Від Луки 24
1 Першого дня тижня, рано-вранці, вони прийшли до гробниці та принесли пахощі, які приготували.
But on the first day of the week, at early dawn, they came to the tomb, bringing the spices which they had prepared.
2 І виявили, що камінь від гробниці був відвалений.
They found the stone rolled away from the tomb.
3 Увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
They entered in, and did not find the body of the Lord Jesus.
4 І раптом перед розгубленими [жінками] з’явилися двоє чоловіків у яскравих одежах.
It happened, while they were greatly perplexed about this, look, two men stood by them in dazzling clothing.
5 Налякані [жінки] схилили свої обличчя до землі. Але ті сказали їм: «Чому ви шукаєте Живого серед мертвих?
Becoming terrified, they bowed their faces down to the earth. They said to them, "Why do you seek the living among the dead?
6 Немає Його тут: Він воскрес! Згадайте, як Він говорив вам, коли ще був у Галілеї:
He is not here, but is risen. Remember what he told you when he was still in Galilee,
7 „Син Людський має бути виданий у руки грішників і розіп’ятий, а третього дня воскресне“».
saying that the Son of Man must be delivered up into the hands of sinful men, and be crucified, and the third day rise again?"
8 І вони пригадали собі слова [Ісуса].
Then they remembered his words.
9 Повернувшись від гробниці, розповіли про все одинадцятьом і всім іншим.
And returning from the tomb, they told all these things to the eleven and to all the rest.
10 То були Марія Магдалина, Іванна, Марія – мати Якова, та інші [жінки], які сказали про це апостолам.
Now they were Mary Magdalene and Joanna and Mary the mother of James and the other women with them who told these things to the apostles.
11 Але ці слова їм здалися нісенітницями, і не повірили їм.
These words seemed to them to be nonsense, and they did not believe them.
12 Однак Петро піднявся та побіг до гробниці. Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину. І повернувся додому, здивований тим, що сталося.
But Peter got up and ran to the tomb. Stooping and looking in, he saw the strips of linen by themselves, and he departed to his home, wondering what had happened.
13 Того ж дня двоє з них пішли в село, яке знаходилося на відстані шістдесяти стадіїв від Єрусалима й звалося Емаус.
And look, two of them were going that very day to a village named Emmaus, which was about seven miles from Jerusalem.
14 [Дорогою] вони розмовляли між собою про все, що сталося.
They talked with each other about all of these things which had happened.
15 А коли вони говорили й дискутували, Сам Ісус наблизився та пішов разом із ними.
It happened, while they talked and questioned together, that Jesus himself came near, and went with them.
16 Але їхні очі були стримані, щоб не впізнали Його.
But their eyes were kept from recognizing him.
17 [Ісус] спитав їх: ―Про що ви говорите між собою в дорозі? Вони зупинилися, повні смутку;
And he said to them, "What are these words that you are exchanging with each other as you walk?" And they stood still, looking sad.
18 і один із них, на ім’я Клеопа, промовив: ―Ти, мабуть, єдиний з прибулих до Єрусалима, хто не знає про те, що сталося в ці дні.
One of them, named Cleopas, answered him, "Are you the only stranger in Jerusalem who does not know the things which have happened there in these days?"
19 Він спитав: ―Про що саме? Вони відповіли: ―Про те, що сталося з Ісусом із Назарета, Який був сильним пророком у дії та слові перед Богом та всіма людьми.
He said to them, "What things?" They said to him, "The things concerning Jesus, the Nazarene, a man who was a prophet mighty in deed and word before God and all the people;
20 Як первосвященники та керівники наші видали Його для засудження на смерть і розіп’яли Його.
and how the chief priests and our rulers delivered him up to be condemned to death, and crucified him.
21 Ми ж сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїль. Але ось уже третій день, як все це сталося.
But we were hoping that it was he who would redeem Israel. Yes, and besides all this, it is now the third day since these things happened.
22 Крім того, деякі наші жінки здивували нас. Вони на світанку пішли до гробниці
Also, certain women of our company amazed us, having arrived early at the tomb;
23 та, не знайшовши Його тіла, прийшли й розказали, що бачили ангелів, які їм з’явилися й сказали, що Він живий.
and when they did not find his body, they came saying that they had also seen a vision of angels, who said that he was alive.
24 Тоді деякі з нас пішли до гробниці й знайшли все так, як казали жінки, але Його не бачили.
Some of us went to the tomb, and found it just like the women had said, but they did not see him."
25 Він сказав їм: ―О нерозумні та повільні серцем, щоб повірити в усе, що казали пророки!
Then he said to them, "O foolish ones, and slow of heart to believe in all that the prophets have spoken.
26 Хіба Христос не мав постраждати та увійти у славу Свою?
Did not the Christ have to suffer these things and to enter into his glory?"
