< Від Івана 19 >
1 Тоді Пилат [наказав] узяти Ісуса й бичувати.
১পীলাতো যীশুম্ আনীয কশযা প্ৰাহাৰযৎ|
2 Воїни сплели вінок із тернини та поклали Йому на голову й одягли Його в багряницю,
২পশ্চাৎ সেনাগণঃ কণ্টকনিৰ্ম্মিতং মুকুটং তস্য মস্তকে সমৰ্প্য ৱাৰ্ত্তাকীৱৰ্ণং ৰাজপৰিচ্ছদং পৰিধাপ্য,
3 підходили до Нього й казали: «Вітаємо Тебе, Царю юдеїв!» І били Його по обличчю.
৩হে যিহূদীযানাং ৰাজন্ নমস্কাৰ ইত্যুক্ত্ৱা তং চপেটেনাহন্তুম্ আৰভত|
4 Пилат знову вийшов на двір і сказав юдеям: ―Ось я виводжу Його до вас на двір, щоб ви знали: я не знаходжу жодної підстави для Його звинувачення.
৪তদা পীলাতঃ পুনৰপি বহিৰ্গৎৱা লোকান্ অৱদৎ, অস্য কমপ্যপৰাধং ন লভেঽহং, পশ্যত তদ্ যুষ্মান্ জ্ঞাপযিতুং যুষ্মাকং সন্নিধৌ বহিৰেনম্ আনযামি|
5 Коли Ісус вийшов із терновим вінком та зодягнений у багряницю, [Пилат] сказав їм: ―Ось Чоловік!
৫ততঃ পৰং যীশুঃ কণ্টকমুকুটৱান্ ৱাৰ্ত্তাকীৱৰ্ণৱসনৱাংশ্চ বহিৰাগচ্ছৎ| ততঃ পীলাত উক্তৱান্ এনং মনুষ্যং পশ্যত|
6 Як тільки первосвященники й слуги побачили Його, то закричали: ―Розіпни! Розіпни [Його]! Пилат сказав їм: ―Візьміть Його ви та розіпніть, бо я не знаходжу ніякої провини в Ньому.
৬তদা প্ৰধানযাজকাঃ পদাতযশ্চ তং দৃষ্ট্ৱা, এনং ক্ৰুশে ৱিধ, এনং ক্ৰুশে ৱিধ, ইত্যুক্ত্ৱা ৰৱিতুং আৰভন্ত| ততঃ পীলাতঃ কথিতৱান্ যূযং স্ৱযম্ এনং নীৎৱা ক্ৰুশে ৱিধত, অহম্ এতস্য কমপ্যপৰাধং ন প্ৰাপ্তৱান্|
7 Юдеї відповіли: ―У нас є Закон, і згідно з цим Законом Він повинен померти, бо Він видає Себе за Сина Божого.
৭যিহূদীযাঃ প্ৰত্যৱদন্ অস্মাকং যা ৱ্যৱস্থাস্তে তদনুসাৰেণাস্য প্ৰাণহননম্ উচিতং যতোযং স্ৱম্ ঈশ্ৱৰস্য পুত্ৰমৱদৎ|
8 Коли Пилат почув ці слова, то ще більше злякався.
৮পীলাত ইমাং কথাং শ্ৰুৎৱা মহাত্ৰাসযুক্তঃ
9 Він знов зайшов до преторії і сказав Ісусові: ―Звідки Ти? Але Ісус нічого йому не відповідав.
৯সন্ পুনৰপি ৰাজগৃহ আগত্য যীশুং পৃষ্টৱান্ ৎৱং কুত্ৰত্যো লোকঃ? কিন্তু যীশস্তস্য কিমপি প্ৰত্যুত্তৰং নাৱদৎ|
10 Пилат сказав Йому: ―Не говориш зі мною? Ти не розумієш, що я маю владу звільнити Тебе й маю владу розіп’яти Тебе?
