Від Луки 10
1 Після того Господь призначив інших сімдесятьох[учнів] і надіслав їх по двоє перед Собою в усі міста та місцевості, куди Він мав іти.
After this, the Lord appointed seventy-two others and sent them two by two ahead of Him to every town and place He was about to visit.
2 І сказав їм: «Жнива насправді великі, а робітників мало, тож просіть Господа жнив, щоб послав робітників на жнива Свої.
And He told them, “The harvest is plentiful, but the workers are few. Ask the Lord of the harvest, therefore, to send out workers into His harvest.
3 Ідіть! Ось Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
Go! I am sending you out like lambs among wolves.
4 Не беріть ні гаманця, ні торбини, ні взуття й нікого в дорозі не вітайте.
Carry no purse or bag or sandals. Do not greet anyone along the road.
5 Коли ж увійдете в якийсь дім, то спочатку скажіть: „Мир цьому дому!“
Whatever house you enter, begin by saying, ‘Peace to this house.’
6 І якщо там є син миру, то спочине на ньому ваш мир, а коли ні, то повернеться до вас.
If a man of peace is there, your peace will rest on him; if not, it will return to you.
7 Залишайтеся в тому ж домі, їжте та пийте те, що дадуть вам, бо робітник достойний своєї платні. Не переходьте з дому в дім.
Stay at the same house, eating and drinking whatever you are offered. For the worker is worthy of his wages. Do not move around from house to house.
8 А коли зайдете в якесь місто та приймуть вас, то їжте [все], що покладуть перед вами.
If you enter a town and they welcome you, eat whatever is set before you.
9 Зціляйте в ньому хворих і кажіть їм: „Наблизилось до вас Царство Боже!“
Heal the sick who are there and tell them, ‘The kingdom of God is near you.’
10 А коли зайдете в якесь місто і не приймуть вас, то, виходячи на вулиці його, кажіть:
But if you enter a town and they do not welcome you, go into the streets and declare,
11 „Навіть пил із вашого міста, який прилип до наших ніг, ми обтрушуємо на свідчення проти вас, але знайте, що наблизилось Царство Боже!“
‘Even the dust of your town that clings to our feet, we wipe off as a testimony against you. Yet be sure of this: The kingdom of God is near.’
12 Кажу вам: легше буде Содомові в той день [суду], ніж тому місту.
I tell you, it will be more bearable on that day for Sodom than for that town.
13 Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то вони давно би покаялися, сидячи в мішковині та попелі.
Woe to you, Chorazin! Woe to you, Bethsaida! For if the miracles that were performed in you had been performed in Tyre and Sidon, they would have repented long ago, sitting in sackcloth and ashes.
14 Проте Тиру та Сидону легше буде на суді, ніж вам.
But it will be more bearable for Tyre and Sidon at the judgment than for you.
And you, Capernaum, will you be lifted up to heaven? No, you will be brought down to Hades! (Hadēs g86)
16 Той, хто слухає вас, той Мене слухає, і хто відмовляється від вас, від Мене відмовляється. Хто ж відмовляється від Мене, той відмовляється від Того, Хто надіслав Мене».
Whoever listens to you listens to Me; whoever rejects you rejects Me; and whoever rejects Me rejects the One who sent Me.”
17 Сімдесят [учнів] повернулися й радісно сказали: ―Господи, навіть демони підкоряються нам в ім’я Твоє.
The seventy-two returned with joy and said, “Lord, even the demons submit to us in Your name.”
18 А Він сказав їм: ―Я бачив сатану, котрий падав із неба, наче блискавка.
So He told them, “I saw Satan fall like lightning from heaven.
19 Ось даю вам владу наступати на змій і скорпіонів, і на всяку силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.
Behold, I have given you authority to tread on snakes and scorpions, and over all the power of the enemy. Nothing will harm you.
20 Однак не радійте, що духи вам підкоряються, а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.
Nevertheless, do not rejoice that the spirits submit to you, but rejoice that your names are written in heaven.”
21 У той час [Ісус] зрадів Святим Духом та промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, за те, що Ти приховав це від мудрих та розумних і відкрив дітям. Так, Отче, бо такою була Твоя добра воля.
At that time Jesus rejoiced in the Holy Spirit and declared, “I praise You, Father, Lord of heaven and earth, because You have hidden these things from the wise and learned, and revealed them to little children. Yes, Father, for this was well-pleasing in Your sight.
