Від Луки 9
1 Скликавши дванадцятьох, Він дав їм силу та владу виганяти всіх демонів і зцілювати всі хвороби.
Then calling the Twelve together He conferred on them power and authority over all the demons and to cure diseases;
2 І послав їх проповідувати Царство Боже та зцілювати хворих.
and sent them out to proclaim the Kingdom of God and to cure the sick.
3 Він промовив до них: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, ні двох сорочок не майте.
And He commanded them, "Take nothing for your journey; neither stick nor bag nor bread nor money; and do not have an extra under garment.
4 Коли ж увійдете в якийсь дім, там залишайтесь і звідти йдіть далі.
Whatever house you enter, make that your home, and from it start afresh.
5 Якщо десь вас не приймуть, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
Wherever they refuse to receive you, as you leave that town shake off the very dust from your feet as a protest against them."
6 Вони вийшли та ходили по селах, звіщаючи Добру Звістку й зцілюючи всюди.
So they departed and visited village after village, spreading the Good News and performing cures everywhere.
7 Тетрарх Ірод почув про все, що сталося, і занепокоївся, бо дехто казав, що це Іван воскрес із мертвих;
Now Herod the Tetrarch heard of all that was going on; and he was bewildered because of its being said by some that John had come back to life,
8 інші [казали], що це з’явився Ілля, а ще інші – що це один зі стародавніх пророків воскрес.
by others that Elijah had appeared, and by others that some one of the ancient Prophets had come back to life.
9 Тоді Ірод сказав: «Івана я стратив, тоді хто Цей, про Кого я таке чую?» І намагався зустрітися з Ісусом.
And Herod said, "John I have beheaded; but who is this, of whom I hear such reports?" And he sought for an opportunity of seeing Jesus.
10 Повернувшись, апостоли розповіли [Ісусові] про все, що зробили. Він узяв їх та відійшов у безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
The Apostles, on their return, related to Jesus all they had done. Then He took them and withdrew to a quiet retreat, to a town called Bethsaida.
11 Але люди, дізнавшись про це, пішли за Ним. Зустрівши їх, Він почав говорити про Царство Боже й зцілював тих, хто потребував зцілення.
But the immense crowd, aware of this, followed Him; and receiving them kindly He proceeded to speak to them of the Kingdom of God, and those who needed to be restored to health, He cured.
12 Коли ж день схилявся до вечора, підійшли до Нього дванадцятеро й сказали: ―Відпусти людей, щоби пішли в навколишні села та хутори відпочити та знайти чогось їсти, бо ми тут у безлюдному місці.
Now when the day began to decline, the Twelve came to Him and said, "Send the people away, that they may go to the villages and farms round about and find lodging and a supply of food; because here we are in an uninhabited district."
13 Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони відповіли: ―Ми не маємо нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин. Хіба що підемо й купимо їжу для всіх цих людей.
"You yourselves," He said, "must give them food." "We have nothing," they replied, "but five loaves and a couple of fish, unless indeed we were to go and buy provisions for all this host of people."
14 А було там близько п’яти тисяч чоловіків. [Ісус] промовив до Своїх учнів: ―Розсадіть їх групами приблизно по п’ятдесят.
(For there were about 5,000 adult men.) But He said to His disciples, "Make them sit down in parties of about fifty each."
15 Вони так і зробили, і розсадили всіх людей.
They did so, making them all, without exception, sit down.
16 Він же, узявши п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав учням, щоб розділили між людьми.
Then He took the five loaves and the two fish, and looking up to Heaven He blessed them and broke them into portions which He gave to the disciples to distribute to the people.
17 Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять кошиків залишків.
So they ate and were fully satisfied, all of them; and what they had remaining over was gathered up, twelve baskets of fragments.
18 Одного разу, коли [Ісус] молився на самоті й разом із Ним були лише учні, Він запитав їх: ―За кого вважають Мене люди?
One day when He was praying by Himself the disciples were present; and He asked them, "Who do the people say that I am?"
19 Вони відповіли: ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного зі стародавніх пророків, що воскрес.
"John the Baptist," they replied; "but others say Elijah; and others that some one of the ancient Prophets has come back to life."
