Дії 16
1 [Павло] прийшов у Дервію та Лістру. Там був учень, на ім’я Тимофій. Його мати була віруючою юдейкою, а батько – греком.
ⲁ̅ⲁⲩⲱ ⲁϥⲕⲁⲧⲁⲛⲧⲁ ⲉⲇⲉⲣⲃⲏ ⲙⲛ ⲗⲩⲥⲧⲣⲁ ⲛⲉⲩⲛ ⲟⲩⲙⲁⲑⲏⲧⲏⲥ ⲇⲉ ⲙⲙⲁⲩ ⲉⲡⲉϥⲣⲁⲛ ⲡⲉ ⲧⲓⲙⲟⲑⲉⲟⲥ ⲉⲡϣⲏⲣⲉ ⲡⲉ ⲛⲟⲩⲥϩⲓⲙⲉ ⲛⲓⲟⲩⲇⲁⲓ ⲙⲡⲓⲥⲧⲏ ⲡⲉϥⲉⲓⲱⲧ ⲇⲉ ⲟⲩⲉⲓⲉⲛⲓⲛ ⲡⲉ
2 Про Тимофія добре свідчили брати з Лістри та Іконії.
ⲃ̅ⲡⲁⲓ ⲛⲉⲩⲣⲙⲛⲧⲣⲉ ϩⲁⲣⲟϥ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲛ ⲛⲉⲥⲛⲏⲩ ⲉⲧϩⲛ ⲗⲩⲥⲇⲣⲟⲥ ⲙⲛ ϩⲓⲕⲟⲛⲓⲟⲥ
3 Павло схотів узяти його із собою в подорож і, узявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали, що його батько був греком.
ⲅ̅ⲡⲁⲓ ⲁⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲟⲩⲱϣ ⲉⲧⲣⲉϥⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ⲛⲙⲙⲁϥ ⲁⲩⲱ ⲁϥϫⲓⲧϥ ⲁϥⲥⲃⲃⲏⲧϥ ⲉⲧⲃⲉ ⲛⲓⲟⲩⲇⲁⲓ ⲉⲧϣⲟⲟⲡ ϩⲙ ⲡⲙⲁ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲛⲉⲩⲥⲟⲟⲩⲛ ⲅⲁⲣ ⲧⲏⲣⲟⲩ ϫⲉ ⲟⲩⲉⲓⲉⲛⲓⲛ ⲡⲉ ⲡⲉϥⲉⲓⲱⲧ
4 Проходячи через міста, [Павло й брати] закликали віруючих дотримуватися рішень, прийнятих апостолами та старійшинами в Єрусалимі.
ⲇ̅ⲛⲉⲩⲛⲏⲩ ⲇⲉ ⲉⲃⲟⲗ ⲡⲉ ϩⲓⲧⲛ ⲙⲡⲟⲗⲓⲥ ⲉⲩϯ ⲉⲧⲟⲟⲧⲟⲩ ⲉⲧⲣⲉⲩϩⲁⲣⲉϩ ⲉⲛⲇⲟⲅⲙⲁ ⲛⲧⲁⲩⲕⲣⲓⲛⲉ ⲙⲙⲟⲟⲩ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲛ ⲛⲁⲡⲟⲥⲧⲟⲗⲟⲥ ⲙⲛ ⲛⲉⲡⲣⲉⲥⲃⲩⲧⲉⲣⲟⲥ ⲉⲧϩⲛ ⲑⲓⲗⲏⲙ
5 А церкви зміцнювались у вірі та кількісно зростали щодня.
ⲉ̅ⲛⲉⲕⲕⲗⲏⲥⲓⲁ ϭⲉ ⲛⲉⲩⲧⲁϫⲣⲟ ⲡⲉ ϩⲛ ⲧⲡⲓⲥⲧⲓⲥ ⲁⲩⲱ ⲛⲉⲩⲣϩⲟⲩⲟ ϩⲛ ⲧⲏⲡⲉ ⲙⲙⲏⲛⲉ
6 Вони проходили через Фригію та Галатійську місцевість, але Дух Святий не дозволив звіщати Слово в Азії.
