Від Марка 12
1 [Ісус] почав говорити їм у притчах: ―Один чоловік посадив виноградник, обвів його огорожею, вкопав давильню, збудував башту, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож.
And he gave them teaching in the form of stories. A man had a vine-garden planted, and put a wall about it, and made a place for crushing out the wine, and put up a tower, and let it out to field-workers, and went into another country.
2 Коли настав час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб отримати свою частину врожаю.
And when the time came, he sent a servant to get from the workmen some of the fruit of the garden.
3 Однак виноградарі схопили, побили його й відіслали назад ні з чим.
And they took him, and gave him blows, and sent him away with nothing.
4 Тоді [господар] надіслав до них іншого раба. Але вони й тому розбили голову та відіслали з ганьбою.
And again he sent to them another servant; and they gave him wounds on the head, and were very cruel to him.
5 Він надіслав ще одного, але вони його вбили. Також і багатьох інших: одних побили, а інших убили.
And he sent another; and they put him to death: and a number of others, whipping some, and putting some to death.
6 Нарешті надіслав до них свого єдиного улюбленого сина, кажучи: «Мого сина поважатимуть!»
He still had one, a dearly loved son: he sent him last to them, saying, They will have respect for my son.
7 Але ті виноградарі сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, і спадщина буде нашою!»
But those workmen said among themselves, This is he who will one day be the owner of the property; come, let us put him to death, and the heritage will be ours.
8 Вони схопили його, вбили та вивели з виноградника.
And they took him and put him to death, pushing his body out of the garden.
9 Що ж зробить господар виноградника? Він прийде та вб’є виноградарів, а виноградник віддасть іншим виноградарям.
What then will the master of the garden do? He will come and put the workmen to death, and will give the garden into the hands of others.
10 Хіба ви не читали в Писанні: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем.
Have you not seen this which is in the Writings: The stone which the builders put on one side, the same was made the chief stone of the building:
11 Господь зробив це, і воно є дивним у наших очах».
This was the Lord's doing, and it is a wonder in our eyes?
12 Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу, і шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Тому залишили Його й відійшли.
And they made attempts to take him; but they were in fear of the people, because they saw that the story was against them; and they went away from him.
13 Потім вони надіслали до Нього деяких фарисеїв та іродіан, щоб впіймати Його на слові.
Then they sent to him certain of the Pharisees and the Herodians, so that they might make use of his words to take him by a trick.
14 Ті прийшли та запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти праведний, ні на кого не зважаєш, адже не дивишся на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху. Чи годиться платити податок Кесареві, чи ні? Платити чи не платити?
And when they had come, they said to him, Master, we are certain that you are true, and have no fear of anyone: you have no respect for a man's position, but you are teaching the true way of God: Is it right to give taxes to Caesar or not?
15 Ісус, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: ―Чому ви випробовуєте Мене? Дайте Мені динарій, щоб побачити.
Are we to give or not to give? But he, conscious of their false hearts, said to them, Why do you put me to the test? give me a penny, so that I may see it.
16 Вони принесли: Він сказав: ―Чиє це зображення та напис? ―Кесаря!
And they gave him one. And he said to them, Whose is this image and name on it? And they said to him, Caesar's.
17 Тоді Ісус сказав їм: ―Віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже! І вони дивувалися з Нього.
And Jesus said to them, Give to Caesar the things which are Caesar's, and to God the things which are God's. And they were full of wonder at him.
18 Прийшли до Нього садукеї, які кажуть, що немає воскресіння з мертвих, і запитали Його:
And there came to him Sadducees, who say there is no coming back from the dead; and they put a question to him, saying,
19 ―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину, не залишивши жодної дитини, то нехай його брат візьме дружину [померлого] та підніме нащадка своєму братові».
Master, in the law Moses says, If a man's brother comes to his end, and has a wife still living and no child, it is right for his brother to take his wife, and get a family for his brother.
20 Було семеро братів. Перший одружився та помер, не залишивши дітей.
There were seven brothers: and the first took a wife, and at his death there were no offspring;
21 Другий одружився з вдовою, але він помер, не залишивши дітей, також і третій.
And the second took her, and at his death there were no offspring; and the third the same:
22 І [ніхто] із сімох не залишив дітей. Після всіх померла й жінка.
And all the seven had no seed. Last of all the woman herself came to her death.