20 Він же запитав: ―А ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: ―Ти Христос Божий!
"But you," He asked, "who do you say that I am?" "God's Anointed One," replied Peter.
21 Тоді Він наказав їм нікому не розповідати про це.
And Jesus strictly forbad them to tell this to any one;
22 Далі додав: «Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але третього дня воскресне».
and He said, "The Son of Man must suffer much cruelty, be rejected by the Elders and High Priests and Scribes, and be put to death, and on the third day be raised to life again."
23 Потім промовив до всіх: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та щодня слідує за Мною.
And He said to all, "If any one is desirous of following me, let him ignore self and take up his cross day by day, and so be my follower.
24 Бо хто хоче спасти своє життя, той загубить його, а хто втратить життя своє заради Мене, той спасе його.
For whoever desires to save his life shall lose it, and whoever loses his life for my sake shall save it.
25 Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а саму себе занапастить або згубить?
Why, what benefit is it to a man to have gained the whole world, but to have lost or forfeited his own self.
26 Хто посоромиться Мене та Моїх слів, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
For whoever shall have been ashamed of me and my teachings, of him the Son of Man will be ashamed when He comes in His own and the Father's glory and in that of the holy angels.
27 Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого».
I tell you truly that there are some of those who stand here who will certainly not taste death till they have seen the Kingdom of God."
28 А приблизно через вісім днів після цих слів, [Ісус] узяв із Собою Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб молитися.
It was about eight days after this that Jesus, taking with Him Peter, John, and James, went up the mountain to pray.
29 Під час молитви вигляд Його обличчя змінився, і одежа [стала] білою та блискучою.
And while He was praying the appearance of His face underwent a change, and His clothing became white and radiant.
30 І ось двоє чоловіків розмовляли з Ним – це були Мойсей та Ілля.
And suddenly there were two men conversing with Him, who were Moses and Elijah.
31 Вони з’явились у славі та розмовляли з Ним про Його відхід, який Він мав завершити в Єрусалимі.
They came in glory, and kept speaking about His death, which He was so soon to undergo in Jerusalem.
32 Петро й ті, що були з Ним, заснули, але, прокинувшись, побачили Його славу та цих двох чоловіків, які стояли з Ним.
Now Peter and the others were weighed down with sleep; but, keeping themselves awake all through, they saw His glory, and the two men standing with Him.
33 Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: «Наставнику, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі». Він не знав, що говорить.
And when they were preparing to depart from Him, Peter said to Jesus, "Rabbi, we are thankful to you that we are here. Let us put up three tents--one for you, one for Moses, and one for Elijah." He did not know what he was saying.
34 Коли він це казав, з’явилася хмара, яка накрила їх. Вони ж злякалися, коли увійшли в хмару.
But while he was thus speaking, there came a cloud which spread over them; and they were awe-struck when they had entered into the cloud.
35 З хмари промовив голос: «Це Син Мій обраний, Його слухайте!»
Then there came a voice from within the cloud: "This is My Son, My Chosen One: listen to Him."
36 Коли ж пролунав голос, Ісус залишився Сам. Вони мовчали й нікому в ті дні не казали про те, що бачили.
After this voice had spoken, Jesus was found alone. They kept it to themselves, and said not a word to any one at that time about what they had seen.
37 Наступного дня, після того, як вони зійшли з гори, великий натовп зустрів Його.
On the following day, when they were come down from the mountain, a great crowd came to meet Him;
38 І ось один чоловік із натовпу вигукнув: ―Учителю, благаю, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний.
and a man from the crowd called out, "Rabbi, I beg you to pity my son, for he is my only child.
39 [Нечистий] дух хапає його, і він зненацька кричить, і катує його [дух] аж до піни. Насилу відходить, залишаючи його безсилим.
At times a spirit seizes him and he suddenly cries out. It convulses him, and makes him foam at the mouth, and does not leave him till it has well-nigh covered him with bruises.
40 Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.
I entreated your disciples to expel the spirit, but they could not."
41 Ісус у відповідь сказав: ―О роде невірний та розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!
"O unbelieving and perverse generation!" replied Jesus; "how long shall I be with you and bear with you? Bring your son here to me."
