Дії 15
1 [Тим часом] прийшли з Юдеї деякі [люди] та навчали братів: «Якщо не будете обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете спастися».
Some men came down from Judea and taught the brothers, “Unless you are circumcised after the custom of Moses, you can’t be saved.”
2 Це призвело до чималого конфлікту та суперечки між Павлом та Варнавою й тими, хто прийшов. Тоді вирішили, щоб Павло та Варнава й деякі інші з них пішли разом в Єрусалим із цією справою до апостолів та старійшин.
Therefore when Paul and Barnabas had no small discord and discussion with them, they appointed Paul, Barnabas, and some others of them to go up to Jerusalem to the apostles and elders about this question.
3 Тоді вони, послані церквою, пішли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників. Це викликало велику радість серед усіх братів.
They, being sent on their way by the assembly, passed through both Phoenicia and Samaria, declaring the conversion of the Gentiles. They caused great joy to all the brothers.
4 Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою, апостолами та старійшинами й розповіли, як багато Бог зробив через них.
When they had come to Jerusalem, they were received by the assembly and the apostles and the elders, and they reported everything that God had done with them.
5 Але деякі віруючі з угрупування фарисеїв казали, що [язичників] потрібно обрізати та наказати їм, щоб дотримувалися Закону Мойсея.
But some of the sect of the Pharisees who believed rose up, saying, “It is necessary to circumcise them, and to command them to keep the law of Moses.”
6 Апостоли та старійшини зібралися для розгляду цього питання.
The apostles and the elders were gathered together to see about this matter.
7 Після тривалого обговорення Петро піднявся та звернувся до них: «Брати, ви знаєте, що від перших днів Бог обрав мене з-поміж вас, щоби з моїх уст язичники почули слово Доброї Звістки та увірували.
When there had been much discussion, Peter rose up and said to them, “Brothers, you know that a good while ago God made a choice amongst you that by my mouth the nations should hear the word of the Good News and believe.
8 І Бог, Який знає серця, засвідчив їм, давши Духа Святого, як і нам.
God, who knows the heart, testified about them, giving them the Holy Spirit, just like he did to us.
9 Він не зробив жодної різниці між нами й ними, очистивши вірою їхні серця.
He made no distinction between us and them, cleansing their hearts by faith.
10 То чому ж ви випробовуєте Бога, накладаючи на шиї учнів ярмо, якого ні ми, ні наші батьки не могли нести?
Now therefore why do you tempt God, that you should put a yoke on the neck of the disciples which neither our fathers nor we were able to bear?
11 Адже ми віримо, що отримуємо спасіння через благодать Господа Ісуса так само, як і вони».
But we believe that we are saved through the grace of the Lord Jesus, just as they are.”
12 Тоді все зібрання стихло й почало слухати Варнаву й Павла, що розповідали про чудеса та знамення, які Бог зробив через них серед язичників.
All the multitude kept silence, and they listened to Barnabas and Paul reporting what signs and wonders God had done amongst the nations through them.
13 Коли вони закінчили, Яків сказав: «Брати, послухайте мене!
After they were silent, James answered, “Brothers, listen to me.
14 Симон розповів нам, як спочатку Бог прийшов обрати з-поміж язичників народ для Свого імені.
Simeon has reported how God first visited the nations to take out of them a people for his name.
15 І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:
This agrees with the words of the prophets. As it is written,
16 „Після цього Я повернуся та відбудую занепалий дім Давида. Я відбудую його руїни та відновлю його,
‘After these things I will return. I will again build the tabernacle of David, which has fallen. I will again build its ruins. I will set it up
17 щоб решта людей шукали Господа, навіть і всі язичники, над якими закликано Моє ім’я. Так каже Господь, Який робить усе це
that the rest of men may seek after the Lord: all the Gentiles who are called by my name, says the Lord, who does all these things.’
“All of God’s works are known to him from eternity. (aiōn g165)
19 Тому, я вважаю, ми не повинні створювати труднощів для язичників, які навертаються до Бога.
Therefore my judgement is that we don’t trouble those from amongst the Gentiles who turn to God,
20 Натомість ми повинні написати їм і застерегти від оскверненого ідолами, від статевої розпусти, від задушених тварин та крові.
but that we write to them that they abstain from the pollution of idols, from sexual immorality, from what is strangled, and from blood.
21 Бо [Закон] Мойсея з давніх-давен проповідується в кожному місті й читається в синагогах щосуботи».
For Moses from generations of old has in every city those who preach him, being read in the synagogues every Sabbath.”
