Від Марка 8
1 У ті дні, коли знову зібралося багато людей і не мали, що їсти, [Ісус] покликав учнів та сказав їм:
Tiste dní, ko je bilo vse polno ljudstva pri njem, in niso imeli kaj jesti, pokliče Jezus učence svoje, in reče jim:
2 ―Жаль Мені цих людей, тому що вже три дні залишаються зі Мною й не мають, що їсти.
Ljudstvo mi se smili; kajti uže tri dni so pri meni, in nimajo kaj jesti;
3 І якщо Я відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі прийшли здалека.
In če jih pustim lačne na njih dom, oslabeli bodo na poti; kajti nekteri od njih so daleč prišli.
4 Учні відповіли Йому: ―Звідки в цій пустелі хтось зможе взяти стільки хліба, щоб нагодувати цих [людей]?
Pa mu odgovoré učenci njegovi: Odkod bi jih mogel kdo tu v puščavi nasititi s kruhom?
5 [Ісус] запитав: ―Скільки маєте хлібів? Вони відповіли: ―Сім.
In vpraša jih: Koliko imate hlebov? Oni pa rekó: Sedem.
6 [Ісус] звелів людям сісти на землю. Потім узяв ті сім хлібів, подякував, розламав та дав Своїм учням, щоб вони роздали людям.
Pa zapové ljudstvu, naj se posedejo po tleh. In vzemši sedmere hlebe, zahvali, in prelomi, in dajal je učencem svojim, naj položé pred nje in položili so pred ljudstvo.
7 Ще мали й кілька малих рибин, Він благословив їх і звелів роздати й рибу.
In imeli so malo rib; in blagoslovivši jih, reče, naj položé tudi té pred nje.
8 [Усі] їли та наситились. І зібрали сім повних кошиків залишків.
Ter so jedli in nasitili se; in pobrali so ostanke koscev, sedem košev.
9 Тих, що їли, було приблизно чотири тисячі. Потім відпустив їх.
Bilo jih je pa, kteri so jedli, kake štiri tisoči; in razpustí jih.
10 Після цього [Ісус] відразу сів у човен разом зі своїми учнями та відплив до землі Далманутської.
In precej vstopi v ladjo z učenci svojimi, in pride v Dalmanutske kraje.
11 До [Ісуса] підійшли фарисеї та почали сперечатися з Ним. Вони, випробовуючи Його, вимагали знамення з неба.
Pa izidejo Farizeji, in začnó se ž njim prepirati, in zahtevali so od njega znamenje z neba, izkušajoč ga.
12 [Ісус], глибоко зітхнувши у Своєму дусі, сказав: «Чому цей рід шукає знамення? Істинно кажу вам: цьому роду не дасться ніякого знамення».
In vzdihnivši z duhom svojim, reče: Kaj zahteva ta rod znamenja? Resnično vam pravim: Ne bo se dalo znamenje temu zarodu.
13 І, залишивши їх, знову сів у човен та вирушив на другий бік [моря].
In pustivši jih, stopi precej v ladjo, in odide na drugo stran.
14 [Учні] забули взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали в човні більше нічого
Pozabili so pa vzeti kruha, in niso imeli več kakor en hleb s seboj v ladji.
15 А [Ісус] застерігав їх: ―Дивіться та стережіться закваски фарисейської та закваски Ірода.
In naročal jim je, govoreč: Glejte, varujte se kvasú Farizejskega in kvasú Herodovega.
16 Вони міркували між собою: ―Він говорить так, тому що ми не маємо хлібів.
In premišljevali so sami s seboj, govoreč: Kruha nimamo.
17 Знаючи про це, [Ісус] сказав: ―Чому ви міркуєте між собою, що не взяли хліба? Невже ви не збагнули й не розумієте? Невже ваше серце все ще закам’яніле?
In ko Jezus to spazi, reče jim: Kaj premišljujete, da nimate kruha? Ali še ne spoznate, in ne umete? ali imate še okamenjeno srce svoje?
18 Маєте очі, але не бачите? Маєте вуха, але не чуєте? Невже не пам’ятаєте?
Očí imate, in ne vidite? ušesa imate, in ne slišite? in ne pomnite li?
19 Коли п’ять хлібів Я розділив для п’яти тисяч, то скільки повних кошиків залишків ви зібрали? Вони відповіли: ―Дванадцять.
Ko sem pet hlebov razlomil med pet tisoči, koliko polnih košev ste nabrali drobtin? Rekó mu: Dvanajst.
