Від Марка 6
1 Ісус вийшов звідти та прийшов на Свою батьківщину, а Його учні йшли за Ним.
And he went away from there, and came into his country; and his disciples went with him.
2 Коли настала Субота, Він почав навчати людей у синагозі. Багато з тих, хто слухав Його, казали: «Звідки в Нього це? Що це за мудрість дана Йому? Як такі чудеса творяться Його руками?
And when the Sabbath day had come, he was teaching in the Synagogue; and a number of people hearing him were surprised, saying, From where did this man get these things? and, What is the wisdom given to this man, and what are these works of power done by his hands?
3 Хіба Він не тесля, син Марії? Хіба Він не брат Якова, Йосії, Юди та Симона? Хіба Його сестри не серед нас?» І вони спокушалися через Нього.
Is not this the woodworker, the son of Mary, and brother of James and Joses and Judas and Simon? and are not his sisters here with us? And they were bitter against him.
4 Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині, серед своїх родичів та у своєму домі».
And Jesus said to them, A prophet is nowhere without honour, but in his country, and among his relations, and in his family.
5 І не зміг там зробити жодного чуда, тільки зцілив кількох хворих, поклавши на них руки.
And he was unable to do any work of power there, but only to put his hands on one or two persons who were ill, and make them well.
6 І дивувався через їхнє невір’я. Потім [Ісус] ходив по навколишніх селах і навчав.
And he was greatly surprised because they had no faith. And he went about the country places teaching.
7 Покликавши до Себе дванадцятьох, [Ісус] почав надсилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
And he gave orders to the twelve, and sent them out two by two; and he gave them authority over the unclean spirits;
8 [Ісус] наказав їм: «Не беріть у дорогу ні хліба, ні торбини, ні грошей у пояс, а тільки одну палицю.
And he said that they were to take nothing for their journey, but a stick only; no bread, no bag, no money in their pockets;
9 Взуйте сандалії й не беріть двох сорочок».
They were to go with common shoes on their feet, and not to take two coats.
10 Потім додав: «Коли увійдете в дім, там залишайтесь, поки не вийдете звідти.
And he said to them, Wherever you go into a house, make that your resting-place till you go away.
11 Коли ж десь вас не приймуть або не слухатимуть, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
And whatever place will not take you in and will not give ear to you, when you go away, put off the dust from your feet as a witness against them.
12 Вони пішли та проповідували, щоб люди покаялись,
And they went out, preaching the need for a change of heart in men.
13 і виганяли багатьох демонів, а багатьох хворих помазували олією та зцілювали.
And they sent out a number of evil spirits, and put oil on a great number who were ill, and made them well.
14 Цар Ірод почув [про Ісуса], оскільки Його ім’я ставало все більш відомим. Дехто казав: «Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього».
And king Herod had news of him, because his name was on the lips of all; and he said, John the Baptist has come back from the dead, and for this reason these powers are working in him.
15 Інші казали: «Це Ілля!» А ще інші: «Це пророк, як один зі [стародавніх] пророків».
But others said, It is Elijah. And others said, It is a prophet, even like one of the prophets.
16 Але Ірод, почувши це, казав: «Іван, якого я стратив, воскрес із мертвих».
But Herod, when he had news of it, said, John, whom I put to death, has come back from the dead.
17 Бо Ірод, надіславши схопити Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата, з якою він одружився.
For Herod himself had sent men out to take John and put him in prison, because of Herodias, his brother Philip's wife, whom he had taken for himself.
18 Іван казав Іродові: «Не годиться тобі одружуватися з дружиною твого брата!»
For John said to Herod, It is wrong for you to have your brother's wife.
19 Іродіада була ворожою до Івана та бажала вбити його, але не могла.
And Herodias was bitter against him, desiring to put him to death; but she was not able;
20 Адже Ірод боявся Івана і, знаючи, що він чоловік праведний та святий, захищав його. Слухаючи Івана, він дуже непокоївся, однак слухав його з насолодою.
For Herod was in fear of John, being conscious that he was an upright and holy man, and kept him safe. And hearing him, he was much troubled; and he gave ear to him gladly.
21 Та настав сприятливий день, коли Ірод святкував свій день народження й влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та старійшин із Галілеї.
And the chance came when Herod on his birthday gave a feast to his lords, and the high captains, and the chief men of Galilee;
22 Дочка Іродіади увійшла до них та затанцювала, і так сподобалась Іродові й тим, що сиділи разом із ним за столом, що цар сказав дівчині: ―Проси все, що бажаєш, і я дам тобі.
And when the daughter of Herodias herself came in and did a dance, Herod and those who were at table with him were pleased with her; and the king said to the girl, Make a request for anything and I will give it you.
23 І поклявся їй: ―Усе, що тільки попросиш, дам тобі, навіть і пів царства.
And he took an oath, saying to her, Whatever is your desire I will give it to you, even half of my kingdom.
24 Вона вийшла та запитала в матері: ―Що мені просити? Її мати відповіла: ―Голову Івана Хрестителя.
And she went out and said to her mother, What is my request to be? And she said, The head of John the Baptist.
25 Тоді вона відразу увійшла до царя та просила: ―Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя.
And she came in quickly to the king, and said, My desire is that you give me straight away on a plate the head of John the Baptist.
26 Цар дуже засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, не схотів відмовити їй.
And the king was very sad; but because of his oaths, and those who were with him at table, he would not say 'No' to her.