23 При воскресінні, коли воскреснуть, дружиною котрого з них вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
In the future life, when they come back from the dead, whose wife will she be? for the seven had her for a wife.
24 Ісус сказав їм: ―Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте ані Писання, ані сили Божої?
Jesus said to them, Is not this the reason for your error, that you have no knowledge of the holy Writings or of the power of God?
25 Бо коли воскресають з мертвих, не одружуються й не виходять заміж, а є як ангели на небі.
When they come back from the dead, they do not get married, but are like the angels in heaven.
26 А щодо воскресіння з мертвих, хіба ви не читали в книзі Мойсея про те, що сказав йому Бог при полум’ї вогню тернового куща: «Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова»?
But as to the dead coming back to life; have you not seen in the book of Moses, about the burning thorn-tree, how God said to him, I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob?
27 Він є Богом не мертвих, а живих! Дуже помиляєтесь!
He is not the God of the dead, but of the living: you are greatly in error.
28 Один із книжників, підійшовши, послухав, як вони говорили й, побачивши, що Ісус добре відповів садукеям, запитав Його: ―Яка заповідь перша з усіх?
And one of the scribes came, and hearing their argument together, and seeing that he had given them a good answer, put the question to him, Which law is the first of all?
29 Ісус відповів: ―Перша є: «Слухай Ізраїлю, Господь Бог твій – це єдиний Господь.
Jesus said in answer, The first is, Give ear, O Israel: The Lord our God is one Lord;
30 Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією своєю душею, усім своїм розумом і всією силою своєю».
And you are to have love for the Lord your God with all your heart, and with all your soul, and with all your mind, and with all your strength.
31 А друга: «Люби ближнього свого, як самого себе». Немає заповіді важливішої від цих двох.
The second is this, Have love for your neighbour as for yourself. There is no other law greater than these.
32 Книжник сказав Йому: ―Добре, Учителю! Ти правильно сказав: [Бог] єдиний, і немає іншого, крім Нього.
And the scribe said to him, Truly, Master, you have well said that he is one, and there is no other but he:
33 І любити Його всім серцем, усім розумінням та всією силою, і любити ближнього, як самого себе, – це більше за всі цілопалення та жертви.
And to have love for him with all the heart, and with all the mind, and with all the strength, and to have the same love for his neighbour as for himself, is much more than all forms of offerings.
34 Побачивши, що він мудро відповів, Ісус сказав йому: ―Ти недалеко від Царства Божого! І більше ніхто не наважувався запитувати Його.
And when Jesus saw that he gave a wise answer, he said to him, You are not far from the kingdom of God. And every man after that was in fear of questioning him any more.
35 У відповідь Ісус, навчаючи в Храмі, сказав: ―Чому книжники кажуть, що Христос є сином Давида?
And Jesus, when he was teaching in the Temple, said, How do the scribes say that the Christ is the Son of David?
36 Адже сам Давид через Духа Святого сказав: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
David himself said in the Holy Spirit, The Lord said to my Lord, Be seated at my right hand, till I put those who are against you under your feet.
37 Якщо сам Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином? Багато людей слухало Його із задоволенням.
David himself gives him the name of Lord; and how then is he his son? And the common people gave ear to him gladly.
38 У Своєму навчанні Він сказав: «Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках,
And in his teaching he said, Be on your watch against the scribes, whose pleasure it is to go about in long robes and be respected in the market-places,
39 перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
And to have the chief seats in the Synagogues and the first places at feasts;
40 Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
Who take away the property of widows, and before the eyes of men make long prayers; these will be judged more hardly.
41 [Ісус] сів навпроти скрині для пожертв і дивився, як люди клали гроші в скриню. Чимало багатіїв клали багато.
And he took a seat by the place where the money was kept, and saw how the people put money into the boxes: and a number who had wealth put in much.
42 Але підійшла одна бідна вдова, яка поклала дві лепти, що разом складають один кодрант.
And there came a poor widow, and she put in two little bits of money, which make a farthing.
43 Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм: «Істинно кажу вам: ця бідна вдова поклала в скриню більше, ніж поклали всі інші.
And he made his disciples come to him, and said to them, Truly I say to you, This poor widow has put in more than all those who are putting money into the box:
44 Адже всі клали зі свого достатку, а вона зі своєї бідності поклала все, що мала на прожиток».
Because they all put in something out of what they had no need for; but she out of her need put in all she had, even all her living.