ⲋ̅ⲁⲩⲉⲓ ⲇⲉ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲛ ⲧⲉⲫⲣⲩⲅⲓⲁ ⲙⲛ ⲧⲉⲭⲱⲣⲁ ⲛⲧⲅⲁⲗⲁⲧⲓⲁ ⲉⲁⲩⲕⲱⲗⲩ ⲙⲙⲟⲟⲩ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲓⲧⲙ ⲡⲉⲡⲛⲁ ⲉⲧⲟⲩⲁⲁⲃ ⲉⲧⲙϫⲉ ⲡϣⲁϫⲉ ϩⲛ ⲧⲁⲥⲓⲁ
7 Коли підійшли до Місії, спробували піти до Вітинії, але Дух Ісуса не дозволив.
ⲍ̅ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲉⲓ ⲇⲉ ⲉⲧⲙⲩⲥⲓⲁ ⲁⲩⲡⲓⲣⲁⲍⲉ ⲉⲃⲱⲕ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲉⲧⲃⲩⲑⲩⲛⲓⲁ ⲁⲩⲱ ⲙⲡϥⲕⲁⲁⲩ ⲛϭⲓ ⲡⲉⲡⲛⲁ
8 Вони пройшли Місію та прийшли в Троаду.
ⲏ̅ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲥⲁⲁⲧ ⲧⲙⲩⲥⲓⲁ ⲁⲩⲉⲓ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲧⲉⲧⲣⲱⲁⲥ
9 Уночі Павлові було видіння: з’явився чоловік із Македонії, який стояв і благав його: «Прийди до Македонії та допоможи нам!»
ⲑ̅ⲁⲩϩⲟⲣⲟⲙⲁ ϭⲱⲗⲡ ⲉⲃⲟⲗ ⲙⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲛⲧⲉⲩϣⲏ ⲉϣϫⲉ ⲉⲣⲉⲟⲩⲣⲱⲙⲉ ⲙⲙⲁⲕⲉⲇⲱⲛ ⲁϩⲉⲣⲁⲧϥ ⲙⲡⲉϥⲙⲧⲟ ⲉⲃⲟⲗ ⲉϥⲥⲟⲡⲥ ⲙⲙⲟϥ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲁⲙⲟⲩ ⲉⲧⲙⲁⲕⲉⲇⲟⲛⲓⲁ ⲛⲅⲃⲟⲏⲑⲓ ⲉⲣⲟⲛ
10 Після цього видіння, ми вирішили відразу ж піти до Македонії, зрозумівши, що Бог кличе нас проповідувати їм Добру Звістку.
ⲓ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϥⲧⲱⲟⲩⲛ ⲇⲉ ⲁϥϫⲱ ⲉⲣⲟⲛ ⲙⲡϩⲟⲣⲟⲙⲁ ⲛⲧⲉⲩⲛⲟⲩ ⲇⲉ ⲁⲛϣⲓⲛⲉ ⲛⲥⲁ ⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ⲉⲧⲙⲁⲕⲉⲇⲟⲛⲓⲁ ⲉⲛⲧⲁⲙⲟ ⲙⲙⲟⲟⲩ ϫⲉ ⲁⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲧⲁϩⲙⲛ ⲉⲧⲁϣⲉⲟⲉⲓϣ ⲛⲁⲩ
11 Отже, з Троади ми відпливли прямо в Самофракію, а наступного [дня] – у Неаполь;
ⲓ̅ⲁ̅ⲛⲧⲉⲣⲉⲛⲕⲱ ⲇⲉ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲧⲣⲱⲁⲥ ⲁⲛⲥϭⲏⲣ ⲉⲥⲁⲙⲟⲑⲣⲁⲕⲏ ⲙⲡⲉϥⲣⲁⲥⲧⲉ ⲇⲉ ⲉⲛⲉⲁⲡⲟⲗⲓⲥ
12 звідти ж – до [міста] Филиппи, що було [римською] колонією та головним містом тієї частини Македонії, і залишилися в тому місті на декілька днів.
