Дії 19
1 Коли Аполлос був у Коринфі, Павло, пройшовши через внутрішні райони високогір’я, дістався до Ефеса. [Там] він зустрів деяких учнів
While Apollos was at Corinth, Paul, having passed through the upper country, came to Ephesus and found certain disciples.
2 і спитав їх: ―Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували? Вони відповіли: ―Ми навіть не чули про Святого Духа.
He said to them, “Did you receive the Holy Spirit when you believed?” They said to him, “No, we haven’t even heard that there is a Holy Spirit.”
3 Тоді він спитав їх: ―Тож у що ви були охрещені? Вони відповіли: ―У хрещення Івана.
He said, “Into what then were you immersed?” They said, “Into Yochanan’s immersion.”
4 Павло сказав: ―Іван хрестив хрещенням покаяння. Він закликав народ увірувати в Того, Хто мав прийти після Нього, тобто в Ісуса.
Paul said, “Yochanan indeed immersed with the immersion of repentance, saying to the people that they should believe in the one who would come after him, that is, in Messiah Yeshua.”
5 Почувши це, вони були охрещені в ім’я Господа Ісуса.
When they heard this, they were immersed in the name of the Lord Yeshua.
6 Коли Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них, і вони почали говорити мовами й пророкувати.
When Paul had laid his hands on them, the Holy Spirit came on them and they spoke with other languages and prophesied.
7 Усього їх було близько дванадцяти осіб.
They were about twelve men in all.
8 Потім він зайшов у синагогу, де упродовж трьох місяців сміливо говорив та переконував про Царство Боже.
He entered into the synagogue and spoke boldly for a period of three months, reasoning and persuading about the things concerning God’s Kingdom.
9 Коли ж деякі з них стали опиратися й не вірили, зневажаючи Шлях перед громадою, [Павло] залишив їх. Він відокремив учнів і щодня говорив із ними в школі Тиранна.
But when some were hardened and disobedient, speaking evil of the Way before the multitude, he departed from them and separated the disciples, reasoning daily in the school of Tyrannus.
10 Це продовжувалося два роки, так що всі мешканці Азії, юдеї та греки, почули Слово Господнє.
This continued for two years, so that all those who lived in Asia heard the word of the Lord Yeshua, both Jews and Greeks.
11 Бог робив надзвичайні чудеса через Павла:
God worked special miracles by the hands of Paul,
12 хустини або пояси, яких він торкався, клали на хворих, і хвороби залишали їх, а злі духи виходили.
so that even handkerchiefs or aprons were carried away from his body to the sick, and the diseases departed from them, and the evil spirits went out.
13 Деякі з мандрівних юдейських екзорцистів теж спробували використати ім’я Господа Ісуса для звільнення тих, що мали злих духів, кажучи: ―Заклинаємо вас Ісусом, Якого проповідує Павло!
But some of the itinerant Jews, exorcists, took on themselves to invoke over those who had the evil spirits the name of the Lord Yeshua, saying, “We adjure you by Yeshua whom Paul preaches.”
14 Це робили семеро синів Скеви, юдейського первосвященника.
There were seven sons of one Sceva, a Jewish chief priest, who did this.
15 Але злий дух відповів їм: ―Ісуса я знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?
The evil spirit answered, “Yeshua I know, and Paul I know, but who are you?”
16 І чоловік, у якому був злий дух, кинувся на них і переміг усіх. Вони вибігли з дому голі та поранені.
The man in whom the evil spirit was leapt on them, overpowered them, and prevailed against them, so that they fled out of that house naked and wounded.
17 Про це стало відомо всім юдеям та грекам, які жили в Ефесі. Усіх охопив страх, і звеличували ім’я Господа Ісуса.
This became known to all, both Jews and Greeks, who lived at Ephesus. Fear fell on them all, and the name of the Lord Yeshua was magnified.
18 Багато з тих, хто увірував, приходили та відверто визнавали й відкривали свої вчинки.
Many also of those who had believed came, confessing and declaring their deeds.
19 Чимало з тих, хто раніше займався чаклунством, зібрали свої книжки та спалили їх перед усіма. Коли порахували ціну всіх книжок, вона склала п’ятдесят тисяч [драхм].
Many of those who practised magical arts brought their books together and burnt them in the sight of all. They counted their price, and found it to be fifty thousand pieces of silver.
20 Так, завдяки Господній силі Слово зростало та зміцнювалось.
So the word of the Lord was growing and becoming mighty.
21 Після тих подій Павло в дусі вирішив пройти через Македонію й Ахаю та піти до Єрусалима. Він сказав: «Після того, як побуваю там, мені потрібно побачити Рим».
Now after these things had ended, Paul determined in the Spirit, when he had passed through Macedonia and Achaia, to go to Jerusalem, saying, “After I have been there, I must also see Rome.”
