Від Луки 1
1 Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами,
Poněvadž mnozí usilovali sepsati pořádně vypravování těch věcí, kteréž jsou u nás jisté,
2 у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова,
Jakž jsou nám vydali ti, kteřížto od počátku sami viděli, a služebníci toho Slova byli,
3 то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно,
Vidělo se i mně, kterýž jsem toho všeho pravé povědomosti došel, tobě z gruntu o tom pořádně vypsati, výborný Theofile,
4 щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.
Abys zvěděl jistotu těch věcí, jimž jsi vyučován.
5 За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія, та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона.
Byl za dnů Herodesa krále Judského kněz nějaký, jménem Zachariáš, z třídy Abiášovy, a manželka jeho ze dcer Aronových, a jméno její Alžběta.
6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа.
Byli pak oba spravedliví před obličejem Božím, chodíce ve všech přikázáních a spravedlnostech Páně bez úhony.
7 У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку.
A neměli plodu, protože Alžběta byla neplodná, a oba se byli zstarali ve dnech svých.
8 Одного разу, коли [Захарія] за порядком своєї черги служив перед Богом,
I stalo se, když on úřad kněžský konal v pořádku třídy své před Bohem,
9 згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити.
Že vedle obyčeje úřadu kněžského los naň přišel, aby položil zápal, vejda do chrámu Páně.
10 Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити.
A všecko množství lidu bylo vně, modlíce se v hodinu zápalu.
11 Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння.
Tedy ukázal se jemu anděl Páně, stoje na pravé straně oltáře zápalu.
12 Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його.
A uzřev jej Zachariáš, zstrašil se, a bázeň připadla na něj.
13 Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван.
I řekl jemu anděl: Neboj se, Zachariáši, neboť jest uslyšána modlitba tvá, a Alžběta manželka tvá porodí tobě syna, a nazůveš jméno jeho Jan.
14 Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню.
Z čehož budeš míti radost a veselé, a mnozí z jeho narození budou se radovati.
15 Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері.
Bude zajisté veliký před obličejem Páně, a vína i nápoje opojného nebudeť píti, a Duchem svatým bude naplněn hned od života matky své.
16 І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого.
A mnohé z synů Izraelských obrátí ku Pánu Bohu jejich.
17 Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.
Neboť, on předejde před obličejem jeho v duchu a v moci Eliášově, aby obrátil srdce otců k synům, a nevěřící k opatrnosti spravedlivých, aby tak připravil Pánu lid hotový.
18 Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах.
I řekl Zachariáš k andělu: Po čemž to poznám? Nebo já starý jsem, a manželka má zstarala se ve dnech svých.
19 Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку,
Odpověděv anděl, řekl jemu: Jáť jsem Gabriel, kterýž stojím před obličejem Božím, a poslán jsem, abych mluvil s tebou, a tyto věci veselé tobě zvěstoval.
20 але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу!
A aj, budeš němý, a nebudeš moci mluviti až do toho dne, v kterémž se tyto věci stanou, protože jsi neuvěřil řečem mým, kteréž se naplní časem svým.
21 Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі.
Lid pak očekával Zachariáše, a divili se, že on tak prodléval v chrámě.
22 Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. [Захарія] звертався до них знаками та залишався німим.
Vyšed pak, nemohl mluviti k nim. I srozuměli, že vidění viděl v chrámě. Nebo on návěští jim dával, a zůstal němý.
23 Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому.
I stalo se, když se vyplnili dnové konání úřadu jeho, odšel do domu svého.
24 Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи:
A po těch dnech počala Alžběta manželka jeho, a tajila se za pět měsíců, řkuci:
25 «Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».
Že tak mi učinil Pán ve dnech, v nichžto vzezřel, aby odjal mé pohanění mezi lidmi.
26 Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет,
V měsíci pak šestém poslán jest anděl Gabriel od Boha do města Galilejského, kterémuž jméno Nazarét,
27 до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія.
Ku panně zasnoubené muži, kterémuž jméno bylo Jozef, z domu Davidova, a jméno panny Maria.
28 Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками.
I všed k ní anděl, dí: Zdráva milosti došlá, Pán Bůh s tebou, požehnaná ty mezi ženami.
29 Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання.
Ona pak uzřevši ho, zarmoutila se nad řečí jeho, a myslila, jaké by to bylo pozdravení.
30 Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
I řekl jí anděl: Neboj se, Maria, nebo jsi nalezla milost u Boha.
31 Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус.
A počneš v životě a porodíš syna, a nazůveš jméno jeho Ježíš.
32 Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.
Tenť bude veliký, a Syn Nejvyššího slouti bude, a dáť jemu Pán Bůh stolici Davida otce jeho.
A kralovati bude v domě Jákobově na věky, a království jeho nebude konce. (aiōn g165)
34 Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком?
I řekla Maria k andělu: Kterak se to stane, poněvadž já muže nepoznávám?
35 У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим.
A odpověděv anděl, řekl jí: Duch svatý sstoupí v tě, a moc Nejvyššího zastíní tobě; a protož, což se z tebe svatého narodí, slouti bude Syn Boží.
36 Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною,
A aj, Alžběta, příbuzná tvá, i ona počala syna v starosti své, a tento jest jí šestý měsíc, kteráž sloula neplodná.
37 бо у Бога ніяке слово не буває безсилим.