১০১ ততঃ পীলাৎ কথিতৱান ৎৱং কিং মযা সাৰ্দ্ধং ন সংলপিষ্যসি? ৎৱাং ক্ৰুশে ৱেধিতুং ৱা মোচযিতুং শক্তি ৰ্মমাস্তে ইতি কিং ৎৱং ন জানাসি? তদা যীশুঃ প্ৰত্যৱদদ্ ঈশ্ৱৰেণাদং মমোপৰি তৱ কিমপ্যধিপতিৎৱং ন ৱিদ্যতে, তথাপি যো জনো মাং তৱ হস্তে সমাৰ্পযৎ তস্য মহাপাতকং জাতম্|
11 Ісус відповів: ―Ти б не мав влади наді Мною, якби вона не була дана тобі згори. Тому той, хто передав Мене тобі, має більший гріх.
১১তদা যীশুঃ প্ৰত্যৱদদ্ ঈশ্ৱৰেণাদত্তং মমোপৰি তৱ কিমপ্যধিপতিৎৱং ন ৱিদ্যতে, তথাপি যো জনো মাং তৱ হস্তে সমাৰ্পযৎ তস্য মহাপাতকং জাতম্|
12 Відтоді Пилат намагався звільнити Ісуса, але юдеї продовжували кричати: ―Якщо ти Його відпустиш, ти не друг Кесаря. Кожен, хто робить себе царем, виступає проти Кесаря.
১২তদাৰভ্য পীলাতস্তং মোচযিতুং চেষ্টিতৱান্ কিন্তু যিহূদীযা ৰুৱন্তো ৱ্যাহৰন্ যদীমং মানৱং ত্যজসি তৰ্হি ৎৱং কৈসৰস্য মিত্ৰং ন ভৱসি, যো জনঃ স্ৱং ৰাজানং ৱক্তি সএৱ কৈমৰস্য ৱিৰুদ্ধাং কথাং কথযতি|
13 Коли Пилат почув ці слова, він вивів Ісуса й сів на місце судді, що зветься Кам’яний поміст, а єврейською – Гаввата.
১৩এতাং কথাং শ্ৰুৎৱা পীলাতো যীশুং বহিৰানীয নিস্তাৰোৎসৱস্য আসাদনদিনস্য দ্ৱিতীযপ্ৰহৰাৎ পূৰ্ৱ্ৱং প্ৰস্তৰবন্ধননাম্নি স্থানে ঽৰ্থাৎ ইব্ৰীযভাষযা যদ্ গব্বিথা কথ্যতে তস্মিন্ স্থানে ৱিচাৰাসন উপাৱিশৎ|
14 Це був день Приготування Пасхи, було близько шостої години. [Пилат] сказав юдеям: ―Ось ваш Цар!
১৪অনন্তৰং পীলাতো যিহূদীযান্ অৱদৎ, যুষ্মাকং ৰাজানং পশ্যত|
15 Вони закричали: ―Візьми, Візьми Його геть! Розіпни Його! Пилат запитав: ―Розіп’яти вашого Царя? Первосвященники відповіли: ―У нас немає царя, окрім Кесаря.
১৫কিন্তু এনং দূৰীকুৰু, এনং দূৰীকুৰু, এনং ক্ৰুশে ৱিধ, ইতি কথাং কথযিৎৱা তে ৰৱিতুম্ আৰভন্ত; তদা পীলাতঃ কথিতৱান্ যুষ্মাকং ৰাজানং কিং ক্ৰুশে ৱেধিষ্যামি? প্ৰধানযাজকা উত্তৰম্ অৱদন্ কৈসৰং ৱিনা কোপি ৰাজাস্মাকং নাস্তি|
16 Тоді Пилат віддав Його їм на розп’яття. Тож вони взяли Ісуса й повели.
