< Від Матвія 14 >
1 У той час тетрарх Ірод почув про Ісуса
2 та сказав своїм слугам: «Це Іван Хреститель. Він воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього».
3 Бо Ірод, схопивши Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата,
4 тому що Іван казав йому: «Не годиться тобі одружуватися з нею!»
5 Ірод бажав би вбити його, але боявся народу, який вважав Івана пророком.
6 Коли святкували день народження Ірода, дочка Іродіади станцювала серед [гостей] і сподобалася Іродові.
7 За це він клятвою обіцяв дати їй усе, що вона тільки попросить.
8 Вона ж, навчена своєю матір’ю, сказала: «Дай мені на блюді голову Івана Хрестителя».
9 Цар засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, наказав виконати її бажання.
10 Він надіслав [людей] до в’язниці відрубати Іванові голову.
11 Його голову принесли на блюді та віддали дівчині, а вона віднесла її своїй матері.
12 Після того учні Івана прийшли, забрали його тіло та поховали, а потім прийшли та сповістили про це Ісуса.
13 Коли Ісус почув це, то сів у човен та відплив звідти в пустинне місце, щоб бути на самоті. Але люди з різних міст, дізнавшись про це, пішли пішки за Ним.
14 Вийшовши на берег, [Ісус] побачив багато людей, змилосердився над ними та зцілив їхніх хворих.
15 Коли настав вечір, Його учні підійшли й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня, відпусти людей, щоби пішли в села та купили собі їжу.
16 Ісус же сказав їм: ―Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!
17 Вони відповіли Йому: ―Ми тут маємо лише п’ять хлібів та дві рибини.
18 Він сказав: ―Принесіть їх Мені!
19 [Ісус] наказав людям посідати на траву. Потім узяв п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав хліби учням, а учні [роздали] людям.
20 Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять повних кошиків залишків.
21 Тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
22 Відразу після цього [Ісус] звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік раніше за Нього, поки Він відпустить людей.
23 А відпустивши людей, [Ісус] зійшов на гору, щоб помолитися на самоті. Коли настав вечір, Він залишився там один.
24 Човен віддалився вже далеко від берега, і через супротивний вітер його почали кидати хвилі.
25 О четвертій сторожі ночі[Ісус] пішов до Своїх учнів, ідучи по воді.
26 Побачивши, що Він іде по воді, учні жахнулись і з переляку закричали: «Це привид!»
27 Але Ісус тієї ж миті заговорив до них: ―Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!
28 Тоді Петро сказав у відповідь: ―Господи, якщо це Ти, накажи, щоб я пішов до Тебе по воді!
29 [Ісус] сказав: ―Іди! І, вийшовши з човна, Петро почав іти по воді до Ісуса.
30 Але, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути й закричав: ―Господи, спаси мене!
31 Ісус, одразу простягнувши руку, схопив його та промовив: ―Маловіре, чому ти засумнівався?
32 Коли вони сіли в човен, вітер стих.
33 Ті, що були в човні, вклонилися Йому, кажучи: «Ти істинно – Син Божий!»
34 Перепливши [море], вони прибули до Генезаретської землі.
35 Люди з тієї місцевості впізнали Ісуса та надіслали звістку по всій околиці. До Нього принесли всіх хворих
36 і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу, і всі, хто торкнувся, були зцілені.
