Від Марка 4
1 [Ісус] знов почав навчати на березі моря. І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів [у ньому] на морі, а всі люди були біля моря, на березі.
О И когато остана сам, ония, които бяха около Него с дванадесетте, Го попитаха за притчите.
2 Він багато навчав їх притчами й казав до них у Своєму навчанні:
И поучаваше ги много с притчи, и казваше им в поучението Си:
3 «Слухайте! Ось сіяч вийшов сіяти.
Слушайте: Ето, сеячът излезе да сее.
4 Коли він сіяв, деякі [зерна] впали біля дороги; прилетіли птахи та повидзьобували їх.
И когато сееше, някой зърна паднаха край пътя; и птиците дойдоха и ги изкълваха.
5 Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока.
Други паднаха на канаристо място, гдето нямаше много пръст, и скоро поникнаха, защото нямаше дълбока почва;
6 Коли зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли.
а когато изгря слънцето, пригоряха, и понеже нямаха корен, изсъхнаха.
7 Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та задушили їх, і не дали врожаю.
И други паднаха между тръните; и тръните порастнаха и ги заглушиха, и не дадоха плод.
8 А інші впали в добру землю та дали врожай, який зійшов, виріс та вродив у тридцять, у шістдесят та в сто разів [більше]».
А другите паднаха на добрата земя, и даваха плод, който растеше и се умножаваше, и принесоха кое тридесет, кое шестдесет и кое сто.
9 І сказав: «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»
И каза: Който има уши да слуша, нека слуша.
10 Коли Ісус залишився на самоті, ті, що були разом із Ним та дванадцятьма, запитали Його про притчі.
И когато остана сам, ония, които бяха около Него с дванадесетте, Го попитаха за притчите.
11 Він відповів: «Вам дана таємниця Царства Божого, а для тих, хто ззовні, усе в притчах,
И каза им: На вас е дадено да познаете тайната на Божието царство; а на ония, външните всичко бива в притчи;
12 щоб „дивлячись очима, не бачили і, слухаючи вухами, не розуміли, щоб не повернулися і щоб не були прощені!“»
тъй щото гледащи да гледат, а да не виждат, и слушащи, да слушат, а да не разбират, да не би да се обърнат и да им се прости [греха].
13 Потім сказав: «Невже ви не зрозуміли цієї притчі? Як тоді ви зрозумієте всі притчі?
И казва им: Не разбирате ли тая притча? А как ще разберете всичките притчи?
14 Сіяч сіє Слово.
Сеячът сее словото.
15 Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що чують Слово; але коли чують, відразу приходить сатана й забирає Слово, посіяне в них.
А ония край пътя, гдето се сее словото, са тия, които като чуват, Сатана веднага дохожда и грабва посеяното в тях слово.
16 Посіяне на кам’янисту землю означає тих, що, почувши Слово, відразу з радістю приймають його.
Също и посеяното на канаристите места са тия които, като чуят словото, веднага с радост го приемат;
17 Але не мають коріння в собі, є тимчасовими. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, вони відразу відпадають.
нямат, обаче, корен в себе си, но са привременни; после, като настане напаст или гонение, поради словото, веднага се съблазняват.
18 Посіяне серед тернів означає тих, що чують Слово,
Посеяното между тръните са други; те са ония, които са слушали словото;
19 але турботи цього віку, омана багатства та інших бажань придушують Слово, і воно залишається безплідним. (aiōn g165)
а светските грижи, примамката на богатството, и пожеланията за други работи, като влязат, заглушават словото, и то става безплодно. (aiōn g165)
20 А посіяне в добру землю означає тих, що чують Слово, приймають його та приносять врожай: один у тридцять, інший у шістдесят, інший у сто разів більший».
А посеяното на добрата земя са тия, които слушат словото, приемат го, и дават плод, тридесет, шестдесет, и стократно.
21 [Ісус] сказав їм: «Хіба хтось приносить світильник, щоб поставити його під посудину або під ліжко? Ні, його приносять, щоб поставити на поставець.
И каза им: Затова ли се донася светилото, за да го турят под шиника или под леглото? Не за това ли, да го поставят на светилника?
