Якова 1
1 Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа. Дванадцятьом племенам, які в розсіянні. Вітання!
James the servant of God, and of our Lord Jesus Christ, to the twelve tribes which are scattered abroad, greeting.
2 Брати мої, вважайте за велику радість, коли ви проходите через різні випробування,
My brethren, count it all joy, when you shall fall into divers temptations;
3 знаючи, що випробування вашої віри веде до стійкості.
Knowing that the trying of your faith worketh patience.
4 А стійкість нехай має досконалу дію, щоб ви стали довершеними й бездоганними, без жодного недоліку.
And patience hath a perfect work; that you may be perfect and entire, failing in nothing.
5 Якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить [її] в Бога, Який усім дарує щедро й без докору, і буде йому дано.
But if any of you want wisdom, let him ask of God, who giveth to all men abundantly, and upbraideth not; and it shall be given him.
6 Але нехай просить із вірою, анітрохи не вагаючись, бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, яку женуть і підіймають вітри.
But let him ask in faith, nothing wavering. For he that wavereth is like a wave of the sea, which is moved and carried about by the wind.
7 Нехай така людина навіть не думає, що вона отримає щось від Господа.
Therefore let not that man think that he shall receive any thing of the Lord.
8 [Це] людина двоєдушна, невизначена в усіх своїх шляхах.
A double minded man is inconstant in all his ways.
9 Нехай незаможний брат хвалиться своїм звеличенням,
But let the brother of low condition glory in his exaltation:
10 а багатий – своїм приниженням, бо він промине, наче польова квітка.
And the rich, in his being low; because as the flower of the grass shall he pass away.
11 Адже сходить палюче сонце, висушує рослину, її квітка опадає, і краса її обличчя зникає. Ось так і багатий загине у своїх починаннях.
For the sun rose with a burning heat, and parched the grass, and the flower thereof fell off, and the beauty of the shape thereof perished: so also shall the rich man fade away in his ways.
12 Блаженна людина, яка вистоює спокусу, бо, здобувши схвалення, вона отримає вінець життя, який Бог обіцяв тим, хто Його любить.
Blessed is the man that endureth temptation; for when he hath been proved, he shall receive a crown of life, which God hath promised to them that love him.
13 Нехай ніхто під час спокуси не каже: «Я спокушений Богом». Адже Бог не може бути спокушений злом, і Він нікого не спокушає.
Let no man, when he is tempted, say that he is tempted by God. For God is not a tempter of evils, and he tempteth no man.
14 Кожен спокушається, коли його зваблює й захоплює власне бажання.
But every man is tempted by his own concupiscence, being drawn away and allured.
15 Бажання, коли зачне, породжує гріх, а гріх, коли дозріє, породжує смерть.
Then when concupiscence hath conceived, it bringeth forth sin. But sin, when it is completed, begetteth death.
16 Любі мої брати, не вводьте себе в оману!
Do not err, therefore, my dearest brethren.
17 Кожен добрий дарунок і кожен досконалий дар походить згори, спускаючись від Отця світла, в Якому немає ні зміни, ні тіні переміни.
Every best gift, and every perfect gift, is from above, coming down from the Father of lights, with whom there is no change, nor shadow of alteration.
18 За Своєю волею Він породив нас Словом істини, щоб ми стали наче першим плодом [серед] Його творінь.
For of his own will hath he begotten us by the word of truth, that we might be some beginning of his creatures.
19 Любі мої брати, знайте: кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною до говоріння та повільною до гніву.
You know, my dearest brethren. And let every man be swift to hear, but slow to speak, and slow to anger.
20 Бо гнів людський не виконує Божої праведності.
For the anger of man worketh not the justice of God.
21 Тому, відкинувши всяку нечистоту й рештки злоби, прийміть із лагідністю насаджене у вас Слово, яке може врятувати ваші душі.
Wherefore casting away all uncleanness, and abundance of naughtiness, with meekness receive the ingrafted word, which is able to save your souls.
22 Тож будьте виконавцями Слова, а не тільки слухачами, які обманюють самих себе.
But be ye doers of the word, and not hearers only, deceiving your own selves.
23 Бо якщо хтось є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає своє обличчя в дзеркалі:
For if a man be a hearer of the word, and not a doer, he shall be compared to a man beholding his own countenance in a glass.
24 вона побачила себе, відійшла й відразу ж забула, як виглядає.
For he beheld himself, and went his way, and presently forgot what manner of man he was.
25 А хто вдивляється в досконалий Закон свободи й перебуває в ньому, [той] не слухач-забудько, а виконавець діла. Він буде блаженний у своїй діяльності.
But he that hath looked into the perfect law of liberty, and hath continued therein, not becoming a forgetful hearer, but a doer of the work; this man shall be blessed in his deed.
26 Якщо хтось думає, що він побожний, [але] не приборкує свого язика, обманюючи своє серце, [то] його побожність нічого не варта.
And if any man think himself to be religious, not bridling his tongue, but deceiving his own heart, this man’s religion is vain.
27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем – це відвідування сиріт і вдів у їхньому горі [та] зберігання себе чистим від світу.
Religion clean and undefiled before God and the Father, is this: to visit the fatherless and widows in their tribulation: and to keep one’s self unspotted from this world.
