Від Луки 17
1 Потім [Ісус] промовив до своїх учнів: ―Неможливо, щоб спокуси не приходили, але горе тому, через кого приходить [спокуса].
Reče pa učencem svojim: Ni mogoče, da pohujšanja ne bi prišla; ali gorjé tistemu, po kterem prihajajo.
2 Для нього було б краще, якби йому повісили млинове жорно на шию й кинули в море, ніж щоб він спокусив одного з цих малих.
Bolje bi mu bilo, da bi mu se obesil kamen mlinski na vrat, ter bi bil vržen v morje, nego da enega teh malih pohujša.
3 Зважайте на себе! Якщо твій брат согрішить проти тебе, докори йому; а коли він покається, прости його.
Varujte se! Če se pregreší brat tvoj zoper tebe, popreti mu; in če se spokorí, odpusti mu.
4 І якщо він согрішить сім разів на день і сім разів прийде й скаже: «Я каюсь», – прости його.
In če se pregreší sedemkrat na dan zoper tebe, pa se sedemkrat na dan obrne do tebe, govoreč: Kesam se! odpusti mu.
5 Апостоли сказали Господеві: ―Додай нам віри!
Pa rekó aposteljni Gospodu: Priloži nam vere!
6 Господь відповів: ―Якби ви мали віру, як гірчичне зерно, то сказали б цій шовковиці: «Вирвись із корінням і пересадись у море!», – і вона послухала б вас.
Gospod pa reče: Ako bi imeli vere, kolikoršno je zrno gorušično, in bi rekli tej murvi: Izderi se, in vsádi se v morje! in poslušala bi vas.
7 Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе овець, скаже йому, коли він повернеться з поля: «Іди мерщій та сідай до столу?»
Kdo izmed vas ima pa hlapca, kteri orje in pase, da bi mu, kedar pride s polja, precej rekel: Pojdi, počij?
8 А чи не скаже йому радше: «Приготуй мені вечерю та, підперезавшись, прислуговуй мені, поки я буду їсти та пити, а потім їж і пий сам?»
Ne poreče li mu marveč: Pripravi, kar bom večerjal, in opaši se in strezi mi, dokler se ne najém in napijem; a potem jej in pij ti?
9 Чи дякує хазяїн рабу за те, що той виконав наказ?
Ali bo mar zahvalil temu hlapcu, da je storil, kar mu se je bilo ukazalo? Ne verujem.
10 Так само й ви, коли зробите все, що вам було доручено, кажіть: «Ми раби недостойні, котрі зробили тільки те, що повинні були зробити».
Tako tudi vi, kedar storite, kar vam je ukazano, recite: Nepotrebni hlapci smo; kajti storili smo, kar smo bili dolžni storiti.
11 Ідучи до Єрусалима, [Ісус] проходив між Самарією та Галілеєю.
In zgodí se, ko je šel v Jeruzalem, da je hodil med Samarijo in Galilejo.
12 І коли Він входив в одне село, зустріли Його десятеро прокажених. Вони зупинилися неподалік
In ko vnide v neko vas, sreča ga deset gobavih móž, kteri so stali od daleč.
13 та голосно прокричали: ―Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!
In ti povzdignejo glas, govoreč: Jezus, učenik, usmili se nas!
14 Побачивши їх, Він сказав: ―Ідіть та покажіться священникам! І, коли вони йшли, очистилися.
In ugledavši jih, reče jim: Pojdite, pokažite se duhovnom! In zgodí se, ko so šli, očistijo se.
15 Один із них, побачивши, що зцілився, повернувся, голосно прославляючи Бога.
Eden pa izmed njih, videvši, da je ozdravel, vrne se, hvaleč Boga z močnim glasom;
16 І припав лицем до ніг [Ісуса], дякуючи Йому. Він був самарянином.
In pade na obraz pred noge njegove, in zahvali mu; in ta je bil Samarijan.
17 Ісус промовив: ―Хіба не десять очистилося? Де ж дев’ять?
Odgovarjajoč pa Jezus, reče: Ali se jih ni deset očistilo? Onih devet pa, kje so?
18 Невже жоден із них, окрім цього чужинця, не повернувся віддати славу Богові?