ⲓ̅ⲃ̅ⲉⲃⲟⲗ ⲇⲉ ϩⲙ ⲡⲙⲁ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲉⲛⲉⲫⲓⲗⲓⲡⲡⲟⲥ ⲟⲩⲡⲟⲗⲓⲥ ϫⲉ ⲕⲁⲗⲟⲛⲓⲁ ⲉⲧⲉ ⲧⲁⲓ ⲧⲉ ⲧϣⲟⲣⲡ ⲛⲧⲙⲉⲣⲓⲥ ⲛⲧⲙⲁⲕⲉⲇⲟⲛⲓⲁ ⲛⲉⲛϣⲟⲟⲡ ⲇⲉ ϩⲛ ⲧⲉⲓⲡⲟⲗⲓⲥ ⲛϩⲉⲛϩⲟⲟⲩ
13 У Суботу ми вийшли за ворота до річки, де, за звичаєм, було місце для молитви. Присівши, почали розмовляти з жінками, які там зібралися.
ⲓ̅ⲅ̅ⲙⲡⲉϩⲟⲟⲩ ⲇⲉ ⲛⲛⲥⲁⲃⲃⲁⲧⲟⲛ ⲁⲛⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ⲡⲃⲟⲗ ⲛⲧⲡⲩⲗⲏ ⲉϫⲙ ⲡⲓⲉⲣⲟ ⲉⲩⲙⲁ ⲉϣⲁⲛϣⲗⲏⲗ ⲛϩⲏⲧϥ ⲁⲩⲱ ⲁⲛϩⲙⲟⲟⲥ ⲁⲛϣⲁϫⲉ ⲙⲛ ⲛⲉϩⲓⲟⲙⲉ ⲛⲧⲁⲩⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ϣⲁⲣⲟⲛ
14 Серед них була одна, на ім’я Лідія, з міста Тіятира, вона торгувала пурпуровою тканиною. [Лідія] шанувала Бога. Господь відкрив її серце, щоб уважно сприймала все сказане Павлом.
ⲓ̅ⲇ̅ⲉⲩⲛ ⲟⲩⲥϩⲓⲙⲉ ⲇⲉ ⲥⲱⲧⲙ ⲉⲡⲉⲥⲣⲁⲛ ⲡⲉ ⲗⲩⲇⲓⲁ ⲟⲩⲥⲁ ⲛϫⲏϭⲉ ⲛⲧⲉ ⲧⲡⲟⲗⲓⲥ ⲛⲑⲩⲁⲧⲓⲣⲁ ⲉⲥϣⲙϣⲉ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲧⲁⲓ ⲉⲛⲧⲁⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲟⲩⲱⲛ ⲙⲡⲉⲥϩⲏⲧ ⲉⲧⲣⲉⲥϯϩⲧⲏⲥ ⲉⲛⲉⲧⲉⲣⲉ ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ϫⲱ ⲙⲙⲟⲟⲩ
15 Після того, як вона та її родина були охрещені, [Лідія] запросила нас, кажучи: «Якщо ви вважаєте мене вірною Господеві, то зайдіть до мого дому й живіть». І переконала нас.
ⲓ̅ⲉ̅ⲛⲧⲉⲣⲉⲥϫⲓ ⲃⲁⲡⲧⲓⲥⲙⲁ ⲇⲉ ⲛⲧⲟⲥ ⲁⲩⲱ ⲡⲉⲥⲏⲓ ⲁⲥⲥⲉⲡⲥⲱⲡⲛ ⲉⲥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲉϣϫⲉ ⲁⲧⲉⲧⲛⲕⲣⲓⲛⲉ ⲉⲁⲁ ⲙⲡⲓⲥⲧⲏ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲁⲙⲏⲓⲧⲛ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲛⲧⲉⲧⲛϣⲱⲡⲉ ϩⲙ ⲡⲁⲏⲓ ⲁⲩⲱ ⲁⲥⲥⲱⲕ ⲙⲙⲟⲛ ⲛϫⲛⲁϩ
16 Одного дня, коли ми йшли до місця молитви, нас зустріла служниця, яка мала віщунського духа. Ворожінням вона приносила великий прибуток своїм господарям.
