Від Луки 18
1 Тоді [Ісус] розповів їм притчу про те, що їм треба завжди молитися та не занепадати духом.
Каза им пак и причу како се треба свагда молити Богу, и не дати да дотужи,
2 Він сказав: ―В одному місті був суддя, який не боявся Бога та не соромився людей.
Говорећи: У једном граду беше један судија који се Бога не бојаше и људи не стиђаше.
3 У тому ж місті була вдова, котра приходила до нього й просила: «Захисти мене від мого кривдника!»
А у оном граду беше једна удовица и долажаше к њему говорећи: Не дај ме мом супарнику.
4 Деякий час він відмовлявся, але потім промовив до себе: «Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
И не хтеде задуго. А најпосле рече у себи: Ако се и не бојим Бога и људи не срамим,
5 але через те, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила безперестанку й не докучала мені».
Но будући да ми досађује ова удовица, одбранићу је, да ми једнако не долази и не досађује.
6 І сказав Господь: ―Почуйте, що каже неправедний суддя!
Тада рече Господ: Чујте шта говори неправедни судија.
7 Так невже Бог не захистить Своїх обраних, котрі взивають до Нього день і ніч? Чи забариться Він?
А камоли Бог неће одбранити избраних својих који Га моле дан и ноћ?
8 Кажу вам: Він негайно захистить їх. Але коли прийде Син Людський, чи знайде Він віру на землі?
Кажем вам да ће их одбранити брзо. Али Син човечији кад дође хоће ли наћи веру на земљи?
9 Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, [Ісус] розповів таку притчу:
А и другима који мишљаху за себе да су праведници и друге уништаваху каза причу ову:
10 ―Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником.
Два човека уђоше у цркву да се моле Богу, један фарисеј и други цариник.
11 Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник.
Фарисеј стаде и мољаше се у себи овако: Боже! Хвалим те што ја нисам као остали људи: хајдуци, неправедници, прељубочинци или као овај цариник.
12 Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!»
Постим двапут у недељи; дајем десетак од свега што имам.
13 А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!»
А цариник издалека стајаше, и не хтеде ни очију подигнути на небо, него бијаше прси своје говорећи: Боже! Милостив буди мени грешноме.
14 Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений.
Кажем вам да овај отиде оправдан кући својој, а не онај. Јер сваки који се сам подиже понизиће се; а који се сам понижује подигнуће се.
15 Деякі люди приносили до Нього також і дітей, щоб Він доторкнувся до них [та благословив], але учні, побачивши це, забороняли їм.
Доношаху к Њему и децу да их се дотакне; а кад видеше ученици, запретише им.
16 Ісус покликав їх до себе й сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже.
А Исус дозвавши их рече: Пустите децу нека долазе к мени, и не браните им; јер је таквих царство Божије.
17 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!»
И кажем вам заиста: који не прими царство Божије као дете, неће ући у њега.
18 Один із керівників сказав: ―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне. (aiōnios g166)
И запита Га један кнез говорећи: Учитељу благи! Шта да учиним да наследим живот вечни? (aiōnios g166)
19 Ісус відповів йому: ―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.
А Исус рече му: Што ме зовеш благим? Нико није благ осим једног Бога.
20 Ти знаєш заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не обманюй», «Шануй твого батька та матір».
Заповести знаш: не чини прељубе; не убиј; не укради; не сведочи лажно; поштуј оца и матер своју.
21 Він же сказав: ―Усе це я зберіг змалку.
А он рече: Све сам ово сачувао од младости своје.
22 Почувши це, Ісус сказав йому: ―Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.
А кад то чу Исус рече му: Још ти једно недостаје: продај све што имаш и раздај сиромасима; и имаћеш благо на небу; и хајде за мном.
23 Почувши це, він глибоко засмутився, адже був дуже багатий.
А кад он чу то постаде жалостан, јер беше врло богат.
24 Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: ―Як важко багатому ввійти в Царство Боже!
А кад га виде Исус где постаде жалостан, рече: Како је тешко ући у царство Божије онима који имају богатство!
25 Адже легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
Лакше је камили проћи кроз иглене уши неголи богатом ући у царство Божије.
26 Ті, що почули це, запитали: ―Хто ж тоді може бути спасенний?
А они који слушаху рекоше: Ко се дакле може спасти?
27 [Ісус] відповів: ―Неможливе для людей – можливе для Бога.
А Он рече: Шта је у људи немогуће у Бога је могуће.
28 Тоді Петро сказав: ―Ось ми залишили, що в нас було, та пішли за Тобою.
А Петар рече: Ето ми смо оставили све и за Тобом идемо.
29 Він відповів: ―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, дружину, дітей, батьків і братів заради Царства Божого
А Он им рече: Заиста вам кажем: нема ниједнога који би оставио кућу, или родитеље, или браћу, или сестре, или жену, или децу царства ради Божијег,
31 [Ісус] узяв дванадцятьох та сказав їм: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського.
Узе пак дванаесторицу и рече им: Ево идемо горе у Јерусалим, и све ће се свршити што су пророци писали за Сина човечијег.
32 Він буде виданий язичникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього.
Јер ће Га предати незнабошцима, и наругаће Му се, и ружиће Га, и попљуваће Га,
33 Будуть бичувати Його та вб’ють, але третього дня Він воскресне».
И биће Га, и убиће Га; и трећи дан устаће.
34 Та вони нічого з цього не зрозуміли. Ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного.
И они ништа од тога не разумеше, и беседа ова беше од њих сакривена, и не разумеше шта им се каза.
35 Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню.
А кад се приближи к Јерихону, један слепац сеђаше крај пута просећи.
36 Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається.
А кад чу народ где пролази запита: Шта је то?
37 Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить.
И казаше му да Исус Назарећанин пролази.
38 Тоді він закричав: ―Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!
И повика говорећи: Исусе, сине Давидов! Помилуј ме.
39 Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав: ―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
И прећаху му они што иђаху напред да ућути; а он још више викаше: Сине Давидов! Помилуј ме.
40 Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, [Ісус] спитав його:
И Исус стаде и заповеди да Му га доведу; а кад Му се приближи, запита га
41 ―Що хочеш, щоб Я зробив для тебе? Той відповів: ―Господи, щоб я знову бачив!
Говорећи: Шта хоћеш да ти учиним? А он рече: Господе! Да прогледам.
42 Ісус сказав йому: ―Прозрій! Віра твоя спасла тебе!
А Исус рече: Прогледај; вера твоја поможе ти.
43 І він умить прозрів та пішов за [Ісусом], прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога.
И одмах прогледа, и пође за Њим хвалећи Бога. И сви људи који видеше хваљаху Бога.