22 Тоді апостоли та старійшини разом зі всією церквою вирішили обрати з-поміж себе кількох людей та надіслати їх до Антіохії разом із Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, званого Варсавою, та Силу, які були проводирями серед братів.
Then it seemed good to the apostles and the elders, with the whole assembly, to choose men out of their company, and send them to Antioch with Paul and Barnabas: Judas called Barsabbas, and Silas, chief men amongst the brothers.
23 Через них передали такого листа: «Брати апостоли та старійшини до братів з язичників, які знаходяться в Антіохії, Сирії та Килікії. Вітаємо вас!
They wrote these things by their hand: “The apostles, the elders, and the brothers, to the brothers who are of the Gentiles in Antioch, Syria, and Cilicia: greetings.
24 Оскільки ми почули, що деякі [люди], які вийшли від нас, без нашого дозволу потурбували вас своїми словами й засмутили ваші душі, кажучи, що вам потрібно обрізатись та дотримуватися Закону,
Because we have heard that some who went out from us have troubled you with words, unsettling your souls, saying, ‘You must be circumcised and keep the law,’ to whom we gave no commandment;
25 ми одностайно вирішили обрати деяких чоловіків та надіслати їх до вас разом з улюбленими нашими Варнавою й Павлом,
it seemed good to us, having come to one accord, to choose out men and send them to you with our beloved Barnabas and Paul,
26 людьми, які віддали своє життя заради імені Господа нашого Ісуса Христа.
men who have risked their lives for the name of our Lord Jesus Christ.
27 Ми надсилаємо до вас Юду та Силу, щоб вони словами сповістили вам те, що ми написали.
We have sent therefore Judas and Silas, who themselves will also tell you the same things by word of mouth.
28 Бо угодно Святому Духові й нам не накладати на вас більше ніякого тягаря, окрім цього необхідного:
For it seemed good to the Holy Spirit, and to us, to lay no greater burden on you than these necessary things:
29 утримуйтеся від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти. Дотримуючись цього, ви зробите добре. Будьте здорові!»
that you abstain from things sacrificed to idols, from blood, from things strangled, and from sexual immorality, from which if you keep yourselves, it will be well with you. Farewell.”
30 Отже, посланці прийшли в Антіохію та, скликавши все зібрання, передали листа.
So, when they were sent off, they came to Antioch. Having gathered the multitude together, they delivered the letter.
31 Прочитавши його, брати зраділи цьому підбадьорюванню.
When they had read it, they rejoiced over the encouragement.
32 Юда та Сила, які самі були пророками, багатьма словами підбадьорювали та зміцнювали братів.
Judas and Silas, also being prophets themselves, encouraged the brothers with many words and strengthened them.
33 Вони провели там деякий час, і брати відпустили їх із миром до тих, хто їх надіслав.
After they had spent some time there, they were dismissed in peace from the brothers to the apostles.
34 Однак Сила вирішив залишитися, а Юда повернувся до Єрусалима.
35 Павло та Варнава залишились в Антіохії, де вони з багатьма іншими [братами] навчали та проповідували Добру Звістку Слова Господнього.
But Paul and Barnabas stayed in Antioch, teaching and preaching the word of the Lord, with many others also.
36 Через декілька днів Павло сказав Варнаві: «Повернімося та відвідаймо братів із кожного міста, де ми проповідували Слово Господнє, побачимо, що вони роблять».
After some days Paul said to Barnabas, “Let’s return now and visit our brothers in every city in which we proclaimed the word of the Lord, to see how they are doing.”
37 Варнава хотів взяти з собою Івана, якого звали Марком.
Barnabas planned to take John, who was called Mark, with them also.
38 А Павло вважав, що не варто брати з собою того, хто залишив їх у Памфілії і не пішов із ними на служіння.
But Paul didn’t think that it was a good idea to take with them someone who had withdrawn from them in Pamphylia, and didn’t go with them to do the work.
39 Незгода між ними була досить гострою, так що вони розділилися: Варнава взяв із собою Марка та відплив до Кіпру;
Then the contention grew so sharp that they separated from each other. Barnabas took Mark with him and sailed away to Cyprus,
40 Павло ж обрав Силу й вирушив у дорогу, переданий братами благодаті Господа.
but Paul chose Silas and went out, being commended by the brothers to the grace of God.
41 Він пройшов через Сирію та Килікію, зміцнюючи церкви.
He went through Syria and Cilicia, strengthening the assemblies.