ⲓ̅ⲋ̅ⲁⲥϣⲱⲡⲉ ⲇⲉ ⲉⲛⲁⲃⲱⲕ ⲉϣⲗⲏⲗ ⲟⲩϣⲉⲉⲣⲉ ϣⲏⲙ ⲉⲣⲉⲟⲩⲡⲛⲁ ⲛⲣⲉϥϣⲓⲛⲉ ϩⲓⲱⲱⲥ ⲁⲥⲧⲱⲙⲛⲧ ⲉⲣⲟⲛ ⲧⲁⲓ ⲉⲛⲉⲥϯ ⲛϩⲉⲛⲛⲟϭ ⲛϩⲟⲙⲛⲧ ⲛⲛⲉⲥϫⲓⲥⲟⲟⲩⲉ ⲉⲥϣⲓⲛⲉ
17 Вона, ідучи за Павлом та за нами, голосно казала: «Ці люди – раби Всевишнього Бога, які звіщають вам шлях спасіння!»
ⲓ̅ⲍ̅ⲧⲁⲓ ⲇⲉ ⲛⲉⲁⲥⲟⲩⲁϩⲥ ⲛⲥⲁ ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲛⲙⲙⲁⲛ ⲁⲥⲁϣⲕⲁⲕ ⲉⲃⲟⲗ ⲉⲥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲛⲉⲓⲣⲱⲙⲉ ⲛϩⲙϩⲁⲗⲛⲉ ⲙⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲉⲧϫⲟⲥⲉ ⲉⲩⲧⲁϣⲉⲟⲉⲓϣ ⲛⲁⲛ ⲛⲧⲉϩⲓⲏ ⲙⲡⲟⲩϫⲁⲓ
18 Вона це робила упродовж багатьох днів. Тоді, обурившись, Павло обернувся й промовив духові: «В ім’я Ісуса Христа наказую тобі: вийди з неї!» І тієї ж миті [дух] вийшов із неї.
ⲓ̅ⲏ̅ⲡⲁⲓ ⲇⲉ ⲉⲛⲉⲥⲉⲓⲣⲉ ⲙⲙⲟϥ ⲡⲉ ⲛϩⲁϩ ⲛϩⲟⲟⲩ ⲛⲧⲉⲣⲉϥϩⲟϫϩϫ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲁϥⲕⲧⲟϥ ⲡⲉϫⲁϥ ⲙⲡⲉⲡⲛⲁ ϫⲉ ϯⲡⲁⲣⲁⲅⲅⲓⲗⲉ ⲛⲁⲕ ϩⲙ ⲡⲣⲁⲛ ⲛⲓⲥ ⲡⲉⲭⲥ ⲉⲧⲣⲉⲕⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϩⲏⲧⲥ ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲩⲛⲟⲩ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲁϥⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϩⲏⲧⲥ
19 Коли господарі служниці побачили, що їхня надія на прибуток пропала, вони схопили Павла та Силу й повели на площу до керівників [міста].
