До євреїв 10
1 Закон, маючи лише тінь майбутніх благ, а не саму сутність речей, ніколи не може одними й тими ж жертвами, що повторюються рік за роком, зробити досконалими тих, що приходять [із ними].
For the law is only a shadow of the good things to come, not the realities themselves. It can never, by the same sacrifices offered year after year, make perfect those who draw near to worship.
2 Інакше хіба не перестали б їх приносити? Бо ті, що вклоняються, були б очищені раз і назавжди й більше не усвідомлювали б вини за свої гріхи.
If it could, would not the offerings have ceased? For the worshipers would have been cleansed once for all, and would no longer have felt the guilt of their sins.
3 Але ці [жертви] є щорічним нагадуванням про гріхи,
Instead, those sacrifices are an annual reminder of sins,
4 бо неможливо, щоб кров биків і козлів усувала гріхи.
because it is impossible for the blood of bulls and goats to take away sins.
5 Тому [Христос], приходячи у світ, каже: «Не забажав Ти ані жертви, ані дару, але приготував Мені тіло.
Therefore, when Christ came into the world, He said: “Sacrifice and offering You did not desire, but a body You prepared for Me.
6 Ні цілопалення, ні [жертви] за гріх Ти не вимагав.
In burnt offerings and sin offerings You took no delight.
7 Тоді сказав Я: „Ось Я прийшов, у сувої книги написано про Мене. [Я бажаю] виконати Твою волю, Боже“».
Then I said, ‘Here I am, it is written about Me in the scroll: I have come to do Your will, O God.’”
8 Спочатку Він сказав: «Ні жертв, ні дарів, ні цілопалень, ні [жертв] за гріх Ти не бажав і не був задоволений [ними]», [хоча] вони й приносилися відповідно до Закону.
In the passage above He says, “Sacrifices and offerings, burnt offerings and sin offerings You did not desire, nor did You delight in them” (although they are offered according to the law).
9 Тоді Він сказав: «Ось Я прийшов, щоб виконати Твою волю». Він скасовує перше, щоб встановити друге.
Then He adds, “Here I am, I have come to do Your will.” He takes away the first to establish the second.
10 Відповідно до цього волевиявлення ми були освячені жертвою тіла Ісуса Христа раз і назавжди.
And by that will, we have been sanctified through the sacrifice of the body of Jesus Christ once for all.
11 Кожен священник щодня стоїть та виконує [своє] служіння, знову й знову приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів.
Day after day every priest stands to minister and to offer again and again the same sacrifices, which can never take away sins.
12 Але [Христос], принісши одну жертву за гріхи, сів назавжди праворуч від Бога,
But when this Priest had offered for all time one sacrifice for sins, He sat down at the right hand of God.
13 і з того часу Він чекає, коли Його вороги стануть підніжком Його ніг.
Since that time, He waits for His enemies to be made a footstool for His feet,
14 Бо однією жертвою Він зробив досконалими тих, що освячуються.
because by a single offering He has made perfect for all time those who are being sanctified.
15 Святий Дух нам також свідчить про це, бо сказано:
The Holy Spirit also testifies to us about this. First He says:
16 «Ось Завіт, який Я укладу з ними після цих днів, – говорить Господь. – Я вкладу Мої закони в їхні серця і напишу його в їхньому розумі».
“This is the covenant I will make with them after those days, declares the Lord. I will put My laws in their hearts and inscribe them on their minds.”
17 Потім [Він] додає: «Їхніх гріхів та їхніх беззаконь більше не згадуватиму».
Then He adds: “Their sins and lawless acts I will remember no more.”
18 А там, де прощення, жертва за гріх більше не потрібна.
And where these have been forgiven, an offering for sin is no longer needed.
