Від Матвія 22
1 Ісус у відповідь продовжив говорити притчами:
In Jezus jim odgovorí in reče zopet v prilikah, govoreč:
2 ―Царство Небесне подібне до Царя, який приготував весілля для свого сина.
Nebeško kraljestvo je podobno človeku kralju, kteri je napravil sinu svojemu svatovščino.
3 Він надіслав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти.
In poslal je služabnike svoje, naj pokličejo tiste, kteri so bili na svatovščino povabljeni; in niso hoteli priti.
4 Тоді надіслав інших рабів сказати запрошеним: «Ось я приготував обід, моїх волів та вгодовану худобу вже забито, усе готове. Приходьте на весілля!»
Zopet je poslal druge služabnike, govoreč: Recite povabljencem: Glej, pojedinjo sem pripravil, junci moji in pitanci so poklani, in vse jo pripravljeno; pridite na svatovščino.
5 Але вони знехтували й пішли: один – на своє поле, інший – торгувати.
Oni pa niso marali, in odšli so, nekteri na polje svoje, nekteri pa po kupčiji svojej.
6 Інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними та вбили їх.
Drugi so pa služabnike njegove zgrabili, in zasramotili, in pobili.
7 Тоді цар обурився та надіслав своє військо, знищив тих убивць і спалив їхнє місто.
Slišavši pa to kralj, razjezí se; ter pošlje vojske svoje, in tiste ubijalce pogubí, in njih mesto razdene.
8 І сказав своїм рабам: «Весілля вже готове, а запрошені виявились недостойними.
Tedaj velí služabnikom svojim: Svatovščina je pripravljena, ali povabljeni niso bili vredni.
9 Отже, ідіть на перехрестя доріг та запрошуйте, кого зустрінете, на весілля».
Pojdite torej na razpotja, in kogarkoli najdete, pokličite ga na svatovščino.
10 Ті раби вийшли на дороги та покликали всіх, кого зустріли, – як поганих, так і добрих; і весільна зала наповнилася гостями.
In ti služabniki odidejo na razpotja, in zberó vse, kterekoli najdejo, hudobne in dobre; in svatovščina se napolni z gosti.
11 Але коли цар прийшов подивитися на гостей, то побачив там чоловіка, який не був одягнений у весільний одяг.
Ko pa kralj izide, da pogleda goste, ugleda tu človeka, kteri ni bil oblečen v svatovsko obleko.
12 І сказав йому: «Друже, як ти зайшов сюди, не маючи весільного одягу?» Проте той мовчав.
In reče mu: Prijatelj! kako si prišel sem, ko nimaš svatovske obleke? On pa mu umolkne.
13 Тоді Цар сказав слугам: «Зв’яжіть йому руки та ноги й викиньте до зовнішньої тьми. Там буде плач та скрегіт зубів.
Tedaj reče kralj služabnikom svojim: Zvežite mu noge in roke, ter ga vzemite in vrzite v najkrajnjo temo: tam bo jok in škripanje z zobmí.
14 Адже багато покликаних, та мало обраних».
Kajti mnogo je poklicanih, ali malo izvoljenih.
15 Тоді фарисеї пішли та радились, як спіймати Ісуса на слові.
Tedaj odidejo Farizeji in se posvetujejo, kako bi ga v besedi vjeli.
16 І надіслали до Нього своїх учнів разом з іродіанами, які запитали: ―Учителю, ми знаємо, що Ти праведний і правдиво навчаєш Божого шляху, ні на кого не зважаєш, адже не дивишся на людське обличчя.
In pošljejo k njemu učence svoje s Herodovci, govoreč: Učenik! vémo, da si pravičen in pot Božjo v resnici učiš, in ti ni mar nobenega, ker ne gledaš ljudém na lice.
17 Отже, скажи нам, як Ти вважаєш: чи годиться платити податок Кесареві, чи ні?
Povej nam torej, kaj ti se zdí? Ali se sme dati cesarju davek, ali ne?
18 Але Ісус, зрозумівши їхнє лукавство, сказав: ―Чому ви випробовуєте Мене, лицеміри?
Jezus pa spozná njih zvijačo, in reče: Kaj me izkušate, hinavci?
19 Покажіть Мені монету для податку. Вони принесли Йому динарій.
Pokažite mi davkovski denar. In oni mu prinesó denar.
20 Він сказав їм: ―Чиє це зображення та напис?
In reče jim: Čegava je ta podoba in napis?