ⲓ̅ⲑ̅ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲛⲁⲩ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲛⲉⲥϫⲓⲥⲟⲟⲩⲉ ϫⲉ ⲁⲥⲃⲱⲕ ⲛⲧⲟⲟⲧⲟⲩ ⲛϭⲓ ⲑⲉⲗⲡⲓⲥ ⲙⲡⲉⲩϩⲱⲃ ⲁⲩⲁⲙⲁϩⲧⲉ ⲙⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲙⲛ ⲥⲓⲗⲁⲥ ⲁⲩⲥⲱⲕ ⲙⲙⲟⲟⲩ ⲉⲧⲁⲅⲟⲣⲁ ⲛⲛⲁϩⲣⲛ ⲛⲁⲣⲭⲱⲛ
20 Привівши їх до магістрату, сказали: «Ці люди – юдеї, що каламутять наше місто
ⲕ̅ⲁⲩⲱ ⲁⲩϫⲓⲧⲟⲩ ⲉⲣⲁⲧⲟⲩ ⲛⲛⲉⲥⲇⲣⲁⲧⲏⲅⲟⲥ ⲉⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲛⲉⲓⲣⲱⲙⲉ ϩⲉⲛⲓⲟⲩⲇⲁⲓ ⲛⲉ ⲥⲉϣⲧⲟⲣⲧⲣ ⲛⲧⲉⲓⲡⲟⲗⲓⲥ
21 й звіщають звичаї, які нам, римлянам, не дозволено ні приймати, ні виконувати».
ⲕ̅ⲁ̅ⲁⲩⲱ ⲥⲉⲧⲁϣⲉⲟⲓϣ ⲛϩⲉⲛⲥⲱⲛⲧ ⲛⲥⲧⲟ ⲛⲁⲛ ⲁⲛ ⲉϫⲓⲧⲟⲩ ⲏ ⲉⲁⲁⲩ ⲉⲁⲛⲟⲛ ϩⲉⲛϩⲣⲱⲙⲁⲓⲟⲥ
22 Натовп теж повстав проти них, і керівники [міста], здерши з них одяг, наказали побити їх палицями.
ⲕ̅ⲃ̅ⲁⲡⲙⲏⲏϣⲉ ⲇⲉ ⲡⲱⲧ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉϫⲱⲟⲩ ⲁⲩⲱ ⲛⲉⲥⲧⲣⲁⲧⲏⲅⲟⲥ ⲁⲩⲡⲉϩ ⲛⲉⲩϩⲟⲓⲧⲉ ⲁⲩⲱ ⲁⲩⲟⲩⲉϩ ⲥⲁϩⲛⲉ ⲉϩⲓⲟⲩⲉ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲛϩⲉⲛϭⲉⲣⲟⲟⲃ
23 Завдавши їм багато ударів, кинули у в’язницю та наказали тюремникові пильно їх охороняти.
ⲕ̅ⲅ̅ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲣⲟⲩϫⲛⲁⲩ ϩⲁϩ ⲛⲥⲏϣⲉ ⲁⲩⲛⲟϫⲟⲩ ⲉⲡⲉϣⲧⲉⲕⲟ ⲉⲁⲩⲡⲁⲣⲁⲅⲅⲓⲗⲉ ⲙⲡⲉⲧϩⲓϫⲙ ⲡⲉϣⲧⲉⲕⲟ ⲉϩⲁⲣⲉϩ ⲉⲣⲟⲟⲩ ϩⲛ ⲟⲩⲱⲣϫ
24 Отримавши такий наказ, він кинув їх у внутрішню в’язницю й забив їхні ноги в колоду.
ⲕ̅ⲇ̅ⲛⲧⲟϥ ⲇⲉ ⲁϥϫⲓ ⲛⲟⲩⲡⲁⲣⲁⲅⲅⲉⲗⲓⲁ ⲛⲧⲉⲓⲙⲓⲛⲉ ⲁϥⲛⲟϫⲟⲩ ⲉⲡⲉϣⲧⲉⲕⲟ ⲉⲧϩⲓϩⲟⲩⲛ ⲁⲩⲱ ⲛⲉⲩⲟⲩⲉⲣⲏⲧⲉ ⲁϥⲧⲁϫⲣⲟⲟⲩ ϩⲛ ⲟⲩϣⲉ
25 Опівночі Павло та Сила молилися та співали пісні Богові, а в’язні слухали їх.
