Дії 20
1 Після того, як заворушення закінчилися, Павло, зібравши учнів, підбадьорив їх і, попрощавшись із ними, пішов до Македонії.
When the uproar had ended, Paul sent for the disciples. And after encouraging them, he said goodbye to them and left for Macedonia.
2 Проходячи тими краями, [Павло] підбадьорював учнів багатьма словами, а потім прийшов до Греції,
After traveling through that area and speaking many words of encouragement, he arrived in Greece,
3 де пробув три місяці. Коли збирався відплисти до Сирії, юдеї вчинили проти нього змову. Дізнавшись про це, він вирішив повернутися через Македонію.
where he stayed three months. And when the Jews formed a plot against him as he was about to sail for Syria, he decided to go back through Macedonia.
4 Разом із ним пішов Сопатер, син Пірра з Вереї, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай із Дервії, Тимофій, Тихик і Трохим з Азії.
Paul was accompanied by Sopater son of Pyrrhus from Berea, Aristarchus and Secundus from Thessalonica, Gaius from Derbe, Timothy, and Tychicus and Trophimus from the province of Asia.
5 Вони пішли вперед і чекали нас у Троаді.
These men went on ahead and waited for us in Troas.
6 Ми ж після днів свята Опрісноків відпливли з Филиппи й через п’ять днів прибули до них у Троаду, де провели сім днів.
And after the Feast of Unleavened Bread, we sailed from Philippi, and five days later we rejoined them in Troas, where we stayed seven days.
7 Першого дня тижня ми зібралися на ламанні хліба. Павло, маючи намір наступного дня вирушити в подорож, говорив з учнями й продовжив промову до півночі.
On the first day of the week we came together to break bread. Since Paul was ready to leave the next day, he talked to them and kept on speaking until midnight.
8 У верхній кімнаті, де ми зібралися, було багато світильників.
Now there were many lamps in the upper room where we were gathered.
9 Один юнак, на ім’я Євтих, сидів на вікні. А оскільки Павло говорив довго, юнака здолав міцний сон, він похитнувся та впав із третього поверху. Коли його підняли, він був мертвий.
And a certain young man named Eutychus, seated in the window, was sinking into a deep sleep as Paul talked on and on. When he was sound asleep, he fell from the third story and was picked up dead.
10 Павло зійшов вниз, припав до нього та, обійнявши, сказав: «Не турбуйтеся, бо його душа ще в ньому».
But Paul went down, threw himself on the young man, and embraced him. “Do not be alarmed!” he said. “He is still alive!”
11 Після цього Павло повернувся нагору, переломив хліб та їв. Він говорив із ними довго, аж до світанку, а потім вирушив у дорогу.
Then Paul went back upstairs, broke bread, and ate. And after speaking until daybreak, he departed.
12 А хлопця привели живого, і всіх це дуже втішило.
And the people were greatly relieved to take the boy home alive.
13 Ми попливли наперед кораблем до Асси, щоб звідти забрати Павла. Він сам так звелів, тому що хотів подорожувати пішки.
We went on ahead to the ship and sailed to Assos, where we were to take Paul aboard. He had arranged this because he was going there on foot.
14 Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і прибули до Мітилени.
And when he met us at Assos, we took him aboard and went on to Mitylene.
15 Відпливши звідти, наступного дня прибули до Хіосу; а ще через день припливли до Самоса й, пробувши день у Трогілії, назавтра дісталися до Мілета.
Sailing on from there, we arrived the next day opposite Chios. The day after that we arrived at Samos, and on the following day we came to Miletus.
16 Павло вирішив проминути Ефес і не затримуватися в Азії: він поспішав, щоб, якщо буде можливо, бути в Єрусалимі на день П’ятдесятниці.
Paul had decided to sail past Ephesus to avoid spending time in the province of Asia, because he was in a hurry to reach Jerusalem, if possible, by the day of Pentecost.
17 З Мілета Павло надіслав до Ефеса й покликав пресвітерів церкви.
From Miletus, Paul sent to Ephesus for the elders of the church.
18 Коли вони прийшли, він сказав їм: «Ви знаєте, як я з першого дня, відколи прийшов до Азії, був із вами весь час.