১৬ততঃ পীলাতো যীশুং ক্ৰুশে ৱেধিতুং তেষাং হস্তেষু সমাৰ্পযৎ, ততস্তে তং ধৃৎৱা নীতৱন্তঃ|
17 Несучи Свій хрест, Він прийшов на місце, що називається «місце Черепа» (єврейською – Голгофа).
১৭ততঃ পৰং যীশুঃ ক্ৰুশং ৱহন্ শিৰঃকপালম্ অৰ্থাদ্ যদ্ ইব্ৰীযভাষযা গুল্গল্তাং ৱদন্তি তস্মিন্ স্থান উপস্থিতঃ|
18 Там Його розіп’яли, а з Ним і двох інших – по одному з обох боків; Ісус був посередині.
১৮ততস্তে মধ্যস্থানে তং তস্যোভযপাৰ্শ্ৱে দ্ৱাৱপৰৌ ক্ৰুশেঽৱিধন্|
19 Пилат звелів зробити напис і прикріпити до хреста. На ньому було написано: ісус назарянин, цар юдеїв.
১৯অপৰম্ এষ যিহূদীযানাং ৰাজা নাসৰতীযযীশুঃ, ইতি ৱিজ্ঞাপনং লিখিৎৱা পীলাতস্তস্য ক্ৰুশোপৰি সমযোজযৎ|
20 Багато юдеїв читали цей напис, бо місце, де був розіп’ятий Ісус, було поблизу міста, а напис був написаний єврейською, латинською та грецькою.
২০সা লিপিঃ ইব্ৰীযযূনানীযৰোমীযভাষাভি ৰ্লিখিতা; যীশোঃ ক্ৰুশৱেধনস্থানং নগৰস্য সমীপং, তস্মাদ্ বহৱো যিহূদীযাস্তাং পঠিতুম্ আৰভন্ত|
21 Юдейські первосвященники сказали Пилатові: ―Не пиши: «Цар юдеїв», але: «Він казав: „Я Цар юдеїв!“»
২১যিহূদীযানাং প্ৰধানযাজকাঃ পীলাতমিতি ন্যৱেদযন্ যিহূদীযানাং ৰাজেতি ৱাক্যং ন কিন্তু এষ স্ৱং যিহূদীযানাং ৰাজানম্ অৱদদ্ ইত্থং লিখতু|
22 Пилат відповів: ―Що написав, те й написав!
২২ততঃ পীলাত উত্তৰং দত্তৱান্ যল্লেখনীযং তল্লিখিতৱান্|
23 Коли солдати розіп’яли Ісуса, вони взяли Його одяг і поділили на чотири частини, по одній для кожного з них. Його сорочку вони також взяли, але сорочка була не зшита, а цільна, зіткана зверху донизу.
২৩ইত্থং সেনাগণো যীশুং ক্ৰুশে ৱিধিৎৱা তস্য পৰিধেযৱস্ত্ৰং চতুৰো ভাগান্ কৃৎৱা একৈকসেনা একৈকভাগম্ অগৃহ্লৎ তস্যোত্তৰীযৱস্ত্ৰঞ্চাগৃহ্লৎ| কিন্তূত্তৰীযৱস্ত্ৰং সূচিসেৱনং ৱিনা সৰ্ৱ্ৱম্ ঊতং|
24 Тоді вони сказали між собою: «Не будемо її розривати, а киньмо жереб на неї – кому вона дістанеться». Це сталося, щоб збулося сказане в Писанні: «Вони розділили між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб». Тож воїни так і зробили.
২৪তস্মাত্তে ৱ্যাহৰন্ এতৎ কঃ প্ৰাপ্স্যতি? তন্ন খণ্ডযিৎৱা তত্ৰ গুটিকাপাতং কৰৱাম| ৱিভজন্তেঽধৰীযং মে ৱসনং তে পৰস্পৰং| মমোত্তৰীযৱস্ত্ৰাৰ্থং গুটিকাং পাতযন্তি চ| ইতি যদ্ৱাক্যং ধৰ্ম্মপুস্তকে লিখিতমাস্তে তৎ সেনাগণেনেত্থং ৱ্যৱহৰণাৎ সিদ্ধমভৱৎ|
25 Біля хреста Ісуса стояли Його мати, сестра Його матері, Марія – дружина Клеопова та Марія Магдалина.