20 ― А сім хлібів для чотирьох тисяч? І скільки повних кошиків із залишками ви зібрали? Вони відповіли: ―Сім.
Ko sem jih pa sedem med štiri tisoči, koliko polnih košev ste nabrali drobtin? Oni pa rekó: Sedem.
21 Тоді [Ісус] сказав їм: ―Усе ще не розумієте?
In reče jim: Kako ne umete?
22 Коли прийшли до Віфсаїди, привели до Ісуса сліпого й просили доторкнутись до нього.
In pride v Betsajdo. In pripeljejo mu slepca, in zaprosijo ga, naj se ga dotakne.
23 Він узяв сліпого за руку, вивів за межі села й, послинивши йому очі, поклав на нього руки та запитав: ―Бачиш щось?
In prijemši slepca za roko, izpelje ga ven iz vasí; ter pljune v očí njegove, in položivši roke na-nj, vpraša ga, če kaj vidi?
24 Подивившись, він сказав: ―Бачу людей, але вони мов дерева, що ходять.
Pa spregleda, in reče: Vidim ljudí, da kakor drevesa okoli hodijo.
25 Тоді [Ісус] знов поклав руки на його очі. Чоловік подивився уважно, його зір повернувся, і він бачив усе чітко
Potem položí zopet roke na očí njegove, in reče mu, naj pogleda. In ozdravel je, in videl je bistro vse.
26 [Ісус] вислав його додому та сказав: ―Не заходь у село й не розповідай нікому.
In odpravi ga na dom njegov, govoreč: Ne hodi ne v vas, in tudi nikomur v vasi ne povéj.
27 Ісус зі Своїми учнями прийшов до сіл довкола Кесарії Филипової. Дорогою Ісус запитав Своїх учнів: ―За кого вважають Мене люди?
Ter izide Jezus, in učenci njegovi v vasí Cezareje Filipove; in po poti je vpraševal učence svoje, govoreč jim: Kdo pravijo ljudjé, da sem jaz?
28 Вони відповіли: ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного з пророків.
Oni mu pa odgovoré: Janez Krstnik; in drugi: Elija; drugi pa: Eden od prerokov.
29 Тоді [Ісус] спитав їх: ―А ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому: ―Ти – Христос!
In on jim reče: Kdo pa pravite vi, da sem jaz? Peter pa odgovorí in mu reče: Ti si Kristus.
30 Тоді Він наказав їм нікому не казати про Нього.
In zapretí jim, naj nikomur ne pripovedujejo za-nj.
31 Потім почав навчати їх, що Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але через три дні Він воскресне.
In začne jih učiti, da mora sin človečji mnogo pretrpeti, in zavržen biti od starešin in vélikih duhovnov in pismarjev, in umorjen biti, in v treh dnéh od smrti vstati.
32 Він говорив їм прямо про це. Тоді Петро, відкликавши Ісуса вбік, почав докоряти Йому.
In to besedo je govoril srčno. In Peter ga prime, in začne ga odvračati.
33 [Ісус] же повернувся, подивився на Своїх учнів та докорив Петрові, кажучи: ―Відійди від Мене, сатано! Бо ти думаєш не про Боже, а про людське.
On se pa obrne, in pogledavši učence svoje, zapretí Petru, govoreč: Poberi se od mene, satan! ker ne misliš, kar je Božje, nego kar je človeško.
34 І, покликавши до Себе народ разом зі Своїми учнями, сказав їм: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та слідує за Мною.
In poklicavši ljudstvo z učenci svojimi, reče jim: Kdor hoče za menoj iti, zatají naj samega sebe, in vzeme križ svoj, in gre za menoj.
35 Бо хто хоче спасти своє життя, той втратить його, а хто втратить його заради Мене та Доброї Звістки, той спасе його.
Kajti kdor hoče življenje svoje ohraniti, izgubil ga bo; kdor pa izgubi življenje svoje za voljo mene in evangelja, ta ga bo ohranil.
36 Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а душу свою втратить?
Kaj namreč pomaga človeku, če ves svet pridobí, duši svojej pa škoduje?
37 Або що дасть людина в обмін за свою душу?
Ali kaj bo dal človek v zameno za dušo svojo?
38 Бо якщо хтось посоромиться Мене та Моїх слів перед цим грішним та невірним поколінням, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Свого Отця разом зі святими ангелами».
Kajti kdor se sramuje mene in besed mojih v tem prešestnem in grešnem rodu, sramoval se bo tudi sin človečji njega, kedar bo prišel v slavi očeta svojega z angelji svetimi.
