Від Луки 9
1 Скликавши дванадцятьох, Він дав їм силу та владу виганяти всіх демонів і зцілювати всі хвороби.
Ayant assemblé ses douze disciples, Jésus leur donna puissance et autorité sur tous les démons, et le pouvoir de guérir les maladies.
2 І послав їх проповідувати Царство Боже та зцілювати хворих.
Et il les envoya annoncer le royaume de Dieu, et guérir les malades.
3 Він промовив до них: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, ні двох сорочок не майте.
Et il leur dit: Ne portez rien pour le chemin, ni bâtons, ni sac, ni pain, ni argent, et n'ayez pas deux habits.
4 Коли ж увійдете в якийсь дім, там залишайтесь і звідти йдіть далі.
Et en quelque maison que vous entriez, demeurez-y jusqu'à ce que vous partiez.
5 Якщо десь вас не приймуть, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
Et quant à ceux qui ne vous recevront point, en partant de leur ville secouez la poussière de vos pieds, en témoignage contre ces gens-là.
6 Вони вийшли та ходили по селах, звіщаючи Добру Звістку й зцілюючи всюди.
Étant donc partis, ils allaient de bourgade en bourgade, annonçant l'évangile et guérissant partout les malades.
7 Тетрарх Ірод почув про все, що сталося, і занепокоївся, бо дехто казав, що це Іван воскрес із мертвих;
Cependant, Hérode le tétrarque entendit parler de tout ce que Jésus faisait; et il était fort perplexe, parce que les uns disaient que Jean était ressuscité des morts;
8 інші [казали], що це з’явився Ілля, а ще інші – що це один зі стародавніх пророків воскрес.
Et d'autres, qu'Élie était apparu; et d'autres, que l'un des anciens prophètes était ressuscité.
9 Тоді Ірод сказав: «Івана я стратив, тоді хто Цей, про Кого я таке чую?» І намагався зустрітися з Ісусом.
Et Hérode disait: J'ai fait couper la tête à Jean; mais qui est celui-ci, dont j'apprends de telles choses? Et il souhaitait de le voir.
10 Повернувшись, апостоли розповіли [Ісусові] про все, що зробили. Він узяв їх та відійшов у безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
Les apôtres étant de retour, racontèrent à Jésus tout ce qu'ils avaient fait. Les ayant pris avec lui, il se retira à l'écart, dans un lieu solitaire, près d'une ville appelée Bethsaïda.
11 Але люди, дізнавшись про це, пішли за Ним. Зустрівши їх, Він почав говорити про Царство Боже й зцілював тих, хто потребував зцілення.
Le peuple l'ayant appris, le suivit, et Jésus les ayant reçus, leur parlait du royaume de Dieu, et il guérissait ceux qui avaient besoin de guérison.
12 Коли ж день схилявся до вечора, підійшли до Нього дванадцятеро й сказали: ―Відпусти людей, щоби пішли в навколишні села та хутори відпочити та знайти чогось їсти, бо ми тут у безлюдному місці.
Comme le jour commençait à baisser, les douze s'approchèrent et lui dirent: Renvoie cette multitude, afin qu'ils aillent dans les bourgades et dans les campagnes environnantes, pour se loger et trouver des vivres; car nous sommes ici dans un lieu désert.
13 Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони відповіли: ―Ми не маємо нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин. Хіба що підемо й купимо їжу для всіх цих людей.
Mais il leur dit: Vous-mêmes, donnez-leur à manger. Et ils répondirent: Nous n'avons pas plus de cinq pains et de deux poissons; à moins que nous n'allions acheter des vivres pour tout ce peuple;
14 А було там близько п’яти тисяч чоловіків. [Ісус] промовив до Своїх учнів: ―Розсадіть їх групами приблизно по п’ятдесят.
Car ils étaient environ cinq mille hommes. Alors il dit à ses disciples: Faites-les asseoir par rangées de cinquante.
15 Вони так і зробили, і розсадили всіх людей.
Et ils firent ainsi, et les firent tous asseoir.
16 Він же, узявши п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав учням, щоб розділили між людьми.
Alors Jésus prit les cinq pains et les deux poissons, et levant les yeux au ciel, il les bénit, et les rompit, et les donna aux disciples, pour les présenter au peuple.
17 Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять кошиків залишків.
Tous en mangèrent, et furent rassasiés, et on emporta douze paniers pleins des morceaux qui restèrent.
18 Одного разу, коли [Ісус] молився на самоті й разом із Ним були лише учні, Він запитав їх: ―За кого вважають Мене люди?
Il arriva, comme il priait en particulier, et que les disciples étaient avec lui, qu'il leur demanda: Qui disent les foules que je suis?
19 Вони відповіли: ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного зі стародавніх пророків, що воскрес.
Eux, répondant, dirent: Les uns disent Jean-Baptiste; les autres, Élie; et les autres, que quelqu'un des anciens prophètes est ressuscité.
20 Він же запитав: ―А ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: ―Ти Христос Божий!