22 Він надіслав до Македонії двох своїх помічників, Тимофія та Ераста, а сам залишився на деякий час в Азії.
Having sent into Macedonia two of those who served him, Timothy and Erastus, he himself stayed in Asia for a while.
23 У той час розпочалося велике заворушення проти Шляху.
About that time there arose no small disturbance concerning the Way.
24 Певний срібний майстер, на ім’я Деметріос, який робив зі срібла копії храму Артеміди, давав чималий дохід своїм ремісникам.
For a certain man named Demetrius, a silversmith who made silver shrines of Artemis, brought no little business to the craftsmen,
25 Зібравши їх та інших робітників, що займалися подібним ремеслом, сказав: «Ви знаєте, що ця робота дає нам хороший дохід.
whom he gathered together with the workmen of like occupation, and said, “Sirs, you know that by this business we have our wealth.
26 Але ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але й в усій Азії цей Павло переконав та увів в оману багатьох людей, кажучи, що боги, зроблені руками [людей], не є богами.
You see and hear that not at Ephesus alone, but almost throughout all Asia, this Paul has persuaded and turned away many people, saying that they are no gods that are made with hands.
27 Це загрожує не тільки тим, що наш труд зазнає зневаги, але й тим, що храм великої богині Артеміди, перед якою вклоняється вся Азія й весь світ, буде нічим, і вся її велич буде зруйнована».
Not only is there danger that this our trade come into disrepute, but also that the temple of the great goddess Artemis will be counted as nothing and her majesty destroyed, whom all Asia and the world worships.”
28 Почувши це, вони сповнились люттю й почали кричати: «Велика Артеміда Ефеська!»
When they heard this they were filled with anger, and cried out, saying, “Great is Artemis of the Ephesians!”
29 Місто наповнилося заворушенням, і всі разом кинулися до театру, схопивши Павлових супутників, Гайя та Аристарха, які були з Македонії.
The whole city was filled with confusion, and they rushed with one accord into the theatre, having seized Gaius and Aristarchus, men of Macedonia, Paul’s companions in travel.
30 Павло хотів вийти до народу, але учні не дозволили йому.
When Paul wanted to enter in to the people, the disciples didn’t allow him.
31 Навіть деякі з керівників Азії, які були друзями Павла, надіслали до нього попередження, щоб він не з’являвся в театрі.
Certain also of the Asiarchs, being his friends, sent to him and begged him not to venture into the theatre.
32 Зібрання було в сум’ятті: одні кричали одне, а інші – інше. Більшість же навіть не розуміла, навіщо вони зібралися.
Some therefore cried one thing, and some another, for the assembly was in confusion. Most of them didn’t know why they had come together.
33 З натовпу взяли Олександра, бо юдеї його виштовхали. Олександр дав знак рукою, бажаючи виправдатись перед народом.
They brought Alexander out of the multitude, the Jews putting him forward. Alexander beckoned with his hand, and would have made a defence to the people.
34 Але довідавшись, що він юдей, натовп упродовж двох годин викрикував в один голос: «Велика Артеміда Ефеська!»
But when they perceived that he was a Jew, all with one voice for a time of about two hours cried out, “Great is Artemis of the Ephesians!”
35 Тоді до народу вийшов один із чиновників [міста], заспокоїв натовп та сказав: «Ефесяни, чи є якась людина, яка не знає, що місто Ефес – хранитель храму великої Артеміди та її [зображення], яке впало з неба?
When the town clerk had quieted the multitude, he said, “You men of Ephesus, what man is there who doesn’t know that the city of the Ephesians is temple keeper of the great goddess Artemis, and of the image which fell down from Zeus?
36 Це безперечний факт, тому вам належить зберігати спокій і не діяти необачно.
Seeing then that these things can’t be denied, you ought to be quiet and to do nothing rash.
37 А ви привели сюди цих людей, хоча жоден із них не є грабіжником храму й не богохульствував проти нашої богині.
For you have brought these men here, who are neither robbers of temples nor blasphemers of your goddess.
38 Отже, якщо в Деметріоса та інших майстрів є звинувачення проти когось, то на це є суди й проконсули. Нехай [туди] приносять обвинувачення один на одного.
If therefore Demetrius and the craftsmen who are with him have a matter against anyone, the courts are open and there are proconsuls. Let them press charges against one another.
39 Якщо ж у вас є щось інше, це вирішиться на законному зібранні.
But if you seek anything about other matters, it will be settled in the regular assembly.
40 Бо є небезпека, що нас можуть за сьогоднішнє обвинуватити в заколоті, адже не маємо жодного виправдання цьому збіговиську».
For indeed we are in danger of being accused concerning today’s riot, there being no cause. Concerning it, we wouldn’t be able to give an account of this commotion.”
41 Сказавши це, він розпустив зібрання.
When he had thus spoken, he dismissed the assembly.
