: Варава ли или Исуса, наречен Христос?
18 Бо він знав, що через заздрощі видали Ісуса.
(Понеже знаеше, че от завист го предаваха.
19 Поки Пилат сидів на місці для судді, його дружина надіслала до нього сказати: «Не роби нічого цьому Праведникові, бо сьогодні уві сні я багато страждала через Нього».
При това, като седеше на съдийския престол, жена му изпрати до него да кажат: Не струвай нищо на Тоя праведник; защото днес много пострадах насъне поради Него).
20 Але первосвященники й старійшини переконали людей, щоб просили відпустити їм Варавву й вбити Ісуса.
А главните свещеници и старейшините убедиха народа да изпроси Варава, а Исуса да погубят.
21 Намісник запитав: ―Кого з цих двох хочете звільнити? Вони відповіли: ―Варавву!
Управителят в отговор им рече: Кого от двамата искате да ви пусна? А те рекоха: Варава.
22 Тоді Пилат звернувся до них: ―А що мені робити з Ісусом, Який зветься Христом? Вони всі сказали: ―Хай буде розіп’ятий!
Пилат им казва: Тогава какво да правя с Исуса, наречен Христос? Те всички казват: Да бъде разпнат.
23 Він спитав: ―Яке ж зло Він скоїв? Але вони ще сильніше закричали: ―Хай буде розіп’ятий!
А той каза: Че какво зло е сторил? А те още повече закрещяха, казвайки: Да бъде разпнат.
24 Коли Пилат побачив, що нічого не може зробити й що заворушення в народі тільки зростає, він узяв воду та вмив руки перед натовпом, кажучи: ―Я не винний в Його крові! Дивіться самі!
И тъй Пилат като видя, че никак не помага, а напротив, че се повдига размирие, взе вода, оми си ръцете пред народа, и каза: Аз съм невинен за кръвта на Тоя праведник; вие гледайте.
25 Увесь народ відповів: ―Нехай Його кров буде на нас і на наших дітях!
А целият народ в отговор рече: Кръвта Му да бъде на нас и на чадата ни.
26 Тоді Пилат відпустив їм Варавву, а Ісуса наказав бичувати та віддав на розп’яття.
Тогава им пусна Варава; а Исуса бй и Го предаде на разпятие.
27 Після цього воїни намісника відвели Ісуса в преторію, де біля Нього зібрали всю когорту.
Тогава войниците на управителя заведоха Исуса в преторията, и събраха около Него цялата дружина.
28 Вони роздягли Його й накинули на Нього багряницю.
И като Го съблякоха, облякоха Го в червена мантия.
29 Сплели та поклали на голову вінок із тернини, а в праву руку [дали] тростину. І, вклонивши коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: «Вітаємо Тебе, Царю юдеїв!»
И оплетоха венец от тръни и го наложиха на главата Му, и туриха тръст в десницата Му; и като коленичаха пред Него, ругаеха Му се, казвайки: Здравей, Царю Юдейски!
30 Потім вони плювали на Нього й, узявши тростину, били нею Ісуса по голові.
И заплюваха Го, и взеха тръстта и Го удряха по главата.
31 Коли закінчили знущатися, зняли з Ісуса плащ, надягнули на Нього Його одяг і відвели на розп’яття.
И след като Му се поругаха, съблякоха Му мантията и Го облякоха с Неговите дрехи и Го заведоха да Го разпнат.
32 Коли вони виходили, то зустріли чоловіка з Кирени, на ім’я Симон, і змусили його нести хрест Ісуса.
А на излизане намериха един киринеец, на име Симон; него заставиха да носи кръста Му.
33 Коли прийшли на місце, яке називалося Голгофа (що означає «місце Черепа»),
И като стигнаха на едно място, наречено Голгота (което значи лобно място),
34 дали Йому випити вина, змішаного з жовчю. Але, скуштувавши, Він не захотів випити.
дадоха Му да пие вино размесено с жлъчка; но Той като вкуси, не прие да пие.
35 Розіп’явши Ісуса, вони розділили між собою Його одяг, кидаючи жереб.
И когато Го разпнаха, разделиха си дрехите Му, като хвърлиха жребие.
36 А потім сіли там і стерегли Його.
И седяха да Го пазят там.
37 Над Його головою прибили напис, на якому була Його провина: це ісус, цар юдеїв.
И поставиха над главата Му обвинението Му, написано така: Тоя е Исус, Юдейският Цар.
38 Тоді ж разом із Ним розіп’яли і двох розбійників: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього.
Тогава бидоха разпнати с Него двама разбойници, един отдясно, и един отляво.
39 Ті, що проходили повз, богохульствували проти Нього. Вони хитали головами
А минаващите оттам Му се подиграваха, като клатеха глави и думаха:
40 й казали: «Ти ж збирався зруйнувати Храм і відбудувати його за три дні. Спаси Себе Самого. Якщо Ти Син Божий, то зійди з хреста!»
Ти, Който разоряваш храма и за три дни пак го съграждаш, спаси Себе Си; ако Си Божий Син, слез от кръста.
41 Первосвященники разом із книжниками та старійшинами також насміхалися з Нього, кажучи:
Подобно и главните свещеници с книжниците и старейшините Го ругаеха, казвайки:
42 «Інших рятував, а Себе не може врятувати! Якщо Він насправді Цар Ізраїля, то нехай зараз зійде з хреста, і ми повіримо в Нього!
