До євреїв 3
1 Тому, святі брати, учасники небесного покликання, дивіться на Апостола та Первосвященника нашого свідчення – Ісуса.
Therefore, holy brothers, who share in the heavenly calling, set your focus on Jesus, the apostle and high priest whom we confess.
2 Він був вірний Тому, Хто призначив Його, як і Мойсей був вірний в усьому [Божому] домі.
He was faithful to the One who appointed Him, just as Moses was faithful in all God’s house.
3 Але [Ісус] гідний більшої шани, ніж Мойсей, як і будівельник має більшу честь, ніж сам дім.
For Jesus has been counted worthy of greater glory than Moses, just as the builder of a house has greater honor than the house itself.
4 Бо всякий дім хтось збудував, а Той, Хто збудував усе, – Бог.
And every house is built by someone, but God is the builder of everything.
5 Мойсей був вірним слугою в усьому домі [Божому], щоб свідчити про те, що буде сказано в майбутньому.
Now Moses was faithful as a servant in all God’s house, testifying to what would be spoken later.
6 А Христос – [вірний] Син над домом [Божим]. І Його дім – ми, якщо будемо й далі непохитно триматися сміливості та надії, якою ми пишаємося.
But Christ is faithful as the Son over God’s house. And we are His house, if we hold firmly to our confidence and the hope of which we boast.
7 Отже, як каже Святий Дух: «Сьогодні, коли ви почуєте Його голос,
Therefore, as the Holy Spirit says: “Today, if you hear His voice,
8 не зачерствійте серцями вашими, як було в [день] повстання, у день випробування в пустелі,
do not harden your hearts, as you did in the rebellion, in the day of testing in the wilderness,
9 де Мене спокушали ваші батьки, випробовуючи Мене, хоча й бачили Мої діла
where your fathers tested and tried Me, and for forty years saw My works.
10 сорок років. Тоді Я обурився на цей рід і сказав: „Вони завжди блукають своїм серцем, не знають шляхів Моїх.
Therefore I was angry with that generation, and I said, ‘Their hearts are always going astray, and they have not known My ways.’
11 Тому присягнув Я у гніві Моєму: не увійдуть вони до Мого спокою!“».
So I swore on oath in My anger, ‘They shall never enter My rest.’”
12 Стережіться, брати, щоб ні в кого з вас не було лукавого та невірного серця, що призведе до відвернення від живого Бога.
See to it, brothers, that none of you has a wicked heart of unbelief that turns away from the living God.
13 Але підбадьорюйте одне одного щодня, доки це «сьогодні» ще триває, щоб ніхто з вас не зачерствів через оману гріха.
But exhort one another daily, as long as it is called today, so that none of you may be hardened by sin’s deceitfulness.
14 Адже ми стали учасниками Христа, якщо лише твердо збережемо до кінця [нашу] первісну надію.
We have come to share in Christ if we hold firmly to the end the assurance we had at first.
15 Як сказано: «Сьогодні, якщо ви почуєте Його голос, не зачерствійте серцями вашими, як було в [день] повстання».
As it has been said: “Today, if you hear His voice, do not harden your hearts, as you did in the rebellion.”
16 Бо ким були ті, що, почувши [голос Божий], збунтувалися? Чи не всі ті, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм?
For who were the ones who heard and rebelled? Were they not all those Moses led out of Egypt?
17 А на кого Він гнівався сорок років? Хіба не на тих, хто згрішив, чиї тіла загинули в пустелі?
And with whom was God angry for forty years? Was it not with those who sinned, whose bodies fell in the wilderness?
18 І кому [Бог] поклявся, що не ввійдуть до Його спокою, як не тим, хто не послухався?
And to whom did He swear that they would never enter His rest? Was it not to those who disobeyed?
19 Тож, як бачимо, вони не змогли увійти через невіру.
So we see that it was because of their unbelief that they were unable to enter.
