< Від Луки 1 >
1 Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами,
2 у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова,
3 то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно,
4 щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.
5 За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія, та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона.
6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа.
7 У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку.
8 Одного разу, коли [Захарія] за порядком своєї черги служив перед Богом,
9 згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити.
10 Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити.
11 Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння.
12 Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його.
13 Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван.
14 Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню.
15 Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері.
16 І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого.
17 Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.
18 Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах.
19 Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку,
20 але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу!
21 Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі.
22 Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. [Захарія] звертався до них знаками та залишався німим.
23 Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому.
24 Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи:
25 «Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».
26 Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет,
27 до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія.
28 Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками.
29 Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання.
30 Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
31 Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус.
32 Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.
33 Він царюватиме над домом Якова повіки, і Його Царству не буде кінця. (aiōn )
34 Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком?
35 У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим.
36 Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною,
37 бо у Бога ніяке слово не буває безсилим.
38 Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
39 Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних.
40 Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
41 Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим.
42 Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш!
43 І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
44 Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості.
45 Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!
46 І сказала Марія: «Величає душа моя Господа,
47 та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму,
48 бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною,
49 бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його!
50 Милість Свою Він [показує] з роду в рід тим, хто боїться Його.
51 Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх.
52 Скинув сильних з престолу та підняв принижених.
53 Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим.
54 Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість,
55 так, як обіцяв батькам нашим, Авраамові та нащадкам його повіки!» (aiōn )
56 Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.
57 Коли настав час, Єлизавета народила сина.
58 І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею.
59 Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія.
60 Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван.
61 А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям.
62 Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати.
63 Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися.
64 Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога.
65 І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події.
66 Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.
67 Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати:
68 «Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій.
69 Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого,
70 як заповів колись у давнину через вуста Своїх святих пророків, (aiōn )
71 що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас.
72 Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт,
73 обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму, –
74 визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху
75 у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші.
76 І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому,
77 щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх.
78 Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти,
79 щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру».
80 Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем.