ⲕ̅ⲉ̅ϩⲛ ⲧⲡⲁϣⲉ ⲇⲉ ⲛⲧⲉⲩϣⲏ ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲙⲛ ⲥⲓⲗⲁⲥ ⲛⲉⲩϣⲗⲏⲗ ⲡⲉ ⲁⲩⲱ ⲛⲉⲩⲥⲙⲟⲩ ⲉⲡⲛⲟⲩⲧⲉ ⲛⲉⲩⲥⲱⲧⲙ ⲇⲉ ⲉⲣⲟⲟⲩ ⲛϭⲓ ⲛⲉⲧⲙⲏⲣ
26 Аж раптом стався сильний землетрус, так що основи в’язниці похитнулися. Одразу всі двері відчинилися, і ланцюги на всіх відстебнулися.
ⲕ̅ⲋ̅ⲁⲩⲱ ϩⲛ ⲟⲩϣⲥⲛⲉ ⲁⲩⲛⲟϭ ⲛⲕⲙⲧⲟ ϣⲱⲡⲉ ϩⲱⲥⲧⲉ ⲛⲥⲉⲛⲟⲉⲓⲛ ⲛϭⲓ ⲛⲥⲛⲧⲉ ⲙⲡⲉϣⲧⲉⲕⲟ ⲁⲛⲣⲟ ⲇⲉ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲟⲩⲱⲛ ⲛⲧⲉⲩⲛⲟⲩ ⲁⲩⲱ ⲙⲙⲣⲣⲉ ⲛⲟⲩⲟⲛ ⲛⲓⲙ ⲁⲩⲃⲱⲗ ⲉⲃⲟⲗ
27 Коли тюремник прокинувся й побачив усі двері в’язниці відчиненими, то взявся за меч і хотів убити себе, думаючи, що в’язні втекли.
ⲕ̅ⲍ̅ⲁϥⲧⲱⲟⲩⲛ ⲇⲉ ⲛϭⲓ ⲡⲉⲧϩⲓϫⲙ ⲡⲉϣⲧⲉⲕⲟ ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲣⲉϥⲛⲁⲩ ⲉⲛⲣⲟ ⲙⲡⲉϣⲧⲉⲕⲟ ⲉⲩⲟⲩⲏⲛ ⲁϥⲧⲉⲕⲙ ⲧⲉϥⲥⲏϥⲉ ⲁϥⲉⲓ ⲉϥⲛⲁϩⲟⲧⲃⲉϥ ⲉϥⲙⲉⲉⲩⲉ ϫⲉ ⲁⲛⲉⲧⲙⲏⲣ ⲡⲱⲧ ⲉⲃⲟⲗ
28 Але Павло голосно сказав: ―Не заподій собі ніякого зла, бо всі ми тут!
ⲕ̅ⲏ̅ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲇⲉ ⲁϥⲙⲟⲩⲧⲉ ⲉⲣⲟϥ ϩⲛ ⲟⲩⲛⲟϭ ⲛⲥⲙⲏ ⲉϥϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲙⲡⲣⲣⲗⲁⲁⲩ ⲛⲁⲕ ⲙⲡⲉⲑⲟⲟⲩ ⲧⲛⲙⲡⲉⲓⲙⲁ ⲅⲁⲣ ⲧⲏⲣⲛ
29 Тоді [тюремник], попросивши факел, ускочив до [в’язниці] та, тремтячи, упав перед Павлом та Силою.
ⲕ̅ⲑ̅ⲁϥϫⲓ ⲇⲉ ⲛⲟⲩⲕⲱϩⲧ ⲁϥⲡⲱⲧ ⲉϩⲟⲩⲛ ⲁⲩⲱ ⲁϥⲡⲁϩⲧϥ ϩⲁⲣⲁⲧϥ ⲙⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲙⲛ ⲥⲓⲗⲁⲥ ⲉϥⲥⲧⲱⲧ
30 Він вивів їх на вулицю та спитав: ―Панове, що мені робити, щоб отримати спасіння?