22 Усе Мені було доручено Моїм Отцем. Ніхто не знає, Хто є Син, окрім Отця, і Хто є Отець, окрім Сина й того, кому Син хоче відкрити».
All things have been entrusted to Me by My Father. No one knows who the Son is except the Father, and no one knows who the Father is except the Son and those to whom the Son chooses to reveal Him.”
23 І, повернувшись до учнів, промовив тільки до них: ―Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите.
Then Jesus turned to the disciples and said privately, “Blessed are the eyes that see what you see.
24 Бо кажу вам: багато пророків та царів бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули.
For I tell you that many prophets and kings desired to see what you see but did not see it, and to hear what you hear but did not hear it.”
25 І ось один учитель Закону піднявся та, спокушаючи Його, сказав: ―Учителю, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне? (aiōnios g166)
One day an expert in the law stood up to test Him. “Teacher,” he asked, “what must I do to inherit eternal life?” (aiōnios g166)
26 [Ісус] відповів йому: ―Що в Законі написано? Як читаєш?
“What is written in the Law?” Jesus replied. “How do you read it?”
27 Він відповів: ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всією силою своєю, і всім розумом своїм» і «ближнього свого – як самого себе».
He answered, “‘Love the Lord your God with all your heart and with all your soul and with all your strength and with all your mind’ and ‘Love your neighbor as yourself.’”
28 [Ісус] же сказав: ―Правильно ти відповів, роби так і будеш жити!
“You have answered correctly,” Jesus said. “Do this and you will live.”
29 Але той, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: ―А хто мій ближній?
But wanting to justify himself, he asked Jesus, “And who is my neighbor?”
30 Ісус відповів: ―Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон та потрапив до рук розбійників, котрі роздягли його, побили та пішли далі, залишивши його напівмертвим.
Jesus took up this question and said, “A man was going down from Jerusalem to Jericho when he fell into the hands of robbers. They stripped him, beat him, and went away, leaving him half dead.
31 Випадково тією ж дорогою проходив священник і, побачивши його, пройшов повз нього.
Now by chance a priest was going down the same road, but when he saw him, he passed by on the other side.
32 Також і левіт, прийшовши на те місце, подивився й пішов далі.
So too, when a Levite came to that spot and saw him, he passed by on the other side.
33 Але один самарянин, який був у подорожі, підійшов і, побачивши його, зглянувся над ним.
But when a Samaritan on a journey came upon him, he looked at him and had compassion.
34 Він підійшов, перев’язав йому рани, намастивши їх олією та вином, поклав його на свою худобину та привіз до заїжджого двору, де доглядав за ним.
He went to him and bandaged his wounds, pouring on oil and wine. Then he put him on his own animal, brought him to an inn, and took care of him.
35 Наступного дня, від’їжджаючи, дав два динарії господареві та сказав: «Подбай про нього, а якщо витратиш на нього більше, я поверну тобі, коли вертатимусь».
The next day he took out two denarii and gave them to the innkeeper. ‘Take care of him,’ he said, ‘and on my return I will repay you for any additional expense.’
36 Хто з цих трьох, на твою думку, був ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?
Which of these three do you think was a neighbor to the man who fell into the hands of robbers?”
37 Він відповів: ―Той, хто зглянувся над ним. Ісус сказав: ―Іди та роби так само.
“The one who showed him mercy,” replied the expert in the law. Then Jesus told him, “Go and do likewise.”
38 Коли вони подорожували далі, то зайшли до одного села, де жінка, на ім’я Марта, прийняла Його у свій дім.
As they traveled along, Jesus entered a village where a woman named Martha welcomed Him into her home.
39 У неї була сестра, на ім’я Марія, яка сіла біля ніг Господа та слухала Його слова.
She had a sister named Mary, who sat at the Lord’s feet listening to His message.
40 Марта була зайнята багатьма приготуваннями й, підійшовши, сказала: ―Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб допомогла мені.
But Martha was distracted by all the preparations to be made. She came to Jesus and said, “Lord, do You not care that my sister has left me to serve alone? Tell her to help me!”
41 Господь відповів їй: ―Марто, Марто, ти турбуєшся та клопочешся багатьма речами,
“Martha, Martha,” the Lord replied, “you are worried and upset about many things.
42 але потрібне одне. Марія обрала кращу частку, яка не відбереться від неї.
But only one thing is necessary. Mary has chosen the good portion, and it will not be taken away from her.”
