Від Луки 9
1 Скликавши дванадцятьох, Він дав їм силу та владу виганяти всіх демонів і зцілювати всі хвороби.
Then Jesus called the Twelve together and gave them power and authority over all demons, and power to cure diseases.
2 І послав їх проповідувати Царство Боже та зцілювати хворих.
And He sent them out to proclaim the kingdom of God and to heal the sick.
3 Він промовив до них: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, ні двох сорочок не майте.
“Take nothing for the journey,” He told them, “no staff, no bag, no bread, no money, no second tunic.
4 Коли ж увійдете в якийсь дім, там залишайтесь і звідти йдіть далі.
Whatever house you enter, stay there until you leave that area.
5 Якщо десь вас не приймуть, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
If anyone does not welcome you, shake the dust off your feet when you leave that town, as a testimony against them.”
6 Вони вийшли та ходили по селах, звіщаючи Добру Звістку й зцілюючи всюди.
So they set out and went from village to village, preaching the gospel and healing people everywhere.
7 Тетрарх Ірод почув про все, що сталося, і занепокоївся, бо дехто казав, що це Іван воскрес із мертвих;
When Herod the tetrarch heard about all that was happening, he was perplexed. For some were saying that John had risen from the dead,
8 інші [казали], що це з’явився Ілля, а ще інші – що це один зі стародавніх пророків воскрес.
others that Elijah had appeared, and still others that a prophet of old had arisen.
9 Тоді Ірод сказав: «Івана я стратив, тоді хто Цей, про Кого я таке чую?» І намагався зустрітися з Ісусом.
“I beheaded John,” Herod said, “but who is this man I hear such things about?” And he kept trying to see Jesus.
10 Повернувшись, апостоли розповіли [Ісусові] про все, що зробили. Він узяв їх та відійшов у безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
Then the apostles returned and reported to Jesus all that they had done. Taking them away privately, He withdrew to a town called Bethsaida.
11 Але люди, дізнавшись про це, пішли за Ним. Зустрівши їх, Він почав говорити про Царство Боже й зцілював тих, хто потребував зцілення.
But the crowds found out and followed Him. He welcomed them and spoke to them about the kingdom of God, and He healed those who needed healing.
12 Коли ж день схилявся до вечора, підійшли до Нього дванадцятеро й сказали: ―Відпусти людей, щоби пішли в навколишні села та хутори відпочити та знайти чогось їсти, бо ми тут у безлюдному місці.
As the day neared its end, the Twelve came to Jesus and said, “Dismiss the crowd so they can go to the surrounding villages and countryside for lodging and provisions. For we are in a desolate place here.”
13 Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони відповіли: ―Ми не маємо нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин. Хіба що підемо й купимо їжу для всіх цих людей.
But Jesus told them, “You give them something to eat.” “We have only five loaves of bread and two fish,” they answered, “unless we go and buy food for all these people.”
14 А було там близько п’яти тисяч чоловіків. [Ісус] промовив до Своїх учнів: ―Розсадіть їх групами приблизно по п’ятдесят.
(There were about five thousand men.) He told His disciples, “Have them sit down in groups of about fifty each.”
15 Вони так і зробили, і розсадили всіх людей.
They did so, and everyone was seated.
16 Він же, узявши п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав учням, щоб розділили між людьми.
Taking the five loaves and the two fish and looking up to heaven, Jesus spoke a blessing and broke them. Then He gave them to the disciples to set before the people.
17 Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять кошиків залишків.
They all ate and were satisfied, and the disciples picked up twelve basketfuls of broken pieces that were left over.
18 Одного разу, коли [Ісус] молився на самоті й разом із Ним були лише учні, Він запитав їх: ―За кого вважають Мене люди?
One day as Jesus was praying in private and the disciples were with Him, He questioned them: “Who do the crowds say I am?”
19 Вони відповіли: ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного зі стародавніх пророків, що воскрес.
They replied, “Some say John the Baptist; others say Elijah; and still others, that a prophet of old has arisen.”
20 Він же запитав: ―А ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: ―Ти Христос Божий!
