Від Луки 1
1 Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами,
Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,
2 у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова,
як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
3 то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно,
то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
4 щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.
щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
5 За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія, та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона.
Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа.
Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
7 У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку.
і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
8 Одного разу, коли [Захарія] за порядком своєї черги служив перед Богом,
Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
9 згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити.
то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
10 Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити.
А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
11 Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння.
Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
12 Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його.
І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
13 Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван.
Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
14 Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню.
І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
15 Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері.
Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
16 І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого.
І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
17 Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.
І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
18 Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах.
І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
19 Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку,
І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
20 але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу!
І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
21 Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі.
І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
22 Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. [Захарія] звертався до них знаками та залишався німим.
Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
23 Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому.
І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
24 Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи:
Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:
25 «Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».
Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
26 Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет,
Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
27 до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія.
до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
28 Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками.
І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.
29 Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання.
Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
30 Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
31 Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус.
І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
32 Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.
Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. (aiōn g165)
34 Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком?
Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
35 У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим.
І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
36 Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною,
І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.
37 бо у Бога ніяке слово не буває безсилим.
Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
38 Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
39 Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних.
Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
40 Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
41 Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим.
І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
42 Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш!
і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
43 І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
44 Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості.
Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
45 Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!
І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
46 І сказала Марія: «Величає душа моя Господа,
І рече Мария: Величає душа моя Господа,
47 та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму,
і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
48 бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною,
що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
49 бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його!
бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
50 Милість Свою Він [показує] з роду в рід тим, хто боїться Його.
І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.
51 Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх.
Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх;
52 Скинув сильних з престолу та підняв принижених.
поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
53 Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим.
голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
54 Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість,
прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
(як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки. (aiōn g165)
56 Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.
Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
57 Коли настав час, Єлизавета народила сина.
Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
58 І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею.
І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
59 Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія.
І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.
60 Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван.
І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
61 А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям.
І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.
62 Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати.
Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.
63 Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися.
І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
64 Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога.
Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
65 І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події.
І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
66 Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.
І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
67 Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати:
І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
68 «Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій.
Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
69 Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого,
і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх, ) (aiōn g165)
71 що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас.
спасеннє од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,
72 Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт,
щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
73 обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму, –
клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
74 визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху
та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
75 у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші.
служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.
76 І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому,
А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;
77 щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх.
щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
78 Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти,
по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
79 щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру».
щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
80 Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем.
Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
