Дії 26
1 Агриппа промовив до Павла: ―Тобі можна висловитись на свій захист. Павло підняв руку й почав захищатися:
And Agrippa said to Paul, It is permitted to thee to speak for thyself. Then Paul reaching forth his hand, proceeded with his defence:
2 ―Царю Агриппо! Я щасливий, що можу сьогодні захищатися перед тобою від усього, у чому мене звинувачують юдеї.
O king Agrippa, I consider myself happy, being about this day to make my defence before thee concerning all those things of which I am accused by the Jews:
3 Тим більше, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечності. Тому прошу тебе терпляче вислухати мене.
especially as thou art acquainted with all the customs and questions among the Jews: therefore I pray you to hear me patiently.
4 Усім юдеям відомо, що ще змалку моє життя проходило спочатку в моїй країні, а потім серед мого народу в Єрусалимі.
Moreover indeed all the Jews know my life from my youth; being from the beginning in my nation and in Jerusalem,
5 Знаючи мене здавна, вони могли б засвідчити, якби захотіли, що я жив як фарисей за найсуворішим вченням нашої релігії.
knowing me originally, if they may be willing to testify, that according to the most rigid sect of our religion I lived a Pharisee.
6 І зараз я стою перед судом за надію на обітницю Бога, дану нашим батькам,
And now for the hope of the promise which is from God to our fathers, I stand being judged:
7 до здійснення якої сподіваються дійти наші дванадцять племен, ревно служачи [Богові] вдень та вночі. За цю надію, о царю, юдеї звинувачують мене.
unto which our twelve tribes constantly worshiping night and day, hope to attain: concerning which hope I am accused by the Jews, O king.
8 Чому ви вважаєте неймовірним те, що Бог воскрешає мертвих?
Why is it judged by you incredible, if God shall raise the dead?
9 Я теж вважав, що мені треба багато робити проти імені Ісуса з Назарета.
Moreover indeed, I thought to myself that I ought to do many things contrary to the name of Jesus the Nazarene:
10 Це я й робив у Єрусалимі: багатьох святих кинув у в’язницю, отримавши владу від первосвященників; а коли їх вбивали, на те був і мій голос.
which I did also in Jerusalem, and shut up many of the saints in prison; and having received authority from the chief priests, and they being slain, I gave my vote against them;
11 І у всіх синагогах я часто мучив їх, змушуючи богохульствувати. У несамовитій люті я переслідував їх навіть у інших містах.
and throughout all the synagogues, frequently punishing them, I compelled them to blaspheme; and being exceeding mad against them, I was persecuting them even also unto foreign cities.
12 Одного разу з цією метою я пішов до Дамаска із владою та дорученням від первосвященників.
Meanwhile journeying to Damascus with power and authority of the chief priests, I saw on the way, O king,
13 Десь опівдні, царю, будучи в дорозі, я побачив світло з неба, яскравіше від сонця. Воно осяяло мене й тих, хто був зі мною.
about midday, a light from heaven above the brightness of the sun, shining around me and those traveling with me;
14 Усі ми впали на землю, і я почув голос єврейською: «Савле, Савле, чому ти переслідуєш Мене? Тяжко тобі бити ногою колючку».
and we all having fallen to the ground, I heard a voice speaking to me in the Hebrew tongue, Saul, Saul, why persecutest thou me? it is hard for thee to kick against goads.
15 Тоді я спитав: «Хто Ти, Господи?» Господь відповів: «Я – Ісус, Якого ти переслідуєш!
And I said, Who art thou, Lord? And the Lord said, I am Jesus whom thou art persecuting.
16 Але підведися та встань на ноги: Я з’явився тобі, щоб призначити тебе служителем та свідком того, що ти бачив, і того, що Я відкрию тобі.
But rise up, and stand upon thy feet: for unto this have I appeared unto thee, to make thee a minister and a martyr both of those things which thou hast seen, and of which I will appear unto thee;
17 Я визволю тебе від народу та від язичників, до яких Я тебе посилаю,
delivering thee from the people, and from the Gentiles, unto whom now I send thee,
18 щоб відкрити їм очі та навернути їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб отримали прощення гріхів та спадщину зі святими через віру в Мене».
to open their eyes, to turn them from darkness unto light, and from the power of Satan unto God, in order that they may receive remission of sins, and an inheritance among those who are sanctified by faith in me.
19 Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню,
Therefore, O king, I was not disobedient to the heavenly vision:
20 а проповідував спершу тим, хто в Дамаску, [потім] в Єрусалимі, по всій Юдеї і язичникам, щоб вони покаялись і навернулися до Бога, роблячи діла, гідні покаяння.
but first to those in Damascus, and also in Jerusalem, and throughout all the country of Judea, and to the Gentiles, I was preaching that they should repent and turn to God, doing things worthy of repentance.
21 Через це юдеї схопили мене в Храмі й намагалися вбити.
On account of these things the Jews, taking me while in the temple, endeavored to kill me.
22 Але, отримавши допомогу від Бога, я стою [тут] донині та свідчу малому й великому. Я говорю лише те, що, за словами Пророків та Мойсея, мало статися:
Then having received help from God, I have stood unto this day, witnessing both to small and great, saying nothing but what the prophets and Moses said were about to come to pass:
23 Христос має страждати, першим воскреснути з мертвих і звістити світло [Своєму] народові та язичникам.
how that Christ must suffer, how being the first from the resurrection of the dead, he is to proclaim light both to the people, and the Gentiles.
24 Коли він так захищався, Фест голосно промовив: ―Павле, ти божевільний! Твоя велика вченість доводить тебе до безумства!
And he making his defence to these things, Festus says with a loud voice, O Paul, thou art beside thyself; many writings turned thee into insanity.
25 Павло відповів: ―Поважний Фесте, я не божевільний, а кажу правдиві та розумні слова.
But Paul says, I am not a maniac, most noble Festus; but I speak forth the words of truth and soberness.
26 Адже цар знає про все це, і тому я можу сміливо говорити. Я переконаний, що нічого не приховане від нього, бо діялось не в закутку.
For the king, to whom I also speak boldly, knows concerning these things: for I am persuaded that nothing of these things is hidden; for this has not been done in a corner.
27 Царю Агриппо, чи віриш ти пророкам? Знаю, що віриш!
O king Agrippa, dost thou believe the prophets? I know that thou believest them.
28 Тоді Агриппа сказав Павлові: ―Ще трохи, і ти переконаєш і мене стати християнином.
And Agrippa said to Paul, With little persuasion thou dost persuade thyself to make me a Christian.
29 Павло відповів: ―Чи трохи, чи багато, але я молюся Богові, щоб не тільки ти, але й всі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів.
And Paul said, I would to God, that both in little and in much, not only you, but also all of those hearing me this day, were such as I am, except these bonds.
30 Цар, намісник, Вереніка й всі, хто сидів із ними, підвелися.
And the king, and the governor, and Bernice, and those sitting with them, arose up:
31 Виходячи, вони говорили між собою: «Ця людина не зробила нічого, вартого смерті чи кайданів».
and having gone away, they were talking to one another, saying, that This man is doing nothing worthy of death or of bonds.
32 Агриппа сказав Фестові: ―Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не вимагав суду Кесаря.
But Agrippa said to Festus, This man was able to have been released, if he had not appealed to Caesar.