ⲗ̅ⲁⲩⲱ ⲁϥⲛⲧⲟⲩ ⲉⲃⲟⲗ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲛⲁϫⲓⲥⲟⲟⲩⲉ ⲟⲩ ⲡⲉⲧⲉϣϣⲉ ⲉⲣⲟⲓ ⲉⲁⲁϥ ϫⲉ ⲉⲓⲉⲟⲩϫⲁⲓ
31 Вони відповіли: ―Віруй у Господа Ісуса, і отримаєш спасіння ти й весь твій дім!
ⲗ̅ⲁ̅ⲛⲧⲟⲟⲩ ϭⲉ ⲡⲉϫⲁⲩ ϫⲉ ⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ⲉⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲓⲥ ⲡⲉⲭⲥ ⲁⲩⲱ ⲕⲛⲁⲟⲩϫⲁⲓ ⲛⲧⲟⲕ ⲁⲩⲱ ⲡⲉⲕⲏⲓ
32 І проповідували Слово Господнє йому та всім, хто був у його домі.
ⲗ̅ⲃ̅ⲁⲩⲱ ⲁⲩϫⲱ ⲉⲣⲟϥ ⲙⲡϣⲁϫⲉ ⲙⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲙⲛ ⲟⲩⲟⲛ ⲛⲓⲙ ⲉⲧϩⲙ ⲡⲉϥⲏⲓ
33 Тієї ж нічної години [тюремник] узяв їх та обмив їхні рани. Потім негайно був охрещений він зі всіма своїми.
ⲗ̅ⲅ̅ⲁϥϫⲓⲧⲟⲩ ⲇⲉ ⲙⲡⲛⲁⲩ ⲉⲧⲙⲙⲁⲩ ⲛⲧⲉⲩϣⲏ ⲁϥϫⲟⲕⲙⲟⲩ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲛⲉⲩⲥⲏϣⲉ ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲩⲛⲟⲩ ⲁϥϫⲓ ⲃⲁⲡⲧⲓⲥⲙⲁ ⲛⲧⲟϥ ⲙⲛ ⲛⲉⲧⲉⲛⲟⲩϥ ⲧⲏⲣⲟⲩ ⲛⲉ
34 Привівши їх до свого дому, накрив для них стіл. І разом зі всіма домашніми радів, що повірив у Бога.
ⲗ̅ⲇ̅ⲁϥϫⲓⲧⲟⲩ ⲇⲉ ⲉϩⲣⲁⲓ ⲉⲡⲉϥⲏⲓ ⲁϥⲕⲱ ϩⲁⲣⲱⲟⲩ ⲛⲟⲩⲧⲣⲁⲡⲉⲍⲁ ⲁⲩⲱ ⲛⲉϥⲧⲉⲗⲏⲗ ⲡⲉ ⲉⲁϥⲡⲓⲥⲧⲉⲩⲉ ⲉⲡϫⲟⲉⲓⲥ ⲙⲛ ⲡⲉϥⲏⲓ ⲧⲏⲣϥ
35 Коли настав день, керівники [міста] надіслали своїх слуг сказати [тюремникові]: «Відпусти цих людей!»
ⲗ̅ⲉ̅ⲛⲧⲉⲣⲉϩⲧⲟⲟⲩⲉ ⲇⲉ ϣⲱⲡⲉ ⲁⲛⲉⲥⲧⲣⲁⲧⲏⲅⲟⲥ ϫⲟⲟⲩ ⲛϩⲉⲛϥⲁⲓϣⲃⲱⲧ ⲉⲩϫⲱ ⲙⲙⲟⲥ ϫⲉ ⲕⲁ ⲛⲉⲓⲣⲱⲙⲉ ⲉⲃⲟⲗ
36 Тюремник сказав Павлові: ―Керівники [міста] надіслали [наказ] відпустити вас. Отже, ви можете йти з миром!