Ali se ni našel, kteri bi se vrnil, da bi dal Bogu hvalo, razen ta tujec?
19 Потім сказав йому: ―Встань та йди, твоя віра спасла тебе!
In reče mu: Vstani, pojdi! vera tvoja ti je pomogla.
20 Фарисеї запитали Його, коли прийде Царство Боже. [Ісус] відповів: ―Царство Боже прийде непомітно.
Vprašan pa od Farizejev, kedaj bo prišlo kraljestvo Božje, odgovorí jim, in reče: Kraljestvo Božje ne bo prišlo s svetlostjo.
21 Ніхто не зможе сказати: «Ось воно тут!» або: «Воно там!», бо Царство Боже серед вас.
Tudi ne porekó: Glej, tu je! ali: Glej, tam je! Kajti glej, kraljestvo Božje je notri v vas.
22 Потім Він промовив до учнів: ―Прийдуть дні, коли забажаєте побачити бодай один день Сина Людського, але не побачите.
Reče pa učencem: Prišli bodo dnevi, ko boste želeli enega od dnî sinú človečjega videti, in ne boste videli.
23 Скажуть вам: «Ось Він там!» або: «Ось Він тут!» – не ходіть і не біжіть за ними!
In porekó vam: Glej, tu je! ali: Glej, tam je! Ne izidite, in tudi ne sledite ne!
24 Бо як блискавка, блиснувши, освітлює небо від одного краю до іншого, так буде й Син Людський у день Свій.
Kajti kakor blisk, kteri šine in se svetli iz enega kraja pod nebom do drugega kraja pod nebom, tako bo tudi sin človečji v dan svoj.
25 Але перше Йому треба багато страждати та бути відкинутим цим поколінням.
Ali poprej mu je treba veliko pretrpeti, in zavrženemu biti od tega rodú.
26 Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Людського:
In kakor je bilo v dnéh Noeta, tako bo tudi v dnéh sinu človečjega.
27 [люди] їли, пили, одружувались, виходили заміж аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і прийшов потоп та знищив усіх.
Jedli so, pili so, ženili so se, možile so se, noter do dné, ko je stopil Noe v barko, ter je prišel potop in vse pogubil.
28 Так само, як було й за днів Лота: [люди] їли, пили, продавали, купували, садили, будували;
Enako tudi, kakor je bilo v dnéh Lota; jedli so, pili so, kupovali so, prodajali so, sadili so, zidali so;
29 але того дня, коли Лот вийшов із Содома, з неба випав дощ вогню й сірки та знищив їх.
Ali tisti dan, ko je izšel Lot iz Sodome, udaril je ogenj in žveplo z neba, in pogubil je vse.
30 Так буде й того дня, коли Син Людський з’явиться.
Ravno tako bo tisti dan, ko se bo sin človečji razodel.
31 Того дня, хто буде на даху, а речі його в домі, нехай не сходить за ними; і хто буде в полі, також нехай не вертається назад.
Tisti dan, kdor bo na strehi, a pohištvo njegovo v hiši, ne stopa naj dol, da ga vzeme; in kdor bo na polji, naj se ravno tako ne ozira na to, kar je zadej.
32 Пам’ятайте про дружину Лота.
Spominjajte se žene Lotove!
33 Хто намагатиметься спасти своє життя, той загубить його; а хто втратить життя, той його збереже.
Kdor bo gledal dušo svojo ohraniti, izgubil jo bo; a kdor jo bo izgubil, oživil jo bo.
34 Кажу вам, що тієї ночі будуть двоє на одному ліжку: одного буде взято, а другого залишено.
Pravim vam: Tisto noč bosta dva na enej postelji: eden se bo vzel, a drugi pustil.
35 Дві жінки будуть молоти разом: одну буде взято, а другу залишено.
Dve boste mleli vkupej: ena se bo vzela, a druga pustila.
36 Двоє чоловіків будуть у полі: одного візьмуть, а другого залишать.
Dva bosta na njivi: eden se bo vzel, a drugi pustil.
37 Вони запитали: ―Де, Господи? Ісус відповів: ―Де буде тіло, там зберуться й орли.
In odgovarjajoč, rekó mu: Kje, Gospod? A on jim reče: Kjer je truplo, tam se bodo zbirali orli.