27 Тож цар відразу надіслав охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов до в’язниці та відрубав Іванові голову,
And straight away the king sent out one of his armed men, and gave him an order to come back with the head: and he went and took off John's head in prison,
28 приніс її на блюді та віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері.
And came back with the head on a plate, and gave it to the girl; and the girl gave it to her mother.
29 Коли про це довідались учні Івана, то прийшли, забрали його тіло й поклали в гробницю.
And when his disciples had news of it, they came and took up his body, and put it in its last resting-place.
30 Апостоли повернулися до Ісуса й розповіли Йому про все, що зробили і як багато навчили [людей].
And the twelve came together to Jesus; and they gave him an account of all the things they had done, and all they had been teaching.
31 [Ісус] сказав їм: «Ідіть тепер у пустинне місце та відпочиньте трохи». Адже багато було тих, хто приходив та відходив, і вони не мали часу навіть поїсти.
And he said to them, Come away by yourselves to a quiet place, and take a rest for a time. Because there were a great number coming and going, and they had no time even for food.
32 Тож відпливли на човні в пустинне місце, щоб бути на самоті.
And they went away in the boat to a waste place by themselves.
33 Але люди побачили їх та впізнали, тож побігли пішки з усіх міст та дісталися до того місця раніше за них.
And the people saw them going, and a number of them, having knowledge who they were, went running there together on foot from all the towns, and got there before them.
34 Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей і змилосердився над ними, тому що вони були, як вівці, що не мають пастуха. І почав їх багато навчати.
And he got out, and saw a great mass of people, and he had pity on them, because they were like sheep without a keeper: and he gave them teaching about a number of things.
35 Коли минуло чимало часу, Його учні підійшли до Нього й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня.
And at the end of the day, his disciples came to him and said, This place is waste land, and it is late:
36 Відпусти людей, щоби пішли в хутори та села, які навколо, та купили собі їсти.
Send them away, so that they may go into the country and small towns round about, and get some food for themselves.
37 Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони запитали: ―Чи нам піти купити хліба на двісті динаріїв і дати їм їсти?
But he said to them in answer, Give them food yourselves. And they said to him, Are we to go and get bread for two hundred pence, and give it to them?
38 [Ісус] сказав їм: ―Скільки хлібів у вас є? Ідіть та подивіться! Дізнавшись, вони сказали: ―П’ять хлібів та дві рибини.
And he said to them, How much bread have you? go and see. And when they had seen, they said, Five cakes of bread and two fishes.
39 Тоді наказав учням розсадити всіх на зеленій траві.
And he made them all be seated in groups on the green grass.
40 І розсадили їх групами по сто та по п’ятдесят [осіб].
And they were placed in groups, by hundreds and by fifties.
41 [Ісус] узяв ті п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши хліби, дав Своїм учням, щоб роздали людям. Так само роздали всім обидві рибини.
And he took the five cakes of bread and the two fishes and, looking up to heaven, he said words of blessing over them; and when the cakes were broken, he gave them to the disciples to put before the people; and he made division of the two fishes among them all.
42 Усі їли та наситилися,
And they all took of the food and had enough.
43 і назбирали дванадцять повних кошиків із залишками від риби.
And they took up twelve baskets full of the broken bits and of the fishes.
44 Тих, хто їв, було п’ять тисяч чоловіків.
And those who took of the bread were five thousand men.
45 Відразу після цього [Ісус] звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік до Віфсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
And straight away he made his disciples get into the boat, and go before him to the other side to Beth-saida, while he himself sent the people away.
46 Відпустивши народ, [Ісус] пішов на гору, щоб помолитися.
And after he had sent them away, he went up into a mountain for prayer.
47 Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Він залишився сам на березі.
And by evening, the boat was in the middle of the sea, and he by himself on the land.
48 Побачивши, що учні ледве веслують через супротивний вітер, близько четвертої сторожі ночі[Ісус], ідучи по воді, пішов до них і хотів їх проминути.
And seeing that they had trouble in getting their boat through the water, because the wind was against them, about the fourth watch of the night he came to them, walking on the sea; and he would have gone past them;
49 Коли учні побачили, що Він іде по воді, подумали, що це привид, і закричали.
But they, when they saw him walking on the sea, took him for a spirit, and gave a loud cry:
50 Адже всі, хто Його бачив, були налякані. [Ісус] відразу заговорив до них: «Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!»
For they all saw him, and were troubled. But straight away he said to them, Take heart, it is I, have no fear.
51 Тоді Він увійшов до них у човен, і вітер стих. Учні дуже в собі здивувалися,
And he went to them into the boat, and the wind went down, and they were full of wonder in themselves;
52 адже не зрозуміли чуда з хлібами: їхнє серце було закам’яніле.
For it was not clear to them about the bread; but their hearts were hard.
53 Перепливши [море], вони прибули до Генезаретської землі й причалили.
And when they had gone across, they came to Gennesaret, and got their boat to land.
54 Коли вони вийшли з човна, [люди] відразу впізнали Ісуса.
And when they had got out of the boat, the people quickly had news of him,
55 Вони оббігли всю ту околицю й почали на носилках приносити до Нього хворих.
And went running through all the country round about, and took on their beds those who were ill, to where it was said that he was.
56 І куди б Він не заходив, – у села, міста або хутори, – скрізь на майдани виносили хворих і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу; і всі, хто торкався, зцілялися.
And wherever he went, into small towns, or great towns, or into the country, they took those who were ill into the market-places, requesting him that they might put their hands even on the edge of his robe: and all those who did so were made well.