ⲗ̅ⲋ̅ⲁⲩⲱ ⲁⲡⲉⲧϩⲓϫⲙ ⲡⲉϣⲧⲉⲕⲟ ⲧⲁⲙⲉ ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲉⲛⲉⲓϣⲁϫⲉ ϫⲉ ⲁⲛⲉⲥⲧⲣⲁⲧⲏⲅⲟⲥ ⲧⲁⲩⲟⲟⲩ ⲉⲕⲁⲧⲏⲩⲧⲛ ⲉⲃⲟⲗ ⲧⲉⲛⲟⲩ ϭⲉ ⲁⲙⲏⲓⲧⲛ ⲃⲱⲕ ϩⲛ ⲟⲩⲉⲓⲣⲏⲛⲏ
37 Але Павло сказав їм: ―Нас побили прилюдно, без судового розгляду, і, хоча ми громадяни Риму, кинули до в’язниці, а тепер вони бажають таємно нас вигнати? Ні! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!
ⲗ̅ⲍ̅ⲡⲁⲩⲗⲟⲥ ⲇⲉ ⲡⲉϫⲁϥ ⲛⲁⲩ ϫⲉ ⲁⲩϩⲓⲟⲩⲉ ⲉⲣⲟⲛ ⲇⲏⲙⲟⲥⲓⲁ ⲉⲁⲛⲟⲛ ϩⲉⲛⲣⲱⲙⲉ ⲛϩⲣⲱⲙⲁⲓⲟⲥ ⲉⲙⲛ ⲛⲟⲃⲉ ⲉⲣⲟⲛ ⲁⲩⲛⲟϫⲛ ⲉⲡⲉϣⲧⲉⲕⲟ ⲧⲉⲛⲟⲩ ϭⲉ ⲥⲉⲛⲟⲩϫⲉ ⲙⲙⲟⲛ ⲉⲃⲟⲗ ⲛϫⲓⲟⲩⲉ ⲙⲙⲟⲛ ⲁⲗⲗⲁ ⲙⲁⲣⲟⲩⲉⲓ ⲛⲧⲟⲟⲩ ⲛⲥⲉⲛⲧⲛ ⲉⲃⲟⲗ
38 Слуги передали ці слова керівникам [міста]. Почувши, що [Павло та Сила] – римляни, ті перелякалися.
ⲗ̅ⲏ̅ⲁⲛⲁⲛⲟⲩⲣϣⲉ ⲇⲉ ⲧⲁⲙⲉ ⲛⲉⲥⲧⲣⲁⲧⲏⲅⲟⲥ ⲉⲛⲉⲓϣⲁϫⲉ ⲁⲩⲱ ⲁⲩⲣ ϩⲟⲧⲉ ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲥⲱⲧⲙ ϫⲉ ϩⲉⲛϩⲣⲱⲙⲁⲓⲟⲥ ⲛⲉ
39 Вони прийшли та вибачилися перед ними, вивели їх із [в’язниці] та благали, щоб вони залишили місто.
ⲗ̅ⲑ̅ⲁⲩⲉⲓ ⲇⲉ ⲁⲩⲡⲁⲣⲁⲕⲁⲗⲉⲓ ⲙⲙⲟⲟⲩ ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲛⲧⲟⲩ ⲉⲃⲟⲗ ⲁⲩⲥⲉⲡⲥⲱⲡⲟⲩ ⲉⲃⲱⲕ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲛ ⲧⲡⲟⲗⲓⲥ
40 Вийшовши з в’язниці, Павло та Сила попрямували до [дому] Лідії, де зустріли братів та підбадьорили їх. Після цього вони пішли далі.
ⲙ̅ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲉⲓ ⲇⲉ ⲉⲃⲟⲗ ϩⲙ ⲡⲉϣⲧⲉⲕⲟ ⲁⲩⲃⲱⲕ ⲉϩⲟⲩⲛ ϣⲁ ⲗⲩⲇⲓⲁ ⲁⲩⲱ ⲛⲧⲉⲣⲟⲩⲛⲁⲩ ⲉⲛⲉⲥⲛⲏⲩ ⲁⲩⲥⲉⲡⲥⲱⲡⲟⲩ ⲁⲩⲉⲓ ⲉⲃⲟⲗ