21 Вони відповіли: ―Кесаря! Тоді Він сказав їм: ―Тож віддайте Кесареві – Кесареве, а Богові – Боже!
Rekó mu: Cesarjeva. Tedaj jim reče: Dajte torej, kar je cesarjevega, cesarju; in kar je Božjega, Bogu.
22 Почувши це, вони здивувалися й, залишивши Його, пішли геть.
In slišavši to, začudijo se; ter ga pusté, in odidejo.
23 Того ж дня прийшли до Нього садукеї, які кажуть, що не існує воскресіння з мертвих, і запитали Його:
Tisti dan pristopijo k njemu Saduceji, kteri pravijo, da ni vstajanja, in vprašajo ga,
24 ―Учителю, Мойсей сказав: «Якщо хтось помре, не маючи дітей, то нехай його брат одружиться з дружиною померлого та підніме нащадка своєму братові».
Govoreč: Učenik! Mojzes je rekel: Če kdo umre, in nima otrok, naj vzeme brat njegov ženo njegovo, in zbudí seme bratu svojemu.
25 Було ж у нас семеро братів. Перший одружився та помер, і, не маючи дітей, залишив дружину своєму братові.
Bilo je pa pri nas sedem bratov. In prvi se je oženil, in umrl; in ne imevši semena, zapustil je ženo svojo bratu svojemu.
26 Так само другий і третій – аж до сьомого.
Ravno tako tudi drugi, in tretji, noter do sedmega.
27 Після всіх померла й жінка.
Na zadnje za vsemi je pa umrla tudi žena.
28 Отже, при воскресінні дружиною котрого з семи вона буде? Адже всі мали її [за дружину].
O vstajanji torej, čegava od sedmerih bo žena? kajti vsi so jo imeli.
29 Ісус у відповідь сказав їм: ―Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані сили Божої.
Jezus pa odgovorí in jim reče: Motite se, ker ne znate ne pisma, ne močí Božje.
30 При воскресінні не одружуються й не виходять заміж, а є як ангели на небі.
O vstajanji namreč se ne ženijo, in ne možé, nego so kakor angelji Božji na nebu.
31 А щодо воскресіння з мертвих, хіба ви не читали, що сказав вам Бог:
Za vstajanje pa mrtvih, niste li brali, kar vam je rekel Bog, govoreč:
32 «Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова»? Він є Богом не мертвих, а живих!
"Jaz sem Bog Abrahamov, in Bog Izakov, in Bog Jakobov?" Ni Bog Bog mrtvih, nego živih.
33 Почувши це, люди були здивовані Його вченням.
In slišavši to ljudstvo, strmeli so nad naukom njegovim.
34 Фарисеї, почувши, що Він змусив садукеїв замовкнути, зібралися разом.
Ko pa Farizeji slišijo, da je Saduceje osramotil, zberó se vkupej.
35 Один із них, учитель Закону, запитав Його, випробовуючи:
Pa vpraša en učenik postave izmed njih, izkušaje ga, in reče:
36 ―Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?
Učenik! ktera zapoved je v postavi naj veča?
37 Він відповів йому: ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією своєю душею і всім своїм розумінням!»
Jezus mu pa reče: "Ljubi Gospoda Boga svojega iz vsega srca svojega, in iz vse duše svoje, in iz vse pameti svoje."
38 Це перша та найбільша заповідь.
Ta je prva in največa zapoved.
39 А друга подібна до неї: «Люби ближнього свого, як самого себе».
Druga je pa tej podobna: "Ljubi bližnjega svojega kakor samega sebe."
40 На ці дві заповіді спираються весь Закон та Пророки.
O teh dveh zapovedih visi vsa postava in preroki.
41 Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх:
Ko se pa Farizeji snidejo, vpraša jih Jezus,
42 ―Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Вони відповіли: ―Давидів!
Govoreč: Kaj se vam zdí za Kristusa? Čegav sin je? Rekó mu: Davidov.
43 Він сказав: ―Як же тоді Давид у Дусі називає Його Господом, коли каже:
Reče jim: Kako ga torej David v duhu imenuje gospoda, ko pravi:
44 «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
"Rekel je Gospod gospodu mojemu: Sedí meni na desno, dokler ne položim sovražnikov trojih nogam tvojim za podnožje?"
45 Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
Če ga torej David imenuje gospoda, kako je sin njegov?
46 І ніхто не міг Йому відповісти ані слова. Від того дня ніхто не наважувався запитувати Його.
In nihče mu ni mogel besede odgovoriti; in od tega dné se ga ni upal nihče več vprašati.