২৫তদানীং যীশো ৰ্মাতা মাতু ৰ্ভগিনী চ যা ক্লিযপা ভাৰ্য্যা মৰিযম্ মগ্দলীনী মৰিযম্ চ এতাস্তস্য ক্ৰুশস্য সন্নিধৌ সমতিষ্ঠন্|
26 Коли Ісус побачив там Свою матір та учня, якого Він любив і який стояв поруч із нею, промовив до Своєї матері: «Жінко, ось твій син!»
২৬ততো যীশুঃ স্ৱমাতৰং প্ৰিযতমশিষ্যঞ্চ সমীপে দণ্ডাযমানৌ ৱিলোক্য মাতৰম্ অৱদৎ, হে যোষিদ্ এনং তৱ পুত্ৰং পশ্য,
27 Потім сказав учневі: «Ось твоя мати!» Відтоді учень узяв її до себе.
২৭শিষ্যন্ত্ৱৱদৎ, এনাং তৱ মাতৰং পশ্য| ততঃ স শিষ্যস্তদ্ঘটিকাযাং তাং নিজগৃহং নীতৱান্|
28 Після цього, знаючи, що тепер усе звершилося, і щоб збулося Писання, Ісус сказав: «Я спраглий!»
২৮অনন্তৰং সৰ্ৱ্ৱং কৰ্ম্মাধুনা সম্পন্নমভূৎ যীশুৰিতি জ্ঞাৎৱা ধৰ্ম্মপুস্তকস্য ৱচনং যথা সিদ্ধং ভৱতি তদৰ্থম্ অকথযৎ মম পিপাসা জাতা|
29 Там була повна посудина з оцтом. Тож вони змочили губку в оцті, настромили її на стебло гісопу та піднесли до вуст Ісуса.
২৯ততস্তস্মিন্ স্থানে অম্লৰসেন পূৰ্ণপাত্ৰস্থিত্যা তে স্পঞ্জমেকং তদম্লৰসেনাৰ্দ্ৰীকৃত্য এসোব্নলে তদ্ যোজযিৎৱা তস্য মুখস্য সন্নিধাৱস্থাপযন্|
30 Спробувавши оцту, Ісус сказав: «Звершилося!» І, схиливши голову, віддав духа.
৩০তদা যীশুৰম্লৰসং গৃহীৎৱা সৰ্ৱ্ৱং সিদ্ধম্ ইতি কথাং কথযিৎৱা মস্তকং নমযন্ প্ৰাণান্ পৰ্য্যত্যজৎ|
31 Тоді був день Приготування, і юдеї не хотіли, щоб тіла залишалися на хрестах у Суботу, тому що та Субота була великим днем. Тому вони просили Пилата перебити ноги розіп’ятим та зняти їх.
৩১তদ্ৱিনম্ আসাদনদিনং তস্মাৎ পৰেঽহনি ৱিশ্ৰামৱাৰে দেহা যথা ক্ৰুশোপৰি ন তিষ্ঠন্তি, যতঃ স ৱিশ্ৰামৱাৰো মহাদিনমাসীৎ, তস্মাদ্ যিহূদীযাঃ পীলাতনিকটং গৎৱা তেষাং পাদভঞ্জনস্য স্থানান্তৰনযনস্য চানুমতিং প্ৰাৰ্থযন্ত|
32 Воїни прийшли й перебили ноги першому, а потім і другому, розіп’ятому з Ним.
৩২অতঃ সেনা আগত্য যীশুনা সহ ক্ৰুশে হতযোঃ প্ৰথমদ্ৱিতীযচোৰযোঃ পাদান্ অভঞ্জন্;
33 Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже мертвий, і не стали перебивати Йому ніг.