“But what about you?” Jesus asked. “Who do you say I am?” Peter answered, “The Christ of God.”
21 Тоді Він наказав їм нікому не розповідати про це.
Jesus strictly warned them not to tell this to anyone.
22 Далі додав: «Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але третього дня воскресне».
“The Son of Man must suffer many things,” He said. “He must be rejected by the elders, chief priests, and scribes, and He must be killed and on the third day be raised to life.”
23 Потім промовив до всіх: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та щодня слідує за Мною.
Then Jesus said to all of them, “If anyone wants to come after Me, he must deny himself and take up his cross daily and follow Me.
24 Бо хто хоче спасти своє життя, той загубить його, а хто втратить життя своє заради Мене, той спасе його.
For whoever wants to save his life will lose it, but whoever loses his life for My sake will save it.
25 Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а саму себе занапастить або згубить?
What does it profit a man to gain the whole world, yet lose or forfeit his very self?
26 Хто посоромиться Мене та Моїх слів, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
If anyone is ashamed of Me and My words, the Son of Man will be ashamed of him when He comes in His glory and in the glory of the Father and of the holy angels.
27 Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого».
But I tell you truthfully, some who are standing here will not taste death before they see the kingdom of God.”
28 А приблизно через вісім днів після цих слів, [Ісус] узяв із Собою Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб молитися.
About eight days after Jesus had said these things, He took with Him Peter, John, and James, and went up on a mountain to pray.
29 Під час молитви вигляд Його обличчя змінився, і одежа [стала] білою та блискучою.
And as He was praying, the appearance of His face changed, and His clothes became radiantly white.
30 І ось двоє чоловіків розмовляли з Ним – це були Мойсей та Ілля.
Suddenly two men, Moses and Elijah, began talking with Jesus.
31 Вони з’явились у славі та розмовляли з Ним про Його відхід, який Він мав завершити в Єрусалимі.
They appeared in glory and spoke about His departure, which He was about to accomplish at Jerusalem.
32 Петро й ті, що були з Ним, заснули, але, прокинувшись, побачили Його славу та цих двох чоловіків, які стояли з Ним.
Meanwhile Peter and his companions were overcome by sleep, but when they awoke, they saw Jesus’ glory and the two men standing with Him.
33 Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: «Наставнику, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі». Він не знав, що говорить.
As Moses and Elijah were leaving, Peter said to Jesus, “Master, it is good for us to be here. Let us put up three shelters —one for You, one for Moses, and one for Elijah.” (He did not know what he was saying.)
34 Коли він це казав, з’явилася хмара, яка накрила їх. Вони ж злякалися, коли увійшли в хмару.
While Peter was speaking, a cloud appeared and enveloped them, and they were afraid as they entered the cloud.
35 З хмари промовив голос: «Це Син Мій обраний, Його слухайте!»
And a voice came from the cloud, saying, “This is My Son, whom I have chosen. Listen to Him!”
36 Коли ж пролунав голос, Ісус залишився Сам. Вони мовчали й нікому в ті дні не казали про те, що бачили.
After the voice had spoken, only Jesus was present with them. The disciples kept this to themselves, and in those days they did not tell anyone what they had seen.
37 Наступного дня, після того, як вони зійшли з гори, великий натовп зустрів Його.
The next day, when they came down from the mountain, Jesus was met by a large crowd.
38 І ось один чоловік із натовпу вигукнув: ―Учителю, благаю, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний.
Suddenly a man in the crowd cried out, “Teacher, I beg You to look at my son, for he is my only child.
39 [Нечистий] дух хапає його, і він зненацька кричить, і катує його [дух] аж до піни. Насилу відходить, залишаючи його безсилим.
A spirit keeps seizing him, and he screams abruptly. It throws him into convulsions so that he foams at the mouth. It keeps mauling him and rarely departs from him.
40 Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.
I begged Your disciples to drive it out, but they were unable.”
41 Ісус у відповідь сказав: ―О роде невірний та розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!
“O unbelieving and perverse generation!” Jesus replied. “How long must I remain with you and put up with you? Bring your son here.”
