Від Матвія 20
1 «Царство Небесне подібне до господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників до свого виноградника.
“For the kingdom of heaven is like a landowner who went out early in the morning to hire workers for his vineyard.
2 Погодившись із робітниками по одному динаріюв день, він послав їх до свого виноградника.
He agreed to pay them a denarius for the day and sent them into his vineyard.
3 Вийшовши о третій годині, він побачив інших, які стояли на ринку без роботи.
About the third hour he went out and saw others standing in the marketplace doing nothing.
4 Він сказав їм: „Ідіть і ви в мій виноградник, і дам вам по справедливості“.
‘You also go into my vineyard,’ he said, ‘and I will pay you whatever is right.’
5 Вони пішли. Вийшовши о шостій і о дев’ятій годині, зробив так само.
So they went. He went out again about the sixth hour and the ninth hour and did the same thing.
6 Коли вийшов об одинадцятій годині, побачив інших і сказав їм: „Чому ви стоїте весь день без роботи?“
About the eleventh hour he went out and found still others standing around. ‘Why have you been standing here all day long doing nothing?’ he asked.
7 Вони кажуть йому: „Тому що ніхто нас не найняв“. Він говорить: „Ідіть і ви в мій виноградник“.
‘Because no one has hired us,’ they answered. So he told them, ‘You also go into my vineyard.’
8 Коли настав вечір, господар виноградника каже своєму управителеві: „Поклич робітників і заплати їм. Почни з останніх до перших“.
When evening came, the owner of the vineyard said to his foreman, ‘Call the workers and pay them their wages, starting with the last ones hired and moving on to the first.’
9 Ті, що прийшли об одинадцятій годині, отримали кожен по динарію.
The workers who were hired about the eleventh hour came and each received a denarius.
10 Ті, що прийшли першими, думали, що отримають більше, але й вони отримали по динарію.
So when the original workers came, they assumed they would receive more. But each of them also received a denarius.
11 Отримавши, вони нарікали на господаря,
On receiving their pay, they began to grumble against the landowner.
12 кажучи: „Ці останні працювали тільки одну годину, і ти зрівняв їх із нами, що зносили тягар дня та спеку“.
‘These men who were hired last worked only one hour,’ they said, ‘and you have made them equal to us who have borne the burden and the scorching heat of the day.’
13 Він же сказав одному з них: „Друже, я не ображаю тебе, чи не за динарія ти домовлявся зі мною?
But he answered one of them, ‘Friend, I am not being unfair to you. Did you not agree with me on one denarius?
14 Тож візьми своє і йди. Я ж хочу й цьому останньому дати, як тобі.
Take your pay and go. I want to give this last man the same as I gave you.
15 Хіба я не можу зробити того, що хочу, з тим, що моє? Чи твоє око заздрісне через те, що я добрий?“
Do I not have the right to do as I please with what is mine? Or are you envious because I am generous?’
16 Так останні будуть першими, а перші – останніми. Бо багато покликаних, та мало обраних».
So the last will be first, and the first will be last.”
17 Прямуючи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцятьох учнів окремо й дорогою сказав їм:
As Jesus was going up to Jerusalem, He took the twelve disciples aside and said,
18 «Ось ми йдемо до Єрусалима, і там Син Людський буде виданий первосвященникам і книжникам; вони засудять Його на смерть,
“Look, we are going up to Jerusalem, and the Son of Man will be delivered over to the chief priests and scribes. They will condemn Him to death
19 віддадуть язичникам для знущання, катування та розп’яття, але третього дня Він воскресне».
and will deliver Him over to the Gentiles to be mocked and flogged and crucified. And on the third day He will be raised to life.”
20 Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих разом зі своїми синами. Вклонившись, вона [хотіла] щось попросити в Нього.
Then the mother of Zebedee’s sons came to Jesus with her sons and knelt down to make a request of Him.
21 Він запитав її: ―Що бажаєш Мені сказати? Вона сказала: ―Накажи, щоб двоє моїх синів сиділи в Царстві Твоєму: один праворуч, а інший ліворуч від Тебе.
“What do you want?” He inquired. She answered, “Declare that in Your kingdom one of these two sons of mine may sit at Your right hand, and the other at Your left.”
22 Ісус у відповідь сказав їм: ―Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку Я питиму, або хреститися хрещенням, яким Я хрещуся? Вони відповіли: ―Зможемо!
“You do not know what you are asking,” Jesus replied. “Can you drink the cup I am going to drink?” “We can,” the brothers answered.
23 Він сказав їм: ―Чашу Мою ви будете пити, і хрещенням, яким Я хрещуся, ви будете хрещені. Але щоб сидіти праворуч або ліворуч від Мене – не Мені це вирішувати: ці місця належать тим, кому приготовлені Моїм Отцем.
“You will indeed drink My cup,” Jesus said. “But to sit at My right or left is not Mine to grant. These seats belong to those for whom My Father has prepared them.”
24 Решта десятеро [учнів], почувши про це, обурилися на двох братів.
When the ten heard about this, they were indignant with the two brothers.
25 Ісус же, покликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що керівники народів володіють ними, а сильні світу панують над ними.
But Jesus called them aside and said, “You know that the rulers of the Gentiles lord it over them, and their superiors exercise authority over them.
26 Але серед вас не так має бути: хто хоче стати великим між вами, той має стати вашим слугою.
It shall not be this way among you. Instead, whoever wants to become great among you must be your servant,
27 І хто хоче бути першим, нехай буде вашим рабом.
and whoever wants to be first among you must be your slave—
28 Так само й Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох».
just as the Son of Man did not come to be served, but to serve, and to give His life as a ransom for many.”
29 Коли вони виходили з Єрихона, багато людей пішло за Ним.
As they were leaving Jericho, a large crowd followed Him.
30 І ось двоє сліпих, котрі сиділи біля дороги, почувши, що Ісус проходить повз них, почали голосно кричати: ―Змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!
And there were two blind men sitting beside the road. When they heard that Jesus was passing by, they cried out, “Lord, Son of David, have mercy on us!”
31 Натовп докоряв їм, щоб мовчали. Але вони ще голосніше закричали: ―Змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!
The crowd admonished them to be silent, but they cried out all the louder, “Lord, Son of David, have mercy on us!”
32 Ісус зупинився, покликав їх та сказав: ―Що хочете, щоб Я зробив для вас?
Jesus stopped and called them. “What do you want Me to do for you?” He asked.
33 Вони відповіли: ―Господи, щоб відкрилися наші очі!
“Lord,” they answered, “let our eyes be opened.”
34 Ісус, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей – і вони відразу прозріли та пішли за Ним.
Moved with compassion, Jesus touched their eyes, and at once they received their sight and followed Him.