৩৩কিন্তু যীশোঃ সন্নিধিং গৎৱা স মৃত ইতি দৃষ্ট্ৱা তস্য পাদৌ নাভঞ্জন্|
34 Але один із воїнів списом проколов Ісусові бік, і одразу з рани потекли кров і вода.
৩৪পশ্চাদ্ একো যোদ্ধা শূলাঘাতেন তস্য কুক্ষিম্ অৱিধৎ তৎক্ষণাৎ তস্মাদ্ ৰক্তং জলঞ্চ নিৰগচ্ছৎ|
35 Той, хто бачив [це], свідчить, і його свідчення правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
৩৫যো জনোঽস্য সাক্ষ্যং দদাতি স স্ৱযং দৃষ্টৱান্ তস্যেদং সাক্ষ্যং সত্যং তস্য কথা যুষ্মাকং ৱিশ্ৱাসং জনযিতুং যোগ্যা তৎ স জানাতি|
36 Це сталося, щоб збулося Писання: «Жодна Його кістка не буде зламана».
৩৬তস্যৈকম্ অস্ধ্যপি ন ভংক্ষ্যতে,
37 І, знову ж, в іншому місці Писання каже: «Вони будуть дивитися на Того, Кого прокололи».
৩৭তদ্ৱদ্ অন্যশাস্ত্ৰেপি লিখ্যতে, যথা, "দৃষ্টিপাতং কৰিষ্যন্তি তেঽৱিধন্ যন্তু তম্প্ৰতি| "
38 Після цього Йосиф з Ариматеї попросив Пилата віддати йому тіло Ісуса. Йосиф був учнем Ісуса, але таємним, через страх перед юдеями. З дозволу Пилата він прийшов і забрав тіло Ісуса.
৩৮অৰিমথীযনগৰস্য যূষফ্নামা শিষ্য এক আসীৎ কিন্তু যিহূদীযেভ্যো ভযাৎ প্ৰকাশিতো ন ভৱতি; স যীশো ৰ্দেহং নেতুং পীলাতস্যানুমতিং প্ৰাৰ্থযত, ততঃ পীলাতেনানুমতে সতি স গৎৱা যীশো ৰ্দেহম্ অনযৎ|
39 Разом з Йосифом був і Никодим, який раніше приходив до Ісуса вночі. Никодим приніс суміш смирни й алое, приблизно сто літрів.
৩৯অপৰং যো নিকদীমো ৰাত্ৰৌ যীশোঃ সমীপম্ অগচ্ছৎ সোপি গন্ধৰসেন মিশ্ৰিতং প্ৰাযেণ পঞ্চাশৎসেটকমগুৰুং গৃহীৎৱাগচ্ছৎ|
40 Узявши тіло Ісуса, вони загорнули його у льняне полотно з пахощами згідно з юдейськими звичаями поховання.
৪০ততস্তে যিহূদীযানাং শ্মশানে স্থাপনৰীত্যনুসাৰেণ তৎসুগন্ধিদ্ৰৱ্যেণ সহিতং তস্য দেহং ৱস্ত্ৰেণাৱেষ্টযন্|
41 На тому місці, де був розіп’ятий Ісус, був сад, а в саду була нова гробниця, у якій нікого ще не було поховано.
৪১অপৰঞ্চ যত্ৰ স্থানে তং ক্ৰুশেঽৱিধন্ তস্য নিকটস্থোদ্যানে যত্ৰ কিমপি মৃতদেহং কদাপি নাস্থাপ্যত তাদৃশম্ একং নূতনং শ্মশানম্ আসীৎ|
42 Оскільки був день Приготування до юдейської Суботи й гробниця була поруч, вони поклали туди Ісуса.
৪২যিহূদীযানাম্ আসাদনদিনাগমনাৎ তে তস্মিন্ সমীপস্থশ্মশানে যীশুম্ অশাযযন্|