27 І, почавши від Мойсея та всіх пророків, пояснив їм, [що написано] в усіх Писаннях про Нього.
Beginning from Moses and from all the prophets, he explained to them in all the Scriptures the things concerning himself.
28 Коли наблизились до села, куди йшли, Він удав, що бажає йти далі.
They drew near to the village, where they were going, and he acted like he would go further.
29 Але вони просили Його, кажучи: ―Залишайся з нами, бо вже вечоріє і день закінчується. Він увійшов у дім та залишився з ними.
They urged him, saying, "Stay with us, for it is almost evening, and the day is almost over." He went in to stay with them.
30 Коли сиділи за столом, Він узяв хліб, благословив його, розламав і дав їм.
It happened, that when he had sat down at the table with them, he took the bread and gave thanks. Breaking it, he gave to them.
31 Тоді їхні очі відкрилися, і вони впізнали Його, але Він став для них невидимий.
Their eyes were opened, and they recognized him, and he vanished out of their sight.
32 І вони казали один до одного: «Чи не палали в нас серця, коли Він говорив із нами в дорозі та відкривав нам Писання?»
And they said to one another, "Weren't our hearts burning within us, while he spoke to us along the way, and while he opened the Scriptures to us?"
33 І тієї ж миті вони встали й повернулися в Єрусалим. Там вони знайшли зібраних разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
They rose up that very hour, returned to Jerusalem, and found the eleven gathered together, and those who were with them,
34 які говорили, що Господь дійсно воскрес та з’явився Симонові.
saying, "The Lord is risen indeed, and has appeared to Simon."
35 Потім ці двоє розповіли, що сталося в дорозі і як вони впізнали [Ісуса], коли Він розламав хліб.
They related the things that happened along the way, and how he was recognized by them in the breaking of the bread.
36 Коли вони ще говорили, Сам [Ісус] з’явився посеред них та промовив: «Мир вам!»
As they said these things, Jesus himself stood among them, and said to them, "Peace be to you."
37 Вони завмерли та злякалися, бо подумали, що бачать духа.
But they were terrified and filled with fear, and supposed that they had seen a spirit.
38 Він же сказав їм: «Чому ви налякані й чому постають сумніви у ваших серцях?
He said to them, "Why are you troubled? Why do doubts arise in your hearts?
39 Погляньте на руки та на ноги Мої. Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й подивіться: дух не має тіла та кісток, а Я, як бачите, маю!»
See my hands and my feet, that it is truly me. Touch me and see, for a spirit does not have flesh and bones, as you see that I have."
40 Кажучи це, показав їм Свої руки та ноги.
When he had said this, he showed them his hands and his feet.
41 Коли ж вони від радості та здивування ще не вірили, Він сказав: «Чи маєте тут щось поїсти?»
While they still did not believe for joy, and wondered, he said to them, "Do you have anything here to eat?"
42 Вони дали Йому шматок запеченої риби та мед у сотах.
And they gave him a piece of a broiled fish.
43 Він узяв та їв перед ними.
And he took it and ate in front of them.
44 Потім сказав їм: «Це слова Мої, які Я говорив вам, коли ще був із вами: має здійснитися все, що написано про Мене в Законі Мойсея, у Пророків та в Псалмах».
And he said to them, "This is what I told you, while I was still with you, that all things which are written in the Law of Moses, the Prophets, and the Psalms, concerning me must be fulfilled."
45 Тоді відкрив їм розум, щоб зрозуміли Писання.
Then he opened their minds, that they might understand the Scriptures.
46 Та промовив: «Так написано, що Христос має постраждати та третього дня воскреснути з мертвих.
He said to them, "Thus it is written, for the Christ to suffer and to rise from the dead the third day,
47 І в Його ім’я буде проповідуватися покаяння та прощення гріхів усім народам, почавши від Єрусалима.
and that repentance leading to forgiveness of sins should be preached in his name to all the nations, beginning at Jerusalem.
48 Ви свідки цьому.
You are witnesses of these things.
49 І ось Я надішлю вам обітницю Мого Отця. Ви ж залишайтесь у місті, доки не будете зодягнені силою з висоти!»
And look, I send forth the promise of my Father on you. But wait in the city until you are clothed with power from on high."
50 Потім вивів їх із міста до Віфанії та, піднявши руки Свої, благословив їх.
He led them out as far as Bethany, and he lifted up his hands, and blessed them.
51 Благословляючи їх, Він почав віддалятися від них та возноситися на небо.
It happened, while he blessed them, that he departed from them, and was carried up into heaven.
52 Вони ж, вклонившись Йому, з великою радістю повернулися в Єрусалим.
They worshiped him, and returned to Jerusalem with great joy,
53 І весь час перебували в Храмі, благословляючи Бога. Амінь.
and were continually in the temple, praising and blessing God.