42 Коли хлопчик наближався, демон у припадку кинув його на землю, але Ісус наказав нечистому духові [відійти], зцілив дитину та віддав її батькові.
Now while the youth was coming, the spirit dashed him to the ground and cruelly convulsed him. But Jesus rebuked the foul spirit, and cured the youth and gave him back to his father.
43 Усі були вражені Божою величчю. Коли всі дивувалися всьому, що робив [Ісус], Він промовив до своїх учнів:
And all were awe-struck at the mighty power of God. And while every one was expressing wonder at all that He was doing, He said to his disciples,
44 «Вкладіть ці слова у ваші вуха: Син Людський буде виданий у руки людські».
"As for you, store these my sayings in your memory; for, before long, the Son of Man will be betrayed into the hands of men."
45 Однак учні не зрозуміли цих слів: вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а спитати Його про ці слова боялися.
But they did not understand His meaning: it was veiled from them that they might not perceive it, and they were afraid to ask Him about it.
46 Потім [учні] почали роздумувати між собою, хто з них найбільший.
Now there arose a dispute among them, which of them was to be the greatest.
47 Але Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв дитину, поставив її біля Себе
And Jesus, knowing the reasoning that was in their hearts, took a young child and made him stand by His side
48 та промовив до них: ―Той, хто прийме цю дитину в ім’я Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, приймає Того, Хто надіслав Мене. Бо хто найменший поміж вас, той найбільший.
and said to them, "Whoever for my sake receives this little child, receives me; and whoever receives me, receives Him who sent me. For the lowliest among you all--he is the greatest."
49 Іван відповів: ―Наставнику, ми бачили когось, хто Твоїм ім’ям виганяв демонів, та ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.
"Rabbi," replied John, "we have seen a man making use of your name to expel demons; and we forbad him, because he does not come with us."
50 Ісус відповів: ―Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
"Do not forbid him," said Jesus, "for he who is not against you is on your side."
51 Коли наближався час Йому бути взятим на небо, Він рішуче пішов до Єрусалима.
Now when the time drew near for Him to be received up again into Heaven, He proceeded with fixed purpose towards Jerusalem, and sent messengers before Him.
52 І надіслав перед Собою вісників. Вони зайшли до одного самарянського села, щоб приготувати все для Нього.
They went and entered a village of the Samaritans to make ready for Him.
53 Але мешканці Його не прийняли, бо Він ішов до Єрусалима.
But the people there would not receive Him, because He was evidently going to Jerusalem.
54 Побачивши це, учні Його, Яків та Іван, сказали: ―Господи, хочеш, ми накажемо, щоб зійшов вогонь із неба та спалив їх, як це зробив Ілля?
When the disciples James and John saw this, they said, "Master, do you wish us to order fire to come down from Heaven and consume them?"
55 [Ісус], обернувшись до них, заборонив їм та сказав: ―Не знаєте, якого ви духа,
But He turned and rebuked them.
56 бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати їх! І пішли до іншого села.
And they went to another village.
57 Коли вони йшли дорогою, хтось сказав [Ісусові]: ―Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов!
And, as they proceeded on their way, a man came to Him and said, "I will follow you wherever you go."
58 Ісус відповів йому: ―Лисиці мають нори, птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де голову прихилити.
"The foxes have holes," said Jesus, "and the birds of the air have nests; but the Son of Man has nowhere to lay His head."
59 А іншому сказав: ―Іди за Мною! Але той відповів: ―Господи, дозволь мені спочатку піти поховати мого батька!
"Follow me," He said to another. "Master," the man replied, "allow me first to go and bury my father."
60 Тоді [Ісус] сказав: ―Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди звіщати Царство Боже!
"Leave the dead," Jesus rejoined, "to bury their own dead; but you must go and announce far and wide the coming of the Kingdom of God."
61 Інший сказав: ―Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені спочатку попрощатися з моїми домашніми!
"Master," said yet another, "I will follow you; but allow me first to go and say good-bye to my friends at home."
62 Ісус сказав йому: ―Ніхто з тих, хто поклав руку на плуг та озирається назад, не придатний для Царства Божого!
Jesus answered him, "No one who has put his hand to the plough, and then looks behind him, is fit for the Kingdom of God.
