До євреїв 6
1 Тому залишімо початок вчення Христового й прямуймо до досконалості, не закладаючи знову основ для покаяння у вчинках, [що ведуть до] смерті, віри в Бога,
C'est pourquoi, laissant l'enseignement élémentaire du Christ, élevons-nous à l'enseignement parfait, sans poser de nouveau les principes fondamentaux du renoncement aux oeuvres mortes et de la foi en Dieu,
la doctrine du baptême, de l'imposition des mains, de la résurrection des morts et du jugement éternel. (aiōnios g166)
3 Так і зробимо, якщо Бог дозволить.
C'est ce que nous allons faire, si Dieu le permet,
4 Бо неможливо тих, хто колись був просвітлений, хто скуштував небесного дару й став учасником Святого Духа,
car il est impossible que ceux qui ont été une fois éclairés, qui ont goûté le don céleste, qui ont eu part au Saint-Esprit,
qui ont savouré la bonne parole de Dieu et les puissances du monde nouveau, (aiōn g165)
6 і хто відпав, знову повернути до покаяння. Адже вони самі наново розпинають Сина Божого й публічно зневажають Його.
puis sont tombés, soient ramenés à la repentance par un second renouvellement, puis qu'ils crucifient de nouveau, pour leur malheur, le Fils de Dieu, et l'exposent à l'ignominie.
7 Бо Земля, яка п’є дощ, що часто зрошує її, і яка приносить врожай, корисний для того, хто його вирощує, отримує Боже благословення.
Lorsqu'une terre abreuvée par des pluies fréquentes, produit des plantes utiles à ceux pour qui on la cultive, elle a part à la bénédiction de Dieu;
8 А земля, яка приносить терни та будяки, ні для чого не придатна та близька до прокляття, а її кінець – спалення.
mais, si elle ne donne que des épines et des chardons, c'est une mauvaise terre, près d'être maudite, et l'on finit par y mettre le feu.
9 Улюблені, хоча й говоримо так, ми впевнені, що у вашому випадку [справи] кращі і ви є спасенними.
Cependant, mes bien-aimés frères, quoique nous nous exprimions de la sorte, nous sommes convaincus, pour ce qui vous concerne, que des destinées meilleures, auxquelles s'attache le salut, vous attendent.
10 Адже Бог не є несправедливий; Він не забуде вашої праці та любові, яку ви проявили та продовжуєте проявляти в ім’я Його, служачи святим.
Dieu est trop juste pour oublier votre travail et l'amour pour son nom, dont vous avez fait preuve par les services que vous avez rendus et que vous rendez encore aux saints.
11 Ми бажаємо, щоб кожен із вас до кінця виявляв старанність та повноту надії,
Nous désirons, toutefois, que chacun de vous montre le même zèle à conserver son espérance pleine et entière jusqu’à la fin,
12 щоб ви не розлінились, а наслідували тих, хто завдяки вірі та терпінню успадковує обітниці.
en sorte que vous ne vous relâchiez point, mais que vous imitiez ceux qui, par une foi persévérante, sont devenus héritiers des promesses.
13 Коли Бог давав обітницю Авраамові, то поклявся Самим Собою, бо не мав когось більшого.
Lorsque Dieu fit la promesse à Abraham, ne pouvant jurer par quelqu'un de plus grand que lui, il jura par lui-même,
14 Він сказав: «Я неодмінно рясно благословлю тебе й дуже розмножу твоїх [нащадків]».
en disant: «Je fais serment que je te comblerai de bénédictions et que je multiplierai énormément ta postérité: »
15 І ось, терпляче чекаючи, [Авраам] отримав обіцяне.
c'est ainsi qu'Abraham, ayant persévéré dans la foi, vit se réaliser pour lui la promesse.
16 Люди клянуться кимось більшим, ніж вони, і клятва підтверджує сказане та припиняє всяку суперечку.
Les hommes, en effet, jurent par celui qui est plus grand qu’eux, et le serment est une assurance qui met fin à toutes leurs contestations.
17 Тому й Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність Свого наміру, підтвердив це клятвою,
Eh bien! Dieu voulant montrer expressément aux héritiers de la promesse, l’immutabilité de ses desseins, fit intervenir le serment,
18 щоб дві незмінні речі, у яких Бог не може говорити неправду, стали для нас – тих, що знайшли в Ньому захист та вхопилися за надію, яка була перед нами, – непохитною втіхою.
afin que, par deux actes immuables, dans lesquels il est impossible que Dieu nous trompe, nous nous sentions puissamment encouragés, nous qui avons cherché notre refuge en lui, à tenir ferme à l'espérance qui nous est offerte.
19 Ця надія – немов якір для душі, тверда й непорушна. Вона входить усередину, за завісу,
Et nous la gardons comme une ancre de l'âme, sûre et solide, cette espérance qui pénètre jusqu'au delà du voile, dans le sanctuaire