42 Коли хлопчик наближався, демон у припадку кинув його на землю, але Ісус наказав нечистому духові [відійти], зцілив дитину та віддав її батькові.
Even while the boy was approaching, the demon slammed him to the ground in a convulsion. But Jesus rebuked the unclean spirit, healed the boy, and gave him back to his father.
43 Усі були вражені Божою величчю. Коли всі дивувалися всьому, що робив [Ісус], Він промовив до своїх учнів:
And they were all astonished at the greatness of God. While everyone was marveling at all that Jesus was doing, He said to His disciples,
44 «Вкладіть ці слова у ваші вуха: Син Людський буде виданий у руки людські».
“Let these words sink into your ears: The Son of Man is about to be delivered into the hands of men.”
45 Однак учні не зрозуміли цих слів: вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а спитати Його про ці слова боялися.
But they did not understand this statement. It was veiled from them so that they could not comprehend it, and they were afraid to ask Him about it.
46 Потім [учні] почали роздумувати між собою, хто з них найбільший.
Then an argument started among the disciples as to which of them would be the greatest.
47 Але Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв дитину, поставив її біля Себе
But Jesus, knowing the thoughts of their hearts, had a little child stand beside Him.
48 та промовив до них: ―Той, хто прийме цю дитину в ім’я Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, приймає Того, Хто надіслав Мене. Бо хто найменший поміж вас, той найбільший.
And He said to them, “Whoever welcomes this little child in My name welcomes Me, and whoever welcomes Me welcomes the One who sent Me. For whoever is the least among all of you, he is the greatest.”
49 Іван відповів: ―Наставнику, ми бачили когось, хто Твоїм ім’ям виганяв демонів, та ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.
“Master,” said John, “we saw someone driving out demons in Your name, and we tried to stop him, because he does not accompany us.”
50 Ісус відповів: ―Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
“Do not stop him,” Jesus replied, “for whoever is not against you is for you.”
51 Коли наближався час Йому бути взятим на небо, Він рішуче пішов до Єрусалима.
As the day of His ascension approached, Jesus resolutely set out for Jerusalem.
52 І надіслав перед Собою вісників. Вони зайшли до одного самарянського села, щоб приготувати все для Нього.
He sent messengers on ahead, who went into a village of the Samaritans to make arrangements for Him.
53 Але мешканці Його не прийняли, бо Він ішов до Єрусалима.
But the people there refused to welcome Him, because He was heading for Jerusalem.
54 Побачивши це, учні Його, Яків та Іван, сказали: ―Господи, хочеш, ми накажемо, щоб зійшов вогонь із неба та спалив їх, як це зробив Ілля?
When the disciples James and John saw this, they asked, “Lord, do You want us to call down fire from heaven to consume them?”
55 [Ісус], обернувшись до них, заборонив їм та сказав: ―Не знаєте, якого ви духа,
But Jesus turned and rebuked them.
56 бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати їх! І пішли до іншого села.
And He and His disciples went on to another village.
57 Коли вони йшли дорогою, хтось сказав [Ісусові]: ―Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов!
As they were walking along the road, someone said to Jesus, “I will follow You wherever You go.”
58 Ісус відповів йому: ―Лисиці мають нори, птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де голову прихилити.
Jesus replied, “Foxes have dens and birds of the air have nests, but the Son of Man has no place to lay His head.”
59 А іншому сказав: ―Іди за Мною! Але той відповів: ―Господи, дозволь мені спочатку піти поховати мого батька!
Then He said to another man, “Follow Me.” The man replied, “Lord, first let me go and bury my father.”
60 Тоді [Ісус] сказав: ―Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди звіщати Царство Боже!
But Jesus told him, “Let the dead bury their own dead. You, however, go and proclaim the kingdom of God.”
61 Інший сказав: ―Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені спочатку попрощатися з моїми домашніми!
Still another said, “I will follow You, Lord; but first let me bid farewell to my family.”
62 Ісус сказав йому: ―Ніхто з тих, хто поклав руку на плуг та озирається назад, не придатний для Царства Божого!
Then Jesus declared, “No one who puts his hand to the plow and then looks back is fit for the kingdom of God.”
