Від Матвія 15
1 Тоді деякі фарисеї та книжники з Єрусалима підійшли до Ісуса й запитали:
Тогава дойдоха при Исуса фарисеи и книжници от Ерусалим и казаха:
2 ―Чому Твої учні порушують звичай наших батьків? Вони їдять, не помивши своїх рук.
Защо Твоите ученици престъпват преданието на старейшините? Понеже не си мият ръцете, когато ядат хляб.
3 Він же відповів їм: ―А чому ж ви порушуєте заповідь Божу через ваш звичай?
А Той в отговор им каза: Защо и вие заради вашето предание престъпвате Божията заповед?
4 Адже Бог сказав: «Шануй батька та матір», а також: «Той, хто зневажає батька або матір, нехай буде покараний смертю!»
Защото Бог каза: “Почитай баща си и майка си”; и
5 Ви ж говорите, що той, хто скаже батькові або матері: «Те, чим я міг би допомогти тобі, – дар Богові»,
Но вие казвате: Който рече на баща си или майка си: Това мое имане, с което би могъл да си помогнеш, е подарено Богу,
6 той [може] не шанувати своїх батьків. Так ви скасували Слово Боже через свій звичай.
- той да не почита баща си, [или майка си]. Така, заради вашето предание, осуетихте Божията дума.
7 Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, коли казав:
Лицемери! Добре е пророкувал Исаия за вас, като е казал:
8 «Цей народ шанує Мене лише устами, а серце його далеко від Мене.
“Тия люде [се приближават при Мене с устата си, и] Ме почитат с устните си; Но сърцето им далеч отстои от Мене.
9 Даремно вони поклоняються Мені, навчаючи людей людських заповідей».
Обаче напразно Ми се кланят, като преподават за поучения човешки заповеди”.
10 Покликавши народ, [Ісус] промовив до них: «Слухайте та зрозумійте!
И като повика народа, рече им: Слушайте и разбирайте!
11 Не те, що входить в уста, оскверняє людину, але те, що виходить з уст, оскверняє людину».
Това, което влиза в устата, не осквернява човека; но това, което излиза от устата, то осквернява човека.
12 Тоді учні підійшли до Нього й сказали: ―Чи знаєш, що фарисеї образилися, почувши [ці] слова?
Тогава се приближиха учениците Му и рекоха: Знаеш ли, че фарисеите се съблазниха като чуха тая дума?
13 [Ісус] відповів: ―Кожна рослина, яка не була посаджена Моїм Небесним Отцем, буде викоренена.
А Той в отговор рече: Всяко растение, което Моят небесен Отец не е насадил, ще се изкорени.
14 Облиште їх, вони сліпі поводирі сліпців. Якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму.
Оставете ги; те са слепи водачи; а слепец слепеца ако води, и двамата ще паднат в ямата.
15 Петро у відповідь сказав: ―Поясни нам цю притчу.
Петър в отговор Му рече: Обясни ни тая притча.
16 Тоді [Ісус] запитав: ―Невже ви ще не розумієте?
А Той каза: И вие ли сте още без разумление.
17 Не знаєте, що все, що входить в уста, потрапляє в шлунок і виходить геть?
Не разбирате ли, че всичко що влиза в устата, минава в корема, и се изхвърля в захода?
18 А те, що виходить з уст, походить із серця, саме це й оскверняє людину.
А онова, което излиза из устата, произхожда от сърцето, и то осквернява човека.
19 Бо з серця виходять погані думки, вбивства, перелюб, статева розпуста, крадіж, неправдиві свідчення та богохульство.
Защото от сърцето произлизат зли помисли, убийства, прелюбодейства, блудства, кражби, лъжесвидетелства, хули.
20 Саме це оскверняє людину, а їсти немитими руками не оскверняє людини.
Тия са нещата, които оскверняват човека; а да яде с немити ръце, това не го осквернява.
21 Вийшовши звідти, Ісус пішов до земель Тира й Сидона.
И, като излезе оттам, Исус се оттегли в тирските и сидонските страни.
