Дії 4
1 Поки Петро та Іван говорили до народу, підійшли до них священники, начальник храмової охорони та садукеї.
And as they were speaking to the people, the priests, and the captain of the temple, and the Sadducees came upon them,
2 Вони були дуже незадоволені тим, що Петро та Іван навчали народ та звіщали воскресіння з мертвих в Ісусі.
Being grieved that they taught the people, and preached through Jesus the resurrection from the dead.
3 Вони схопили їх та кинули у в’язницю до ранку, бо вже був вечір.
And they laid hands on them, and put [them] in custody to the next day: for it was now evening.
4 Багато з тих, що чули слово, увірували; і число віруючих збільшилося до п’яти тисяч.
But many of them who heard the word, believed; and the number of the men was about five thousand.
5 Наступного дня керівники, старійшини та книжники зібралися разом у Єрусалимі.
And it came to pass on the morrow, that their rulers, and elders, and scribes,
6 Там були первосвященник Анна, Каяфа, Іван, Олександр та інші з роду первосвященників.
And Annas the high priest, and Caiaphas, and John, and Alexander, and as many as were of the kindred of the high priest, were assembled at Jerusalem.
7 Вони поставили Петра та Івана посередині та запитали: ―Якою силою або чиїм ім’ям ви зробили це?
And when they had set them in the midst, they asked, By what power, or by what name have ye done this?
8 Тоді Петро, сповнений Духом Святим, сказав їм: ―Начальники народу та старійшини!
Then Peter, filled with the Holy Spirit, said to them, Ye rulers of the people, and elders of Israel,
9 Якщо ви сьогодні вимагаєте відповіді від нас за добрий вчинок, зроблений хворій людині, і питаєте, як її було зцілено,
If we this day are examined concerning the good deed done to the impotent man, by what means he is made sound.
10 тоді ви та весь народ Ізраїлю мусите знати: ім’ям Ісуса Христа з Назарета, Якого ви розіп’яли і Якого Бог воскресив із мертвих, цей чоловік стоїть перед вами зцілений.
Be it known to you all, and to all the people of Israel, that by the name of Jesus Christ of Nazareth, whom ye crucified, whom God raised from the dead, [even] by him doth this man stand here before you sound.
11 Ісус – «Камінь, відкинутий вами, будівничими, Що став наріжним каменем».
This is the stone which was set at naught by you builders, which is become the head of the corner.
12 Немає ні в кому іншому спасіння, бо немає під небом іншого імені, даного людям, яким ми маємо бути спасенні.
Neither is there salvation in any other: for there is no other name under heaven given among men, by which we must be saved.
13 Побачивши сміливість Петра та Івана й зрозумівши, що це звичайні та неосвічені люди, здивувалися та усвідомили, що вони були з Ісусом.
Now when they saw the boldness of Peter and John, and perceived that they were unlearned and ignorant men, they marveled; and they took knowledge of them, that they had been with Jesus.
14 Але оскільки бачили, що біля них стоїть зцілений, не могли їм нічого заперечити.
And beholding the man who was healed standing with them, they could say nothing against it.
15 Тоді наказали їм вийти із Синедріону та почали радитися між собою, кажучи:
But when they had commanded them to withdraw from the council, they conferred among themselves,
16 «Що ж нам робити з цими людьми? Адже всі жителі Єрусалима знають, що через них відбулося явне знамення, і ми не можемо цього спростувати.
Saying, What shall we do to these men? for that indeed a notable miracle hath been done by them [is] manifest to all them that dwell in Jerusalem, and we cannot deny [it].
17 Однак щоб це не поширювалося далі серед народу, накажімо їм більше не говорити про це ім’я жодній людині».
But that it may spread no further among the people, let us strictly threaten them, that they speak henceforth to no man in this name.
18 І, покликавши їх, заборонили говорити й навчати в ім’я Ісуса.
And they called them, and commanded them not to speak at all, nor teach in the name of Jesus.
19 Але Петро та Іван відповіли їм: «Розсудіть самі, чи справедливо перед Богом слухати більше вас, ніж Бога?