Neboť nebude nemožné u Boha všeliké slovo.
38 Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
I řekla Maria: Aj, služebnice Páně, staniž mi se podle slova tvého. I odšel od ní anděl.
39 Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних.
Tedy povstavši Maria v těch dnech, odešla na hory s chvátáním do města Judova.
40 Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
I vešla do domu Zachariášova, a pozdravila Alžběty.
41 Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим.
I stalo se, jakž uslyšela pozdravení Marie Alžběta, zplésalo nemluvňátko v životě jejím, a naplněna jest Duchem svatým Alžběta.
42 Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш!
I zvolala hlasem velikým a řekla: Požehnaná ty mezi ženami, a požehnaný plod života tvého.
43 І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
A odkud mi to, aby přišla matka Pána mého ke mně?
44 Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості.
Nebo aj, jakž se stal hlas pozdravení tvého v uších mých, zplésalo radostně nemluvňátko v životě mém.
45 Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!
A blahoslavená, kteráž uvěřila, neboť dokonány budou ty věci, kteréž jsou povědíny jí ode Pána.
46 І сказала Марія: «Величає душа моя Господа,
Tedy řekla Maria: Velebí duše má Hospodina,
47 та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму,
A veselí se duch můj v Bohu, Spasiteli mém,
48 бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною,
Že jest vzezřel na ponížení služebnice své; neb aj, od této chvíle blahoslaviti mne budou všickni národové.
49 бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його!
Neboť mi učinil veliké věci ten, jenž mocný jest, a svaté jméno jeho,
50 Милість Свою Він [показує] з роду в рід тим, хто боїться Його.
A jehož milosrdenství od pokolení až do pokolení bojícím se jeho.
51 Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх.
Dokázal moci ramenem svým, rozptýlil pyšné myšlením srdce jejich.
52 Скинув сильних з престолу та підняв принижених.
Sházel mocné s stolic, a povýšil ponížených.
53 Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим.
Lačné nakrmil dobrými věcmi, a bohaté pustil prázdné.
54 Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість,
Přijal Izraele, služebníka svého, pamětliv jsa na milosrdenství své
(Jakož mluvil k otcům našim, k Abrahamovi a semeni jeho) na věky. (aiōn g165)
56 Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.
I zůstala Maria s ní asi za tři měsíce, a potom navrátila se do domu svého.
57 Коли настав час, Єлизавета народила сина.
Alžbětě pak naplnil se čas, aby porodila; i porodila syna.
58 І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею.
A uslyšeli sousedé a přátelé její, že Hospodin veliké učinil s ní milosrdenství své, i radovali se spolu s ní.
59 Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія.
Stalo se pak v den osmý, přišli obřezovati dítěte, a nazývali jej jménem otce jeho Zachariášem.
60 Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван.
Ale odpověděvši matka jeho, řekla: Nikoli, ale slouti bude Jan.
61 А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям.
I řekli k ní: Však nižádného není v rodu tvém, kterýž by sloul jménem tím.
62 Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати.
I dávali návěští otci jeho, jak by ho chtěl nazývati.
63 Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися.
A on požádav deštičky, napsal řka: Jan jest jméno jeho. I divili se všickni.
64 Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога.
A ihned otevřela se ústa jeho a jazyk jeho, i mluvil, velebě Boha.
65 І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події.
Tedy přišla bázeň na všecky sousedy jejich, a po všech horách Judských rozhlásána jsou všecka ta slova.
66 Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.
A všickni, kteříž o tom slyšeli, skládali to v srdci svém, řkouce: I kteraké dítě toto bude? A ruka Páně byla s ním.
67 Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати:
Zachariáš pak otec jeho naplněn jest Duchem svatým, a prorokoval řka:
68 «Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій.
Požehnaný Pán Bůh Izraelský, že jest navštívil, a učinil vykoupení lidu svému,
69 Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого,
A vyzdvihl nám roh spasení v domu Davida, služebníka svého,
Jakož mluvil skrze ústa proroků svých svatých, kteříž byli od věků, (aiōn g165)
71 що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас.
O vysvobození z nepřátel našich, a z ruky všech, kteříž nás nenáviděli,
72 Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт,
Aby učinil milosrdenství s otci našimi, a rozpomenul se na smlouvu svou svatou,
73 обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму, –
Na přísahu, kterouž jest přisáhl Abrahamovi, otci našemu, že jistě nám to dá,
74 визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху
Abychom bez strachu, z ruky nepřátel našich jsouce vysvobozeni, sloužili jemu,
75 у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші.
V svatosti a v spravedlnosti před obličejem jeho, po všecky dny života našeho.
76 І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому,
Ty pak, dítě, prorokem Nejvyššího slouti budeš, nebo předejdeš před tváří Páně připravovati cesty jeho,
77 щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх.
Aby bylo dáno umění spasitelné lidu jeho na odpuštění hříchů jejich,
78 Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти,
Skrze srdečné milosrdenství Boha našeho, v němžto navštívil nás, vyšed z výsosti,
79 щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру».
Aby se ukázal sedícím v temnostech a v stínu smrti, k spravení noh našich na cestu pokoje.
80 Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем.
Dítě pak rostlo a posilovalo se v duchu, a bylo na poušti až do dne zjevení svého lidu Izraelskému.