Et vous, leur dit-il, qui dites-vous que je suis? Et Pierre répondit: Tu es le Christ de Dieu.
21 Тоді Він наказав їм нікому не розповідати про це.
Mais il leur défendit sévèrement de le dire à personne,
22 Далі додав: «Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але третього дня воскресне».
Ajoutant: Il faut que le Fils de l'homme souffre beaucoup, et qu'il soit rejeté par les anciens, les principaux sacrificateurs et les scribes, et qu'il soit mis à mort, et qu'il ressuscite le troisième jour.
23 Потім промовив до всіх: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та щодня слідує за Мною.
Or, il disait à tous: Si quelqu'un veut venir après moi, qu'il renonce à lui-même, qu'il se charge chaque jour de sa croix, et qu'il me suive.
24 Бо хто хоче спасти своє життя, той загубить його, а хто втратить життя своє заради Мене, той спасе його.
Car quiconque voudra sauver sa vie la perdra; mais quiconque perdra sa vie pour l'amour de moi, celui-là la sauvera.
25 Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а саму себе занапастить або згубить?
Et que servirait-il à un homme de gagner tout le monde, s'il se détruisait ou se perdait lui-même?
26 Хто посоромиться Мене та Моїх слів, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
Car si quelqu'un a honte de moi et de mes paroles, le Fils de l'homme aura honte de lui quand il viendra dans sa gloire, et dans celle du Père et des saints anges.
27 Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого».
Et je vous le dis en vérité: Il y a quelques-uns de ceux qui sont ici présents, qui ne mourront point, qu'ils n'aient vu le royaume de Dieu.
28 А приблизно через вісім днів після цих слів, [Ісус] узяв із Собою Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб молитися.
Environ huit jours après ces discours, Jésus prit avec lui Pierre, Jean et Jacques, et monta sur une montagne pour prier.
29 Під час молитви вигляд Його обличчя змінився, і одежа [стала] білою та блискучою.
Et pendant qu'il priait, son visage parut tout autre, et ses habits devinrent blancs et resplendissants comme un éclair.
30 І ось двоє чоловіків розмовляли з Ним – це були Мойсей та Ілля.
Et voici deux hommes s'entretenaient avec lui;
31 Вони з’явились у славі та розмовляли з Ним про Його відхід, який Він мав завершити в Єрусалимі.
C'était Moïse et Élie, qui apparurent avec gloire, et parlaient de sa mort qu'il devait accomplir à Jérusalem.
32 Петро й ті, що були з Ним, заснули, але, прокинувшись, побачили Його славу та цих двох чоловіків, які стояли з Ним.
Et Pierre et ceux qui étaient avec lui étaient accablés de sommeil, et quand ils furent réveillés, ils virent sa gloire et les deux hommes qui étaient avec lui.
33 Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: «Наставнику, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі». Він не знав, що говорить.
Et comme ces hommes se séparaient de Jésus, Pierre lui dit: Maître, il est bon que nous demeurions ici; faisons-y trois tentes, une pour toi, une pour Moïse et une pour Élie; car il ne savait pas bien ce qu'il disait.
34 Коли він це казав, з’явилася хмара, яка накрила їх. Вони ж злякалися, коли увійшли в хмару.
Il parlait encore, lorsqu'une nuée les couvrit; et comme elle les enveloppait, les disciples furent saisis de frayeur.
35 З хмари промовив голос: «Це Син Мій обраний, Його слухайте!»
Et une voix sortit de la nuée, qui dit: C'est ici mon Fils bien-aimé; écoutez-le.
36 Коли ж пролунав голос, Ісус залишився Сам. Вони мовчали й нікому в ті дні не казали про те, що бачили.
Et comme la voix se faisait entendre, Jésus se trouva seul; et ses disciples gardèrent le silence, et ne dirent rien alors à personne de ce qu'ils avaient vu.
37 Наступного дня, після того, як вони зійшли з гори, великий натовп зустрів Його.
Le jour suivant, comme ils descendaient de la montagne, une grande troupe vint au-devant de Jésus.
38 І ось один чоловік із натовпу вигукнув: ―Учителю, благаю, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний.
Et un homme de la troupe s'écria et dit: Maître, je te prie, jette les yeux sur mon fils; car c'est mon unique.
39 [Нечистий] дух хапає його, і він зненацька кричить, і катує його [дух] аж до піни. Насилу відходить, залишаючи його безсилим.
Un esprit se saisit de lui, et aussitôt il jette de grands cris. Puis l'esprit l'agite violemment, le fait écumer, et à peine le quitte-t-il, après l'avoir tout brisé.
40 Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.
Et j'ai prié tes disciples de le chasser; mais ils n'ont pu.
41 Ісус у відповідь сказав: ―О роде невірний та розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!
Et Jésus répondant, dit: O race incrédule et perverse, jusqu'à quand serai-je avec vous et vous supporterai-je?
42 Коли хлопчик наближався, демон у припадку кинув його на землю, але Ісус наказав нечистому духові [відійти], зцілив дитину та віддав її батькові.