But Peter and John answered and said to them, Whether it is right in the sight of God to hearken to you rather than to God, judge ye.
20 Адже ми не можемо мовчати про те, що чули та бачили».
For we cannot but speak the things which we have seen and heard.
21 Пригрозивши їм ще раз, вони відпустили їх, бо не знайшли способу, як їх покарати, оскільки весь народ прославляв Бога за те, що сталося.
So when they had further threatened them, they let them go, finding nothing how they might punish them, because of the people: for all [men] glorified God for that which was done.
22 Чоловік, з яким сталося це знамення зцілення, мав більше сорока років.
For the man was above forty years old on whom this miracle of healing was performed.
23 Коли їх відпустили, вони пішли до своїх і розповіли, що їм сказали первосвященники та старійшини.
And being dismissed, they went to their own company, and reported all that the chief priests and elders had said to them.
24 Почувши це, усі звернулися разом до Бога, кажучи: «Владико! Ти створив небеса, землю, море й усе, що в них.
And when they heard that, they lifted up their voice to God with one accord, and said, Lord, thou [art] God, who hast made heaven, and earth, and the sea, and all that is in them;
25 Ти промовив Святим Духом через вуста Давида, нашого батька й Твого служителя: „Чому бентежаться народи і племена задумують марне?
Who, by the mouth of thy servant David hast said, Why did the heathen rage, and the people imagine vain things?
26 Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця“.
The kings of the earth stood up, and the rulers were assembled against the Lord, and against his Christ.
27 Бо справді об’єдналися в цьому місті Ірод і Понтій Пилат разом з язичниками та народом Ізраїлю проти Твого святого Слуги Ісуса, Якого Ти помазав.
For in truth against thy holy child Jesus, whom thou hast anointed, both Herod, and Pontius Pilate, with the Gentiles, and the people of Israel, were assembled,
28 Вони зробили те, що Твоя рука й Твоя воля визначили заздалегідь, щоб здійснилося.
To do whatever thy hand and thy counsel determined before to be done.
29 І тепер, Господи, подивися на їхні погрози і дай рабам Твоїм з усією сміливістю звіщати Твоє Слово.
And now, Lord, behold their threatenings: and grant to thy servants, that with all boldness they may speak thy word,
30 Простягни руку Свою та зцілюй хворих, роби чудеса та знамення через ім’я Твого святого Слуги Ісуса!»
By stretching forth thy hand to heal; and that signs and wonders may be done by the name of thy holy child Jesus.
31 Після того, як вони помолилися, місце, де вони знаходились, затремтіло, усі наповнилися Святим Духом і сміливо почали звіщати Слово Боже.
And when they had prayed, the place was shaken where they were assembled; and they were all filled with the Holy Spirit, and they spoke the word of God with boldness.
32 Уся спільнота віруючих була єдина серцем і душею. Ніхто не казав, що його майно належить тільки йому, але все в них було спільне.
And the multitude of them that believed were of one heart, and of one soul: neither said any [of them] that aught of the things which he possessed was his own; but they had all things common.
33 Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на всіх.
And with great power the apostles gave testimony of the resurrection of the Lord Jesus: and great grace was upon them all.
34 Серед них не було нужденних, бо власники земель та будинків продавали їх, приносили отримані гроші
Neither was there any among them that was in want: for as many as were possessors of lands or houses sold them, and brought the prices of the things that were sold,
35 та клали їх до ніг апостолів. Ці гроші розподілялися кожному за його потребою.
And laid [them] down at the apostles' feet: and distribution was made to every man according as he had need.
36 Йосиф, якого апостоли звали Варнавою (що перекладається як «син утіхи»), левіт, родом із Кіпру,
And Joses, who by the apostles was surnamed Barnabas, (which is, being interpreted, The son of consolation, ) a Levite, [and] of the country of Cyprus,
37 який володів ділянкою землі, продав її та приніс гроші й поклав їх до ніг апостолів.
Having land, sold [it], and brought the money, and laid [it] at the apostles' feet.
