Від Луки 18
1 Тоді [Ісус] розповів їм притчу про те, що їм треба завжди молитися та не занепадати духом.
Now he also told them a parable, that we should continually pray and not cease,
2 Він сказав: ―В одному місті був суддя, який не боявся Бога та не соромився людей.
saying: “There was a certain judge in a certain city, who did not fear God and did not respect man.
3 У тому ж місті була вдова, котра приходила до нього й просила: «Захисти мене від мого кривдника!»
But there was a certain widow in that city, and she went to him, saying, ‘Vindicate me from my adversary.’
4 Деякий час він відмовлявся, але потім промовив до себе: «Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
And he refused to do so for a long time. But afterwards, he said within himself: ‘Even though I do not fear God, nor respect man,
5 але через те, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила безперестанку й не докучала мені».
yet because this widow is pestering me, I will vindicate her, lest by returning, she may, in the end, wear me out.’”
6 І сказав Господь: ―Почуйте, що каже неправедний суддя!
Then the Lord said: “Listen to what the unjust judge said.
7 Так невже Бог не захистить Своїх обраних, котрі взивають до Нього день і ніч? Чи забариться Він?
So then, will not God grant the vindication of his elect, who cry out to him day and night? Or will he continue to endure them?
8 Кажу вам: Він негайно захистить їх. Але коли прийде Син Людський, чи знайде Він віру на землі?
I tell you that he will quickly bring vindication to them. Yet truly, when the Son of man returns, do you think that he will find faith on earth?”
9 Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, [Ісус] розповів таку притчу:
Now about certain persons who consider themselves to be just, while disdaining others, he told also this parable:
10 ―Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником.
“Two men ascended to the temple, in order to pray. One was a Pharisee, and the other was a tax collector.
11 Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник.
Standing, the Pharisee prayed within himself in this way: ‘O God, I give thanks to you that I am not like the rest of men: robbers, unjust, adulterers, even as this tax collector chooses to be.
12 Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!»
I fast twice between Sabbaths. I give tithes from all that I possess.’
13 А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!»
And the tax collector, standing at a distance, was not willing to even lift up his eyes to heaven. But he struck his chest, saying: ‘O God, be merciful to me, a sinner.’
14 Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений.
I say to you, this one descended to his house justified, but not the other. For everyone who exalts himself will be humbled; and whoever humbles himself will be exalted.”
15 Деякі люди приносили до Нього також і дітей, щоб Він доторкнувся до них [та благословив], але учні, побачивши це, забороняли їм.
And they were bringing little children to him, so that he might touch them. And when the disciples saw this, they rebuked them.
16 Ісус покликав їх до себе й сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже.
But Jesus, calling them together, said: “Allow the children to come to me, and do not be an obstacle to them. For of such is the kingdom of God.
17 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!»
Amen, I say to you, whoever will not accept the kingdom of God like a child, will not enter into it.”
18 Один із керівників сказав: ―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне. (aiōnios g166)
And a certain leader questioned him, saying: “Good teacher, what should I do to possess eternal life?” (aiōnios g166)
19 Ісус відповів йому: ―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.
Then Jesus said to him: “Why do you call me good? No one is good except God alone.
20 Ти знаєш заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не обманюй», «Шануй твого батька та матір».
You know the commandments: You shall not kill. You shall not commit adultery. You shall not steal. You shall not give false testimony. Honor your father and mother.”
21 Він же сказав: ―Усе це я зберіг змалку.
And he said, “I have kept all these things from my youth.”
22 Почувши це, Ісус сказав йому: ―Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.
And when Jesus heard this, he said to him: “One thing is still lacking for you. Sell all the things that you have, and give to the poor. And then you will have treasure in heaven. And come, follow me.”
23 Почувши це, він глибоко засмутився, адже був дуже багатий.
When he heard this, he became very sorrowful. For he was very rich.
24 Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: ―Як важко багатому ввійти в Царство Боже!
Then Jesus, seeing him brought to sorrow, said: “How difficult it is for those who have money to enter into the kingdom of God!
25 Адже легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
For it is easier for a camel to pass through the eye of a needle, than for a wealthy man to enter into the kingdom of God.”
26 Ті, що почули це, запитали: ―Хто ж тоді може бути спасенний?
And those who were listening to this said, “Then who is able to be saved?”
27 [Ісус] відповів: ―Неможливе для людей – можливе для Бога.
He said to them, “Things that are impossible with men are possible with God.”
28 Тоді Петро сказав: ―Ось ми залишили, що в нас було, та пішли за Тобою.
And Peter said, “Behold, we have left everything, and we have followed you.”
29 Він відповів: ―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, дружину, дітей, батьків і братів заради Царства Божого
And he said to them: “Amen, I say to you, there is no one who has left behind home, or parents, or brothers, or a wife, or children, for the sake of the kingdom of God,
31 [Ісус] узяв дванадцятьох та сказав їм: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського.
Then Jesus took the twelve aside, and he said to them: “Behold, we are ascending to Jerusalem, and everything shall be completed which was written by the prophets about the Son of man.
32 Він буде виданий язичникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього.
For he will be handed over to the Gentiles, and he will be mocked and scourged and spit upon.
33 Будуть бичувати Його та вб’ють, але третього дня Він воскресне».
And after they have scourged him, they will kill him. And on the third day, he will rise again.”
34 Та вони нічого з цього не зрозуміли. Ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного.
But they understood none of these things. For this word was concealed from them, and they did not understand the things that were said.
35 Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню.
Now it happened that, as he was approaching Jericho, a certain blind man was sitting beside the way, begging.
36 Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається.
And when he heard the multitude passing by, he asked what this was.
37 Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить.
And they told him that Jesus of Nazareth was passing by.
38 Тоді він закричав: ―Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!
And he cried out, saying, “Jesus, Son of David, take pity on me!”
39 Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав: ―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
And those who were passing by rebuked him, so that he would be silent. Yet truly, he cried out all the more, “Son of David, take pity on me!”
40 Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, [Ісус] спитав його:
Then Jesus, standing still, ordered him to be brought to him. And when he had drawn near, he questioned him,
41 ―Що хочеш, щоб Я зробив для тебе? Той відповів: ―Господи, щоб я знову бачив!
saying, “What do you want, that I might do for you?” So he said, “Lord, that I may see.”
42 Ісус сказав йому: ―Прозрій! Віра твоя спасла тебе!
And Jesus said to him: “Look around. Your faith has saved you.”
43 І він умить прозрів та пішов за [Ісусом], прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога.
And immediately he saw. And he followed him, magnifying God. And all the people, when they saw this, gave praise to God.