When they came to him, he said, “You know how I lived the whole time I was with you, from the first day I arrived in the province of Asia.
19 Я з усією покорою та сльозами служив Господеві серед випробувань, що трапилися зі мною через змови юдеїв.
I served the Lord with great humility and with tears, especially in the trials that came upon me through the plots of the Jews.
20 Я не поминув нічого корисного для вас, проповідував та навчав прилюдно та по домах,
I did not shrink back from declaring anything that was helpful to you as I taught you publicly and from house to house,
21 засвідчуючи юдеям та грекам про покаяння перед Богом та віру в Господа нашого Ісуса.
testifying to Jews and Greeks alike about repentance to God and faith in our Lord Jesus Christ.
22 І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду до Єрусалима, не знаючи, що там зі мною станеться.
And now, compelled by the Spirit, I am going to Jerusalem, not knowing what will happen to me there.
23 Тільки Дух Святий у кожному місті свідчить мені, кажучи, що на мене чекають кайдани та страждання.
I only know that in town after town the Holy Spirit warns me that chains and afflictions await me.
24 Але я ні про що не турбуюся й не дорожу своїм життям, тільки б мені звершити мій шлях та служіння, яке я отримав від Господа Ісуса, – свідчити Добру Звістку благодаті Божої.
But I consider my life of no value to me, if only I may finish my course and complete the ministry I have received from the Lord Jesus—the ministry of testifying to the good news of God’s grace.
25 І тепер я знаю, що всі ви, між ким я ходив та проповідував Царство [Боже], більше не побачите мого обличчя.
Now I know that none of you among whom I have preached the kingdom will see my face again.
26 Тому я свідчу сьогодні: я чистий від крові всіх,
Therefore I testify to you this day that I am innocent of the blood of all men.
27 бо не ухилявся вам звіщати всю волю Божу.
For I did not shrink back from declaring to you the whole will of God.
28 Пильнуйте себе й усю отару, над якою Дух Святий поставив вас єпископами, щоби пасти Церкву Божу, яку Він придбав Своєю кров’ю.
Keep watch over yourselves and the entire flock of which the Holy Spirit has made you overseers. Be shepherds of the church of God, which He purchased with His own blood.
29 Я знаю, що після мого відходу до вас прийдуть люті вовки, які не щадитимуть отари.
I know that after my departure, savage wolves will come in among you and will not spare the flock.
30 Навіть серед вас постануть люди, які почнуть спотворювати істину, щоб повести учнів за собою.
Even from your own number, men will rise up and distort the truth to draw away disciples after them.
31 Тому пильнуйте! Пам’ятайте, що я три роки вдень та вночі зі сльозами наставляв кожного з вас.
Therefore be alert and remember that for three years I never stopped warning each of you night and day with tears.
32 І тепер доручаю вас Богові та Слову благодаті Його, яке може [вас] збудувати й дати спадщину між усіма святими.
And now I commit you to God and to the word of His grace, which can build you up and give you an inheritance among all who are sanctified.
33 Я ні від кого не жадав ні срібла, ні золота, ні одягу.
I have not coveted anyone’s silver or gold or clothing.
34 Ви самі знаєте, що ці руки служили моїм потребам і тих, хто був зі мною.
You yourselves know that these hands of mine have ministered to my own needs and those of my companions.
35 У всьому я показував вам, що, працюючи так, ми повинні допомагати немічним і пам’ятати слова Господа Ісуса: „Блаженніше давати, ніж отримувати“».
In everything, I showed you that by this kind of hard work we must help the weak, remembering the words of the Lord Jesus Himself: ‘It is more blessed to give than to receive.’”
36 Сказавши це, він став на коліна та разом з усіма помолився.
When Paul had said this, he knelt down with all of them and prayed.
37 Тоді всі почали плакати й, припавши до шиї Павла, цілували його.
They all wept openly as they embraced Paul and kissed him.
38 Найбільше всіх засмутили слова Павла про те, що вони більше не побачать його обличчя. Потім провели його до корабля.
They were especially grieved by his statement that they would never see his face again. Then they accompanied him to the ship.