22 Бо немає нічого прихованого, що не було б відкритим, і нічого таємного, що не виявилося б.
Защото няма нещо тайно, освен за да се яви; нито е имало нещо спотаено, освен за да излезе наяве.
23 Якщо хтось має вуха, нехай слухає!»
Ако има някой уши да слуша, нека слуша.
24 І сказав їм: «Будьте уважні, що ви чуєте. Адже якою мірою міряєте ви, такою і вам виміряють і додадуть вам.
Каза им тоже: Внимавайте в това, което слушате. С каквато мярка мерите, ще ви се отмери, и ще ви се прибави.
25 Бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться».
Защото който има, нему ще се даде, а който няма, от него ще се отнеме и това, което има.
26 Він сказав: «Царство Боже схоже на чоловіка, який засіяв поле.
И каза: Божието царство е също, както кога човек хвърли семе в земята;
27 І чи спить чоловік, чи прокидається, вночі чи вдень, насіння сходить та росте, а як це – він сам не знає.
и спи, и става нощ и ден; а как никне и расте, той не знае.
28 Земля сама приносить плід: спочатку стебло, потім колос, а потім повний колос зерна.
Земята сама по себе си произвежда, първо ствол, после клас, подир това пълно зърно в класа.
29 Коли ж врожай дозріває, він одразу надсилає [женців] із серпами, бо настали жнива».
А когато узрее плодът, начаса изпраща сърпа, защото е настанала жетва.
30 І сказав Він: «До чого подібне Царство Боже? Якою притчею його пояснити?
При това каза: На какво да уприличим Божието царство? Или с каква притча да го представим?
31 Воно подібне до гірчичного зерна. Коли його сіють у землю, воно є найменшим серед усього насіння на землі,
То прилича на синапово зърно, което, когато се посее в земята, е по-малко от всичките семена, които са на земята;
32 але коли виростає, стає більшим за всі рослини й пускає великі гілки, так що птахи небесні можуть гніздитися в його тіні».
но когато се посее, расте, и става по-голямо от всичките злакове, и пуска големи клони, така че под сянката му могат да се подслонят небесните птици.
33 Багатьма такими притчами Він говорив їм Слово, стільки, скільки вони могли зрозуміти.
С много такива притчи им прогласяше словото, според както можеха да слушат.
34 Не говорив їм без притчі, але коли був наодинці зі Своїми учнями, пояснював їм усе.
А без притча не им говореше; но насаме обясняваше всичко на Своите ученици.
35 Коли настав вечір, Ісус сказав їм: «Переплиньмо на другий бік».
И в същия ден, когато се свечери, Исус им казва: Да минем на отвъдната страна.
36 Відпустивши людей, вони сіли в човен, де вже був [Ісус]. Інші човни попливли за ними.
И като оставиха народа, вземат Го със себе си в ладията, тъй както бе; и имаше други ладии с Него.
37 І здійнялася велика буря, і хвилі почали заливати човен, так що він вже наповнювався водою.
И дига се голяма ветрена буря, и вълните се нахвърляха в ладията, тъй че тя вече се пълнеше с вода.
38 Ісус був на кормі та спав на подушці. Учні розбудили Його, кажучи: ―Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
А Той беше в задната част, заспал на възглавница; и те Го събуждат и Му казват: Учителю! Нима не Те е грижа че загиваме?
39 Уставши, Він наказав вітрові та сказав морю: ―Тихо! Заспокойся! Вітер стих, і настала велика тиша.
И Той, като се събуди, смъмра вятъра и рече на езерото: Мълчи! Утихни! И вятърът престана, и настана голяма тишина.
40 Він сказав їм: ―Чому ви злякалися? Чому ви все ще не маєте віри?
И рече им: Защо сте страхливи? Още ли нямате вяра?
41 Перелякані, вони казали один одному: ―Хто ж Він такий, що навіть вітер та море підкоряються Йому?
И голям страх ги обзе; и те си казаха един на друг: Кой е, прочее, Тоя, че и вятърът и езерото Му се покоряват?