Други е избавил, а пък Себе Си не може да избави! Той е Израилевият Цар! нека слезе сега от кръста, и ще повярваме в Него.
43 Він покладався на Бога, тож нехай тепер Бог врятує Його, якщо хоче. Адже Він казав: „Я Син Божий!“».
Упова на Бога; нека Го избави сега, ако Му е угоден; понеже каза: Божий Син съм.
44 Розбійники, розіп’яті разом із Ним, також насміхалися з Нього.
Със същия укор Му се присмиваха и разпнатите с Него разбойници.
45 Від шостої години настала темрява по всій землі – аж до дев’ятої години.
А от шестия час тъмнина покриваше цялата земя до деветия час.
46 Десь о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: «Елі, Елі, лема савахтані?», що означає: «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?»
А около деветия час Исус извика със силен глас и каза: Или, Или, лама савахтани? сиреч: Боже Мой, Боже Мой, защо си Ме оставил?
47 Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Він кличе Іллю!»
Някои от стоящите там, като чуха, думаха: Той вика Илия.
48 Один із них одразу ж побіг, узяв губку, наповнив її кислим вином, настромив на тростину й дав Йому пити.
И веднага един от тях се завтече, взе гъба, натопи я в оцет, и като я надяна на тръст, даде Му да пие.
49 А інші казали: «Облиш, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його!»
А другите казваха: Остави! да видим дали ще дойде Илия да Го избави.
50 Але Ісус, знову голосно скрикнувши, віддав духа.
А Исус, като извика пак със силен глас, издъхна.
51 І ось завіса в Храмі розірвалася надвоє зверху донизу, земля затряслася, і скелі розкололися.
И, ето, завесата на храма се раздра на две от горе до долу, земята се разтресе, скалите се разпукаха,
52 Гроби відкрилися, і багато тіл померлих святих воскресло.
гробовете се разтвориха и много тела на починалите светии бяха възкресени,
53 І, вийшовши з гробів після воскресіння Ісуса, увійшли до святого міста та явилися багатьом.
(които, като излязоха от гробовете след Неговото възкресение, влязоха в святия град, и се явиха на мнозина).
54 Коли сотник і ті, що з ним стерегли Ісуса, побачили землетрус і те, що сталося, вони дуже злякалися й сказали: «Цей [чоловік] справді був Сином Божим!»
А стотникът и ония, които заедно с него пазеха Исуса, като видяха земетресението и всичко що стана, уплашиха се твърде много, и думаха: Наистина тоя беше Син на Бога.
55 Там було багато жінок, які стояли поодаль і дивилися. Вони прийшли за Ісусом із Галілеї та служили Йому.
Там бяха още и гледаха отдалеч много жени, които бяха следвали Исуса от Галилея, и Му служеха;
56 Серед них були Марія Магдалина, Марія – мати Якова та Йосифа, і мати синів Зеведеєвих.
между които бяха Мария Магдалина, и Мария майка на Якова и на Иосия, и майката на Заведеевите синове.
57 Коли настав вечір, прийшов багатий чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосиф, який теж був учнем Ісуса.
И когато се свечери, дойде един богаташ от Ариматея, на име Йосиф, който също беше се учил при Исуса.
58 Він пішов до Пилата та попросив тіло Ісуса, і тоді Пилат наказав віддати тіло [Йосифові].
Той дойде при Пилата и поиска Исусовото тяло. Тогава Пилат заповяда да Му се даде.
59 Йосиф узяв тіло Ісуса, обгорнув у чисту льняну тканину
Йосиф, като взе тялото, обви го с чиста плащеница,
60 й поклав до своєї нової гробниці, яку висік у скелі. До входу в гробницю привалив великий камінь.
и го положи в своя нов гроб, който бе изсякъл в скалата; и като привали голям камък на гробната врата, отиде си.
61 А були там Марія Магдалина та друга Марія, які стояли навпроти гробниці.
А там бяха Мария Магдалина и другата Мария, които седяха срещу гроба.
62 Наступного дня, що після дня Приготування, первосвященники та фарисеї зібралися разом у Пилата
И на следващия ден, който бе денят след приготовлението за празника, главните свещеници и фарисеите се събраха при Пилата и казаха:
63 й сказали: ―Володарю, ми пригадали, що Той обманщик, коли ще був живий, казав: «Через три дні Я воскресну!»
Господарю, спомнихме си, че Оня измамник приживе рече: След три дни ще възкръсна.
64 Тож накажи стерегти гробницю до третього дня. Щоб Його учні, прийшовши, не вкрали Його й не сказали народові, що Він воскрес із мертвих. І останній обман буде гірший від першого.
Заповядай, прочее, гробът да се пази здраво до третия ден, да не би учениците Му да дойдат и да Го откраднат, и кажат на народа: Възкръсна от мъртвите. Така последната измама ще бъде по-лоша от първата.
65 Тоді Пилат відповів: ―Ви маєте охорону, ідіть та охороняйте, як знаєте.
Пилат им рече: Вземете стража; идете, вардете Го както знаете.
66 Вони пішли, поставили охорону біля гробниці та закріпили камінь печаткою.
Те, прочее, отидоха и вардиха гроба, като запечатаха гроба с помощта на стражата.
