До євреїв 4

1 Тому, оскільки обітниця ввійти до Його спокою все ще існує, будьмо обережні, щоб ніхто з вас не спізнився.

2 Бо нам також, як і їм, була сповіщена Добра Звістка, але почуте слово не мало для них жодної користі, бо вони не поєднали його з вірою.

3 Однак ми, що повірили, входимо в цей спокій, як сказав [Бог]: «Тому присягнув Я у гніві Моєму: не увійдуть вони до Мого спокою!», хоча [Його] діла були закінчені від створення світу.

4 Бо десь Він говорив про сьомий день так: «Сьомого дня Бог відпочив від усіх Своїх діл».

5 І знову тут: «Не увійдуть вони до Мого спокою!»

6 Оскільки ж декотрі ще мають увійти в цей спокій, а ті, кому раніше проголошувалася Добра Звістка, не увійшли через свою непокору,

7 [Бог] знову визначає певний день, «сьогодні», після довгого часу проголосивши це через Давида, як було сказано: «Сьогодні, коли ви почуєте Його голос, не зачерствійте серцями вашими».

8 Бо якби Ісус [Навин] дав їм спокій, [Бог] не говорив би пізніше про інший день.

9 Отже, для народу Божого залишається суботній спокій.

10 Бо хто входить до Його спокою, відпочиває від своїх діл так само, як Бог – від Своїх.

11 Тому докладімо всіх зусиль, щоб увійти в цей спокій, щоб ніхто не загинув, наслідуючи той самий приклад непокори.

12 Бо Слово Боже живе й дієве, воно гостріше за будь-який обосічний меч, проникає настільки глибоко, що сягає до розділення душі й духу, суглобу й кісткового мозоку, воно судить думки та наміри серця.

13 Ніщо у всьому творінні не приховане від Нього. Усе розкрите та відоме перед Його очима. Йому ми дамо звіт.

14 Тож, маючи великого Первосвященника, Який пройшов небеса, – Ісуса, Сина Божого, тримаймося твердо [віри, ] яку сповідуємо.

15 Бо ми не маємо такого первосвященника, який не міг би співчувати нашим слабкостям, а Такого, Який у всьому, як і ми, був випробуваний, але не згрішив.

16 Тому наближаймося з упевненістю до престолу благодаті, щоб отримати милосердя та знайти благодать, яка допоможе в час потреби.