Від Луки 15
1 Усі митники та грішники приходили до [Ісуса], щоб послухати Його.
Then drew near to him all the publicans and sinners to hear him.
2 Але фарисеї та книжники нарікали кажучи: ―Він грішників приймає та їсть разом із ними.
And the Pharisees and scribes murmured, saying, This man receiveth sinners, and eateth with them.
3 Тоді Він розповів їм притчу:
And he spoke this parable to them, saying,
4 ―Який чоловік із вас, маючи сто овець та загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, доки не знайде її?
What man of you having a hundred sheep, if he loseth one of them, doth not leave the ninety and nine in the wilderness, and go after that which is lost, until he findeth it?
5 І, знайшовши, з радістю покладе її на свої плечі.
And when he hath found [it], he layeth [it] on his shoulders, rejoicing.
6 Прийшовши додому, він покличе своїх друзів та сусідів, кажучи їм: «Радійте зі мною, бо я знайшов мою загублену вівцю».
And when he cometh home, he calleth together [his] friends and neighbors, saying to them, Rejoice with me; for I have found my sheep which was lost.
7 Кажу вам: на небі буде більше радості за одного грішника, що кається, ніж за дев’яноста дев’ятьох праведників, які не потребують покаяння.
I say to you, that likewise joy shall be in heaven over one sinner that repenteth, more than over ninety and nine just persons, who need no repentance.
8 Або яка жінка, маючи десять драхмта загубивши одну з них, не запалює світильника й не замітає в хаті, шукаючи уважно, доки не знайде?
Either what woman having ten pieces of silver, if she loseth one piece, doth not light a candle, and sweep the house, and seek diligently till she findeth [it]?
9 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок і каже: «Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму».
And when she hath found [it], she calleth [her] friends and [her] neighbors together, saying, Rejoice with me; for I have found the piece which I had lost.
10 Такою, кажу вам, є радість ангелів Божих за одного грішника, який кається.
Likewise, I say to you, There is joy in the presence of the angels of God over one sinner that repenteth.
11 Він також сказав: ―Один чоловік мав двох синів.
And he said, A certain man had two sons:
12 Молодший із них сказав батькові: «Батьку, дай мені мою частину спадщини». І той поділив між ними майно.
And the younger of them said to [his] father, Father, give me the portion of goods that falleth [to me]. And he divided to them [his] living.
13 Через декілька днів молодший син, зібравши все, відправився в далекий край і там розтратив усе своє майно, живучи розпусно.
And not many days after, the younger son gathered all together, and took his journey into a far country, and there wasted his substance with riotous living.
14 Коли ж він усе витратив, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.
And when he had spent all, there arose a severe famine in that land; and he began to be in want.
15 І пішов та пристав до одного з жителів того краю, а той послав його на свої поля пасти свиней.
And he went and joined himself to a citizen of that country; and he sent him into his fields to feed swine.
16 Він бажав би наїстися хоча б стручками ріжкового дерева, які їли свині, але ніхто не давав йому.
And he would fain have filled his belly with the husks that the swine did eat; and no man gave to him.
17 Опам’ятавшись, він сказав: «Скільки наймитів мого батька мають хліба вдосталь, а я тут помираю з голоду!
And when he came to himself, he said, How many hired servants of my father have bread enough and to spare, and I am perishing with hunger!
18 Встану, піду до свого батька та скажу йому: „Батьку, согрішив я проти Неба та проти тебе
I will arise and go to my father, and will say to him, Father, I have sinned against heaven, and before thee,
19 і вже не достойний називатися твоїм сином. Прийми мене, як одного з твоїх наймитів!“»
And am no more worthy to be called thy son: make me as one of thy hired servants.
20 І, вставши, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його, змилосердився над ним та побіг до нього, обійняв його та почав цілувати.
And he arose, and came to his father. But when he was yet a great way off, his father saw him, and had compassion, and ran, and fell on his neck, and kissed him.
21 Син промовив до нього: «Батьку! Я согрішив проти Неба й проти тебе і вже недостойний називатися твоїм сином!»
And the son said to him, Father, I have sinned against heaven, and in thy sight, and am no more worthy to be called thy son.
22 Батько ж промовив до своїх рабів: «Принесіть швидко найкращу одежу, одягніть його і дайте перстень йому на руку та взуття на ноги!
But the father said to his servants, Bring forth the best robe, and put [it] on him, and put a ring on his hand, and shoes on [his] feet:
23 Приведіть відгодоване теля та заколіть його! Будемо їсти та веселитись,
And bring hither the fatted calf, and kill [it]; and let us eat, and be merry:
24 бо цей син мій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся!» І почали веселитися.
For this my son was dead, and is alive again; he was lost, and is found. And they began to be merry.
25 А старший його син був у полі; і коли, повертаючись із поля, наблизився до дому, почув музику й танці.
Now his elder son was in the field: and as he came and drew nigh to the house, he heard music and dancing.
26 Покликавши одного зі слуг, запитав: «Що це таке?»
And he called one of the servants, and asked what these things meant.
27 «Твій брат прийшов, – сказав той, – і твій батько заколов відгодоване теля, бо [його син] повернувся живий та здоровий».
And he said to him, Thy brother is come; and thy father hath killed the fatted calf, because he hath received him in health.
28 Він розлютився та не схотів увійти в дім. Батько ж його, вийшовши, став його просити.
And he was angry, and would not go in; therefore his father came out, and entreated him.
29 Але він відповів своєму батькові: «Я стільки років служив тобі й ніколи не нехтував твоїм наказом, а ти жодного разу не дав мені й козенятка, щоб я повеселився з моїми друзями.
And he answering, said to [his] father, Lo, these many years do I serve thee, neither have I at any time transgressed thy commandment; and yet thou never gavest me a kid, that I might make merry with my friends:
30 Але коли прийшов цей син твій, що розтратив твоє майно з блудницями, ти заколов для нього відгодоване теля».
But as soon as this thy son had come, who hath devoured thy living with harlots, thou hast killed for him the fatted calf.
31 [Батько] відповів йому: «Дитино, ти завжди зі мною, і все, що в мене є, – твоє.
And he said to him, Son, thou art ever with me: and all that I have is thine.
32 Веселитися ж і радіти треба тому, що цей брат твій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся».
It was meet that we should make merry, and be glad: for this thy brother was dead, and is alive again; and was lost, and is found.