Amène ici ton fils. Et comme il approchait, le démon le terrassa, et l'agita violemment; mais Jésus reprit fortement l'esprit immonde, et guérit l'enfant, et le rendit à son père.
43 Усі були вражені Божою величчю. Коли всі дивувалися всьому, що робив [Ісус], Він промовив до своїх учнів:
Et tous furent étonnés de la puissance magnifique de Dieu. Et comme ils étaient tous dans l'admiration de tout ce que Jésus faisait, il dit à ses disciples:
44 «Вкладіть ці слова у ваші вуха: Син Людський буде виданий у руки людські».
Pour vous, écoutez bien ces paroles: Le Fils de l'homme doit être livré entre les mains des hommes.
45 Однак учні не зрозуміли цих слів: вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а спитати Його про ці слова боялися.
Mais ils n'entendaient point cette parole; elle était si obscure pour eux, qu'ils n'y comprenaient rien; et ils craignaient de l'interroger sur ce sujet.
46 Потім [учні] почали роздумувати між собою, хто з них найбільший.
Or, une pensée s'empara d'eux, savoir: Lequel d'entre eux serait le plus grand.
47 Але Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв дитину, поставив її біля Себе
Mais Jésus, voyant la pensée de leur cœur, prit un enfant et le plaça auprès de lui, et il leur dit:
48 та промовив до них: ―Той, хто прийме цю дитину в ім’я Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, приймає Того, Хто надіслав Мене. Бо хто найменший поміж вас, той найбільший.
Quiconque reçoit cet enfant en mon nom, me reçoit; et quiconque me reçoit, reçoit celui qui m'a envoyé. Car celui d'entre vous tous qui est le plus petit, c'est celui-là qui sera grand.
49 Іван відповів: ―Наставнику, ми бачили когось, хто Твоїм ім’ям виганяв демонів, та ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.
Et Jean, prenant la parole, dit: Maître, nous avons vu quelqu'un qui chassait les démons en ton nom; et nous l'en avons empêché, parce qu'il ne te suit pas avec nous.
50 Ісус відповів: ―Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
Et Jésus lui dit: Ne l'en empêchez point; car celui qui n'est pas contre nous est pour nous.
51 Коли наближався час Йому бути взятим на небо, Він рішуче пішов до Єрусалима.
Comme le temps de son élévation approchait, il se mit en chemin, résolu d'aller à Jérusalem.
52 І надіслав перед Собою вісників. Вони зайшли до одного самарянського села, щоб приготувати все для Нього.
Et il envoya des gens devant lui, qui, étant partis, entrèrent dans un bourg des Samaritains, pour lui préparer un logement.
53 Але мешканці Його не прийняли, бо Він ішов до Єрусалима.
Mais ceux-ci ne le reçurent pas, parce qu'il se dirigeait vers Jérusalem.
54 Побачивши це, учні Його, Яків та Іван, сказали: ―Господи, хочеш, ми накажемо, щоб зійшов вогонь із неба та спалив їх, як це зробив Ілля?
Et Jacques et Jean, ses disciples, voyant cela, lui dirent: Seigneur, veux-tu que nous disions que le feu descende du ciel et qu'il les consume, comme fit Élie?
55 [Ісус], обернувшись до них, заборонив їм та сказав: ―Не знаєте, якого ви духа,
Mais Jésus, se retournant, les censura et dit: Vous ne savez de quel esprit vous êtes animés;
56 бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати їх! І пішли до іншого села.
Car le Fils de l'homme n'est point venu faire périr les hommes, mais les sauver. Et ils s'en allèrent dans un autre bourg.
57 Коли вони йшли дорогою, хтось сказав [Ісусові]: ―Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов!
Comme ils étaient en chemin, un homme lui dit: Je te suivrai, Seigneur, partout où tu iras.
58 Ісус відповів йому: ―Лисиці мають нори, птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де голову прихилити.
Mais Jésus lui dit: Les renards ont des tanières, et les oiseaux du ciel des nids; mais le Fils de l'homme n'a pas où reposer sa tête.
59 А іншому сказав: ―Іди за Мною! Але той відповів: ―Господи, дозволь мені спочатку піти поховати мого батька!
Il dit à un autre: Suis-moi. Et celui-ci répondit: Seigneur, permets que j'aille auparavant ensevelir mon père.
60 Тоді [Ісус] сказав: ―Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди звіщати Царство Боже!
Jésus lui dit: Laisse les morts ensevelir leurs morts, mais toi, va annoncer le royaume de Dieu.
61 Інший сказав: ―Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені спочатку попрощатися з моїми домашніми!
Un autre lui dit aussi: Je te suivrai, Seigneur, mais permets-moi de prendre auparavant congé de ceux qui sont dans ma maison.
62 Ісус сказав йому: ―Ніхто з тих, хто поклав руку на плуг та озирається назад, не придатний для Царства Божого!
Mais Jésus lui répondit: Celui qui met la main à la charrue et regarde derrière lui, n'est point propre au royaume de Dieu.
