Дії 28
1 Урятувавшись, ми дізналися, що острів називається Мальта.
And having been saved, we recognized that the island is called Melita.
2 Мешканці [острова] виявили до нас надзвичайну гостинність. Вони, запаливши вогонь, прийняли всіх нас, тому що падав дощ і було холодно.
And the barbarians extended no small philanthropy to us: for, having kindled a fire, they received us all to it, on account of the recent rain and cold.
3 Коли Павло, зібравши купу сухих дров, поклав їх на вогонь, гадюка, яка виповзла від жару, вчепилася за його руку.
And Paul having gathered up a certain bundle of sticks, and placed it on the fire, a viper, having come out from the heat, fastened on his hand.
4 Мешканці, побачивши, що з його руки звисає змія, говорили одне одному: «Без сумніву, цей чоловік – убивця: він урятувався з моря, але справедливість не дозволила йому жити».
But when the barbarians saw the beast hanging from his hand, they said to one another, Surely this man is a murderer, whom, having been saved from the sea, justice did not permit to live.
5 Однак [Павло] струсив змію у вогонь, не зазнавши жодної шкоди.
Then indeed, having shaken off the beast into the fire, he suffered no injury:
6 Вони очікували, що він почне опухати або негайно впаде мертвий. Але, чекаючи довго, побачили, що нічого поганого з ним не сталося. Тоді змінили свою думку й казали, що він – бог.
and they were looking for him to be about to swell up and suddenly fall down dead. But having looked a long time, and seeing nothing out of place come to him, changing their minds, they said that he was a god.
7 Неподалік від того місця були землі, які належали начальникові острова, на ім’я Публій. Він прийняв нас, і ми гостювали в нього три дні.
But in the regions around about that place there were farms belonging to the chief man of the island, by name Publius: who, having received us, entertained us courteously three days.
8 І сталося, що батько Публія лежав хворий на лихоманку та кишкову інфекцію. Павло увійшов до нього, помолився та, поклавши на нього руки, зцілив його.
And it came to pass, that the father of Publius was lying prostrate with fevers and dysentery: to whom Paul having come in, and prayed, laying hands on him, healed him.
9 Після цього й інші хворі з острова приходили та отримували зцілення.
And this taking place, the rest also, on the island having diseases, continued to come to him, and be healed;
10 Вони вшанували нас великими почестями й, коли ми відпливали, забезпечили нас усім необхідним.
who also honored us with many honors; and conferred on us, departing, those things appertaining to use.
11 Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, котрий мав знак Діоскурів та перезимував на острові.
And after three months we embarked in an Alexandrian ship, having spent the winter in the island, dedicated to the sons of Jupiter.
12 Ми припливли до Сиракуз та пробули там три дні.
And having disembarked into Syracuse, we remained three days;
13 Відпливши звідти, прибули до Регії. Наступного дня повіяв південний вітер, і через день ми прибули до Путеолі.
thence having come circuitously, we arrived into Rhegium. And after one day there being a south wind, we came the second day to Puteoli,
14 Там знайшли братів, і вони просили нас залишитися з ними сім днів. І так ми прибули до Рима.
where having found brethren, we were entreated to remain with them seven days: and thus we came into Rome.
15 Тамтешні брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч до форуму Аппія й до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові та підбадьорився.
And the brethren, hearing the news concerning us, came thence to meet us at the Appian Forum and Three Taverns: whom Paul, seeing, having given thanks to God, took courage.
16 Ми прибули до Рима, сотник передав в’язнів начальникові охорони, а Павлові було дозволено жити окремо. З ним був тільки воїн, який його охороняв.
And when we came into Rome, it was permitted to Paul to remain to himself with the soldier guarding him.
17 Через три дні [Павло] скликав знатних юдеїв і, коли вони зібралися, промовив до них: ―Брати, я не зробив нічого проти [нашого] народу або проти звичаїв батьків, проте мене було заарештовано в Єрусалимі та видано в руки римлян,
And it came to pass, after three days, he called together those who were first of the Jews; and they having assembled, he said to them, I, men, brethren, having done nothing against the people, or the customs of our fathers, was committed a prisoner from Jerusalem into the hands of the Romans;
18 які, розглянувши мою справу, хотіли звільнити мене, тому що ніякої провини, вартої смерті, на мені не було.
who judging me, were counseling to release me, because there was nothing worthy of death in me:
19 Але оскільки юдеї протистояли цьому, я був змушений звернутися до Кесаря, проте не для того, щоб звинуватити в чомусь мій народ.
and the Jews speaking against it, I was compelled to appeal to Caesar, not having anything for which to accuse my nation.
20 Саме з цієї причини покликав вас, щоб побачити та поговорити, бо за надію Ізраїлю на мені ці кайдани.
Then for this cause I have called you, to see you, and talk to you: for on account of the hope of Israel I am bound with this chain.
21 Вони відповіли: ―Ми не отримали щодо тебе жодного листа з Юдеї, і ніхто з братів, що приходили, не сповістив і не сказав нічого поганого про тебе.
And they said to him, Neither have we received letters from Judea concerning you, neither has any one of the brethren coming, proclaimed or spoken anything evil concerning you.
22 Однак ми б хотіли почути від тебе, що ти думаєш, бо нам відомо, що всюди говорять проти цього угрупування.
But we desire to hear from you what you think: for indeed concerning this sect, it is known to us that it is everywhere spoken against.
23 У призначений день до його помешкання прийшло їх ще більше. [Павло] з ранку до вечора свідчив їм про Царство Боже, намагаючись переконати їх про Ісуса на підставі Закону Мойсея та Пророків.
And having appointed a day with him, many came to him into his hired house, to whom witnessing he expounded the kingdom of God, indeed persuading them concerning Jesus, both from the law of Moses, and the prophets, from morning unto evening.
24 Одні були переконані тим, що він казав, інші ж не вірили.
And some of them indeed believed the things spoken, but others continued to doubt;
25 Коли, не дійшовши згоди, відходили, Павло сказав такі слова: «Правильно промовив Дух Святий через пророка Ісаю вашим батькам:
and they being disharmonious to one another, dispersed, Paul saying one word, that truly the Holy Ghost spoke through the prophet Isaiah to your fathers, saying,
26 „Піди до цього народу та скажи: «Ви будете слухати й слухати, але ніколи не зрозумієте; будете дивитись і дивитись, але ніколи не побачите.
Go to this people, and say, By hearing ye shall hear, and may not understand; and seeing you shall see, and may not perceive:
27 Бо серце цього народу згрубіло, важко стали чути вухами й очі свої заплющили, щоб не побачити очима, не почути вухами, не зрозуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх»“.
for the heart of this people is waxed gross, and they heard with their ears heavily, and closed their eyes; lest they may see with their eyes, and hear with their ears, and understand with their heart, and turn, and I shall heal them.
28 Отже, нехай вам буде відомо, що це спасіння Боже було надіслане язичникам, і вони його почують».
Therefore let it be known unto you, that this salvation of God is sent to the Gentiles, and they will hear.
29 Після цих слів юдеї розійшлися, сперечаючись між собою.
30 Павло цілих два роки залишався [там] на власному утриманні й приймав усіх, хто заходив до нього.
And he spent a whole biennium in his own hired house, and received all those coming to him,
31 Він проповідував Царство Боже та навчав про Господа Ісуса Христа сміливо та без перешкоди.
preaching the kingdom of God, and teaching those things concerning the Lord Jesus, with all boldness, uninterruptedly.