22 І ось прийшла до Нього одна жінка-ханаанеянка з тієї землі. Вона казала благаючи: ―Господи, Сину Давида, змилуйся наді мною! Моя донька одержима злим духом.
И, ето, една ханаанка излезе от ония места и извика, казвайки: Смили се за мене Господи, Сине Давидов; дъщеря ми зле се мъчи от бяс.
23 Але [Ісус] нічого не відповів їй. Тоді підійшли Його учні та благали Його, кажучи: ―[Допоможи] їй та відпусти, бо вона йде за нами й кричить.
Но Той не й отговори ни дума. Учениците дойдоха и Му се молеха, като рекоха: Отпрати я, защото вика подире ни.
24 У відповідь Він сказав: ―Я посланий лише до загиблих овець народу Ізраїля.
А Той в отговор каза: Аз не съм пратен, освен до загубените овце от Израилевия дом.
25 Вона ж, підійшовши, вклонилася Йому та сказала: ―Господи, допоможи мені!
А тя дойде, кланяше Му се и казваше: Господи помогни ми.
26 Він же відповів: ―Не годиться брати хліб від дітей та кидати щенятам.
Той в отговор рече: Не е прилично да се вземе хляба на децата и да се хвърли на кученцата.
27 Проте вона сказала: ―Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх господарів.
А тя рече: Така, Господи; ни и кученцата ядат от трохите, които падат от трапезата на господарите им.
28 Тоді Ісус відповів їй: ―О жінко, твоя віра велика! Нехай станеться, як ти бажаєш. І тієї ж миті її донька була зцілена.
Тогава Исус в отговор й рече: О жено, голяма е твоята вяра; нека ти бъде според желанието. И дъщеря й оздравя в същия час.
29 Відійшовши звідти, Ісус пішов до Галілейського моря, зійшов на гору й сів там.
И като замина оттам, Исус дойде при галилейското езеро; и качи се на бърдото и седеше там.
30 І прийшло до Нього багато людей, які мали з собою кривих, сліпих, калік, німих та багатьох інших [хворих]. Вони поклали їх біля Його ніг, і Він зцілив їх.
И дойдоха при Него големи множества, които имаха със себе си куци, слепи, неми, недъгави и много други, и сложиха ги пред нозете Му; и Той ги изцели;
31 Побачивши, що німі розмовляють, криві стають здоровими, каліки ходять і сліпі бачать, люди дивувались та прославляли Бога Ізраїлевого.
Така щото народът се чудеше, като гледаше неми да говорят, недъгави оздравели, куци да ходят, и слепи да гледат. И прославиха Израилевия Бог.
32 Ісус же покликав Своїх учнів та сказав: ―Жаль Мені цих людей, тому що вже три дні залишаються зі Мною й не мають, що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, щоб не ослабли в дорозі.
А Исус повика учениците Си и рече: Жално Ми е за народа, защото три дни вече седят при Мене и нямат що да ядат; а не искам да ги разпусна гладни, да не би да им премалее по пътя.
33 Учні спитали Його: ―Звідки в пустелі нам взяти стільки хліба, щоб нагодувати такий натовп?
Учениците Му казаха: Отгде да имаме в уединено място толкова хляб, че да нахраним такова голямо множество?
34 Ісус сказав їм: ―Скільки маєте хлібів? Вони відповіли: ―Сім і декілька малих рибин.
Исус им каза: Колко хляба имате? А те рекоха: Седем и малко рибки.
35 Він звелів людям сісти на землю.
Тогава заповяда на народа да насядат на земята.
36 Потім узяв сім хлібів та рибу, подякував, розламав та дав учням, а учні [роздали] людям.
И като взе седемте хляба и рибите, благодари и разчупи; и даде на учениците, а учениците на народа.
37 Усі їли та наситились. І зібрали сім повних кошиків залишків.
И ядоха всички и наситиха се, и дигнаха останалите къшеи, седем кошници пълни.
38 Тих, хто їв, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
А ония, които ядоха, бяха четири хиляди мъже, освен жени и деца.
39 Відпустивши людей, [Ісус] сів у човен та відплив до землі Магадана.
И като разпусна народа, влезе в ладията, и дойде в магаданските предели.