19 Отже, брати, маючи можливість завдяки крові Ісуса впевнено увійти до Святая Святих
Therefore, brothers, since we have confidence to enter the Most Holy Place by the blood of Jesus,
20 новим і живим шляхом, який відкритий нам через завісу, тобто через Його тіло,
by the new and living way opened for us through the curtain of His body,
21 і маючи Великого Священника над Домом Божим,
and since we have a great priest over the house of God,
22 наближаймося [до Бога] зі щирим серцем у повноті віри, очистивши свої серця від заплямованого сумління та обмивши тіла чистою водою.
let us draw near with a sincere heart in full assurance of faith, having our hearts sprinkled to cleanse us from a guilty conscience and our bodies washed with pure water.
23 Непохитно тримаймося надії, яку сповідуємо, бо Той, Хто обіцяв, – вірний.
Let us hold resolutely to the hope we profess, for He who promised is faithful.
24 Пильнуймо й спонукаймо одне одного до любові та добрих справ,
And let us consider how to spur one another on to love and good deeds.
25 не залишаймо наших спільних зустрічей, як це звикли робити деякі, а заохочуймо одне одного, тим більше, коли бачите, що День наближається.
Let us not neglect meeting together, as some have made a habit, but let us encourage one another, and all the more as you see the Day approaching.
26 Бо якщо ми навмисно грішимо після того, як отримали знання істини, то не залишиться вже жертви за гріхи,
If we deliberately go on sinning after we have received the knowledge of the truth, no further sacrifice for sins remains,
27 а лише страшне очікування суду та палючого вогню, який поглине ворогів [Божих].
but only a fearful expectation of judgment and of raging fire that will consume all adversaries.
28 Бо хто порушував Закон Мойсея, той без милосердя гинув за свідченнями двох або трьох свідків.
Anyone who rejected the law of Moses died without mercy on the testimony of two or three witnesses.
29 Подумайте, наскільки ж суворішого покарання заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, хто не шанує крові Завіту, яка його освятила, і хто образив Духа благодаті?
How much more severely do you think one deserves to be punished who has trampled on the Son of God, profaned the blood of the covenant that sanctified him, and insulted the Spirit of grace?
30 Бо ми знаємо Того, Хто сказав: «Мені належить помста і відплата» і знову: «Господь судитиме Свій народ».
For we know Him who said, “Vengeance is Mine; I will repay,” and again, “The Lord will judge His people.”
31 Страшно потрапити в руки живого Бога!
It is a fearful thing to fall into the hands of the living God.
32 Згадайте попередні дні, коли, отримавши світло, ви витерпіли велику боротьбу, [сповнену] страждань,
Remember the early days that you were in the light. In those days, you endured a great conflict in the face of suffering.
33 коли вас публічно піддавали образам і переслідуванням, а часом ви стояли пліч-о-пліч із тими, до кого так ставились.
Sometimes you were publicly exposed to ridicule and persecution; at other times you were partners with those who were so treated.
34 Ви співчували тим, хто перебував у в’язниці, і з радістю прийняли розграбування вашого майна, знаючи, що ви маєте краще та вічне майно на небі.
You sympathized with those in prison and joyfully accepted the confiscation of your property, knowing that you yourselves had a better and permanent possession.
35 Тому не залишайте вашої впевненості, яка принесе щедру нагороду.
So do not throw away your confidence; it holds a great reward.
36 Вам потрібна наполегливість, щоб виконувати волю Божу й отримати те, що Він обіцяв.
You need to persevere, so that after you have done the will of God, you will receive what He has promised.
37 Бо «ще трохи, і Той, Хто має прийти, прийде й не забариться.
For, “In just a little while, He who is coming will come and will not delay.
38 Але Мій праведник житиме вірою, і якщо він відступить, Моя душа його не вподобає».
But My righteous one will live by faith; and if he shrinks back, I will take no pleasure in him.”
39 Ми ж належимо не до тих, хто відступає на свою загибель, а до тих, хто має віру та спасіння душі.
But we are not of those who shrink back and are destroyed, but of those who have faith and preserve their souls.
