Якова 2
1 Брати мої, нехай віра в нашого славного Господа Ісуса Христа буде вільна від упередженості.
Bratří moji, nepřipojujtež přijímání osob k víře slavného Pána našeho Jezukrista.
2 Бо якщо до вашого зібрання ввійде людина із золотим перснем, у яскравій одежі, а також ввійде бідний у брудній одежі,
Nebo kdyby přišel do shromáždění vašeho muž, maje prsten zlatý, v drahém rouše, a všel by také i chudý v chaterném oděvu,
3 і ви помітите того, хто носить яскраву одежу, і скажете: «Ти сідай отут, на хороше місце», а бідному скажете: «Ти стій там» або: «Сідай під моїм підніжком»,
A popatřili byste k tomu, jenž drahé roucho má, a řekli byste jemu: Ty sedni tuto pěkně; chudému pak řekli byste: Ty stůj tamto, aneb sedni tuto, pod podnoží noh mých;
4 [то хіба] ви не вчинили поділу між собою й не стали суддями зі злими думками?
Zdaliž jste již neučinili rozdílu mezi sebou a učiněni jste rozeznavatelé v myšleních zlých?
5 Слухайте, любі мої брати! [Хіба] Бог не обрав бідних світу, [як] багатих у вірі та спадкоємців Царства, яке Він обіцяв тим, хто Його любить?
Slyšte, bratří moji milí, zdaliž Bůh nevyvolil chudých na tomto světě, aby bohatí byli u víře a dědicové království, kteréž zaslíbil těm, jenž jej milují?
6 А ви ганьбите бідного! Хіба не багатії гнітять вас і хіба не вони тягнуть вас на суди?
Ale vy jste neuctili chudého. Zdaliž ne ti, jenž bohatí jsou, mocí utiskují vás, a oniť vás i k soudům přivozují?
7 [Хіба] не вони зневажають добре ім’я, [яке] призване над вами?
Zdali oni nerouhají se tomu slavnému jménu, kteréž vzýváno jest nad vámi?
8 Тож якщо ви виконуєте царський Закон Писання: «Люби ближнього свого, як самого себе», добре робите.
Jestliže pak plníte Zákon královský podle Písem: Milovati budeš bližního svého, jako sebe samého, dobře činíte.
9 Але якщо ви проявляєте упередженість, ви чините гріх, і Закон звинувачує вас, як порушників.
Pakli osoby přijímáte, hřešíte, a Zákon vás tresce jako přestupníky.
10 Адже хто виконав увесь Закон, але спотикнувся в одному, став винним в усьому.
Nebo kdo by koli celého Zákona ostříhal, přestoupil by pak v jediném, učiněn jest všemi vinen.
11 Бо Хто сказав: «Не чини перелюбу», сказав також: «Не вбивай». Отже, якщо ти не чиниш перелюбу, але вбиваєш, [то] стаєш порушником Закону.
Ten zajisté, kterýž řekl: Nesesmilníš, takéť jest řekl: Nezabiješ. Pakli bys nesesmilnil, ale zabil bys, učiněn jsi přestupníkem Zákona.
12 Тому говоріть і поводьтеся так, як ті, кого буде суджено за Законом свободи.
Tak mluvte a tak čiňte, jakožto ti, kteříž podle zákona svobody souzeni býti máte.
13 Бо суд немилосердний до тих, хто не чинив милосердя. Милосердя тріумфує над судом.
Nebo odsouzení bez milosrdenství stane se tomu, kdož nečiní milosrdenství, ale chlubíť se milosrdenstvím proti odsudku.
14 Брати мої, яка користь, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може ця віра його врятувати?
Co prospěje, bratří moji, praví-li se kdo víru míti, a nemá-li skutků? Zdaliž jej ta víra může spasiti?
15 Якщо брат або сестра будуть голі й позбавлені повсякденної їжі,
A kdyby bratr neb sestra neodění byli, a opuštění z strany každodenního pokrmu,
16 а хтось із вас скаже: «Ідіть з миром, грійтеся та їжте», але не дасть їм потрібного для тіла, яка [з цього] користь?
Řekl by pak jim někdo z vás: Jděte v pokoji a zhřejte se, a najezte se, avšak nedali byste jim potřeby tělesné, což to platno bude?
17 Так само й віра, якщо не має вчинків, мертва сама по собі.
Takž i víra, nemá-li skutků, mrtváť jest sama v sobě.
18 Але хтось скаже: «Ти маєш віру, а я – вчинки. Покажи мені твою віру без учинків, а я покажу тобі свою віру з моїх учинків.
Ale dí někdo: Ty víru máš, a já mám skutky. Ukažiž ty mi víru svou z skutků svých, a jáť tobě ukáži víru svou z skutků svých.
19 Ти віриш, що Бог Єдиний. Добре робиш! Але й демони вірять та тремтять».
Ty věříš, že jest jeden Bůh. Dobře činíš. I ďáblovéť tomu věří, avšak třesou se.
20 О, нерозумна людино, чи ти бажаєш зрозуміти, що віра без діл марна?
Ale chceš-liž věděti, ó člověče marný, že víra bez skutků jest mrtvá?
21 Хіба не на підставі вчинків був визнаний праведним наш батько Авраам, після того як приніс на жертовник свого сина Ісаака?
Abraham otec náš zdali ne z skutků ospravedlněn jest, obětovav syna svého Izáka na oltář?
22 [Тепер] бачиш, що віра співпрацювала з його вчинками, і завдяки вчинкам віра стала довершеною.
Vidíš-li, že víra napomáhala skutkům jeho a z skutků víra dokonalá byla?
23 Так здійснилося Писання, яке каже: «Авраам повірив Богові, і [це] зараховано йому як праведність», і він був названий другом Бога.
A tak naplněno jest Písmo, řkoucí: I uvěřil Abraham Bohu, a počteno jest jemu to za spravedlnost, a přítelem Božím nazván jest.
24 [Тож] ви бачите, що людина виправдовується через вчинки, а не тільки через віру.
Vidíte-liž tedy, že z skutků ospravedlněn bývá člověk a ne z víry toliko?
25 Хіба не так само блудниця Раав виправдалася завдяки вчинкам, прийнявши розвідників і вивівши їх іншою дорогою?
Též podobně i Raab nevěstka zdali ne z skutků ospravedlněna jest, přijavši posly a jinou cestou pryč je vypustivši?
26 Бо як тіло без духа мертве, так само й віра без діл мертва.
Nebo jakož tělo bez duše jest mrtvé, takť i víra bez skutků jest mrtvá.
